ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ПРОКУРИТИ МОЖНА Й ДОЛЮ…

Закони світового устрою, як і закономірності, що випливають з них, неспростовні. От хоча б ці. Якщо сонця мало, то, відповідно, багато темряви… Якщо багато брехні, то, відповідно, мало правди. Якщо багато печалі, мало радості… А тепер про наболіле. Скажи, читачу, якщо багато курців на вулицях міст, то кого мало? Запитати б про це філософів, соціологів, медиків... Втім, цікавою могла б бути думка щодо цього будь–якої мислячої людини.

Особисто я, спостерігаючи за курцями, яких з кожним роком більшає, усвідомлюю, що у нашому  суспільстві мало врівноваженості, спокою, впевненості.  Натомість багато розгубленості, інфантильності, психічно розладнаних людських характерів. Що може така спільнота? Тільки нити й скиглити, на когось спирати відповідальність за власне життя.

Українська земля ніколи не бачила такої кількості людей, які пускають за вітром не лише своє фізичне, а й психічне здоров'я, адже, за науковими дослідженнями, куріння викликає таке саме звикання, як і деякі наркотики, зокрема такі, як кокаїн та героїн. Проте не видно, щоб хтось із тих, хто мусить стояти на охороні здоров'я нації, непокоївся б цим і прагнув  заподіяти лихові, яке не менше, ніж всілякі стихії, забирає людських життів, руйнує долі.

– Чи не здається Вам, що уже настав час відкрити в Україні якщо не міністерство, то хоча б департамент, який би на загальнонаціональному рівні опікувався б цією проблемою? – запитала я у головного лікаря Київського міського центру здоров'я Отто Стойки. Впродовж багатьох років він вивчає цю проблему, зокрема у Києві.

– Нині спостерігаємо не що інше, як наслідки нав'язування тютюновою індустрією так званого «іміджу сучасної людини». На нього особливо відреагували жінки. Схоже, що цей «імідж», особливо для представниць прекрасної статі, асоціюється зі свободою, якої так прагнуть наші сучасниці. А тютюновим виробникам тільки цього й треба – почіпляти кого тільки можна на свій вбивчий гачок. На жаль, у цілому наше суспільство мало опікується цією проблемою, а точніше – не протистоїть цьому небезпечному явищу.

– В європейських країнах інша ситуація?

– Саме так. Ось досить свіжий приклад. Одна моя знайома побувала у Великобританії на семінарі лікарів. З усієї групи лише вона одна курила. Неодноразово жінка покидала гурт, аби задовольнити свою погану звичку. На неї всі дивилися з великим співчуттям – як на хвору: приблизно такі погляди ловлять на собі діабетики, коли їм треба вколоти інсулін.

Уявіть собі, що отих співчутливих поглядів цій жінці вистачило, аби в кулак зібрати свою волю й перестати курити. Вона повернулася в Київ із сильним бажанням більше не курити,  бо не хотіла, аби  їй співчували…

– Пане Отто, хто найчастіше потрапляє в групу ризику, яка зветься словом «курці»?

– Сьогодні чітко досліджено, що куріння найбільше поширене серед таких верств населення, як безробітні, люди низької кваліфікації праці, ті, хто мають низьку освіту, неуспішні у житті. Ця інформація давно доведена до жителів так званих розвинених країн, а там, треба відзначити, ця звичка уже не в моді, бо люди цінують життя, хочуть мати успіх, вони усвідомлюють шкоду від цигарки.

– А, може, курінню передує якийсь невроз?

– Різними можуть бути причини, які приводять до щоденного куріння. Наприклад, втрапити на цей гачок людина може просто під час якихось корпоративних подій, просто за компанію. А згодом і сама не помітить, як стала щоденним курцем…

– Чому так рано починають курити сучасні діти?

– Психологи відзначають, що юні курці – недолюблені, недоласкані діти, які  мають або формальну увагу своїх батьків або взагалі її не мають. Отож, якщо дитина має дефіцит батьківського спілкування, надто душевного, то вона рано стає псевдонезалежною у цій своїй поганій звичці. Це автоматично означає, що вона стає більш вразливою психічно, більш неврівноваженою. Звісно, така дитина не розвиває, а втрачає рештки впевненості в собі – складової людського характеру. Є ще й інша категорія дітей, які позиціонують себе як негативні лідери. Найчастіше таке тавро ставлять на них дорослі. Багатьом із них нічого не лишається, як узяти на себе цю роль… Там сценарій один: хлопча повинне першим закурити, першим узяти в руки пляшку…  Це може бути досить сильна особистість, якій у недобру хвилину дорослі нав'язали  негативну роль.

Насправді ж ж причин куріння багато. На перше місце належить поставити психологічні проблеми, як от «куріння за компанію». Далі звичка може непомітно ввійти в життя людини…

– Як Ви реагуєте на рекламу жіночих цигарок, якими довгі роки «прикрашений» Київ?

– В такий спосіб влада демонструє свою слабкість, адже ця реклама допомагає їй наповнювати бюджет. Звісно, бюджет треба наповнювати. У тім числі і за рахунок продажу сигарет та алкоголю, але ж не за рахунок реклами. Натомість в інтересах суспільства друкувати рекламу із протилежним змістом. Отож було б добре замовити сучасним професійним рекламним  компаніям провести конкурси такої реклами.

– Чи були бодай спроби цього?

– Досі такою рекламою займалася соціальна служба для молоді, просто аматори.  Що стосується професійної реклами, то така почала з'являтисмя в середині 90–х років. Парадокс у тому, що її замовляли самі тютюнові компанії. Експерти, з якими я спілкувався, свідчили, що ця реклама спрацювала неефективно, хоча на неї були затрачені великі кошти, по місту були встановлені біг–борди, висіли плакати в школах…

– Що ж на ній зображалося?

– Наприклад, різні види спорту з підписом «Курити? На це немає часу!» Психологи відзначали, що мало переконливості у тих словах, адже 5–7 хвилин на сигарету – це не так уже й багато…

– Які слова впливали б сильніше?

– На мій погляд, куди б сильнішими були слова «Обирай собі до смаку», а нижче зображення сигаретних пачок з написами: «Смердючі», «Ракові», «Мокротинні кульки», «Інфарктні», «Висмоктувач грошей», «Блювотні». У нас такі плакатики є, але, на жаль, вони поки що не потрапитли на біг–борди.  Не в приклад Україні, потужно діє американська антиракова асоціація. Туди входять високопрофесійні фахівці з профілактики онкологічних та серцево–судинних захворювань. Їх підтримує широкий загал науковців, лікарів, громадських діячів. Великі біг–борди стояли у штаті Каліфорнія, в громадських місцях. Тоді ж були підняті акцизні збори на тютюнову продукцію, а також встановлена телефонна лінія довіри для тих, хто хоче кинути курити. Результат у них не забарився: за десять років кількість курців скоротилася вдвічі.

– Яка ситуація там нині?

– Рівень куріння в Америці знижується постійно. Відомо, що до 2012 року американці поставили за мету скоротити кількість курців до 12 відсотків від усього населення. Такого результату уже досягнуто в штаті Юта. Цьому є своє пояснення: тут переважають віруючі люди, які не п'ють і не курять.

– Кияни пам'ятають, як на початку вересня міська мерія виступила з ініціативою штрафувати за куріння в громадських місцях. Але щось не чутно і не видно ніяких конкретних дій.

– Насправді правоохоронні органи  України мають право штрафувати за куріння в громадських місцях, починаючи з 2005 року., коли був прийнятий закон про використання статті 175 част.1 Адміністративного кодексу України, в якій зазначається про стягнення штрафів, якщо порушується заборона курити в громадських місцях. Закон вимагає у таких випадках накладати штраф від одного до п'яти неоподаткованих мінімумів (від 17 до 85 гривень). У будь–якому разі має складатися протокол, в якому зазначається міра покарання: попередження чи штраф. Проте я практично не чув про те, щоб представники правопорядку робили попередження. Проте, звернувшись до  органів, аби познайомитися зі статистикою щодо цього, я отримав звіт, у якому значиться про те, що за минулий рік оформлено більше чотирьох тисяч адміністративних актів.

– Чому  не спрацьовує закон?

– Однією з причин цього є невизначена ситуація щодо громадських місць, в яких не можна курити. Конкретизувати це питання  має  головне управління з благоустрою міста. Коли ще не було прийнято рішення міської адміністрації, мер Черновецький проявляв наполегливу увагу до куріння в підземному переході на Майдані. З його ініціативи перед кожним входом в перехід висіли плакати із застереженнями «Куріння заборонене. Ст 175. Частина 1 Адміністративного кодексу».

– Що й казати, мерське  попередження мало силу: тепер уже можна підземним переходом рухатьися без противогазу…

– Спрацювало те, що 90 відсотків курців є законослухняними громадянами.

– Як гадаєте, чи так уже й складно впровадити в Києві безкоштовну телефонну лінію для людей, які хочуть кинути курити?

– Для цього потрібно як мінімум 7–8 спеціалістів. З–поміж них мають бути лікарі, психологи, соціальні працівники. На мою думку, така акція цілком посильна міській адміністрації. От Черновецький дуже хотів мати живий зв'язок з киянами, і для цього впровадив «службу допомоги мера». Він навчив для цього 100 операторів, дав їм приміщення. Ця лінія працює цілодобово. Особисто я туди звертався і переконався в ефективності цієї служби.

– Багато затятих курців позбулися цієї звички завдяки книзі Алена Кара «Легкий спосіб кинути курити». Чим пояснити ефективність цього популярного твору?

– Відомо, що Ален Кар був надпотужним курцем: він викурював за день від 60 до 100 цигарок, тобто 3–5 пачок. Так тривало не один рік. Проте, незважаючи на таку сильну звичку, він кинув курити. Гадаю, ключем до успіху у боротьбі з курінням отчасти є слово «легкий« у заголовку книги. Така психологія людини: ми хочемо, щоб усе виходило легко. Отож, на свідомість впливає уже це. Ефективна й обіцянка Алена Кара про те, що 98 відсотків читачів позбудуться цієї звички. Що казати, це дуже ефективний психологічний хід. Проте я не можу сказати, що ця книжка є чудотворною… Як кожен обирає собі певний спосіб життя, так він обирає і звичку: курити чи не курити. Так само різними є шляхи її подолання одному достатньо зауваги дружини про те, що вона не дасть на руки маленьку дитину. А для когось потрібно повністю перебудувати свій світогляд, спосіб життя.

– Які поради психологів могли б упередити звичку курити? 

– Насамперед дуже багато залежить від поведінки батьків. Вони не мусять курити у присутності дітей, аби ті не фіксувалися на  їхній слабкості. Дуже важливо присвячувати дітям свій вільний час, аби вони почувалися бажаними й захищеними. Це допоможе виховати в них впевненість у власних силах. А ця риса, варто відзначити, є найпершим засобом попередження бажання курити. Врешті, кому, як не батькам належить першими спростувати нав'язаний тютюновою індустрією міф про привабливість куріння. Більше того, саме батьки мусять підвести дитину до розуміння того, що підступність тютюнової індустрії якраз у тому, що вона все робить, аби якомога більше людей потрапили від неї в залежність.

– Як реагуєте на молодих жінок, які в одній руці тримають малюка, а в іншій – цигарку?

– Від споглядання такої картини найперше виникає співчуття до тієї молодої мами. З одного боку, вона турбується про свою дитину, про її здоров'я, а з іншого – вона не усвідомлює, якої шкоди наносить малюкові… У таких випадках слід говорити про психологічне безкульрур'я, за яким стоїть відсутність самоповаги, розвинутого відчуття внутрішнього спокою, гордості за те, що вона – мати, а, отже, мусить бути прикладом для своєї дитини.

– Чи займається дослідженням проблеми куріння інститут соціології?

– Висновки соціологів щодо цієї проблеми періодично з'являються. Проте немає якоїсь однієї організації, яка б постійно вела моніторинг цього питання. Нині зареєстровано 24 відсотки постійних курців серед школірв, хлопчики складають 28 відсотків, дівчатка – 21 відсоток. На жаль, тенденції до зниження цієї звички не прослідковується. До речі, курцем уже той вваєжається, хто впродовж місяця викурив бодай одну цигарку… Вся біда в тому, що молоді люди можуть легко кинути курити, та зазвичай не бажають цього, а люди старшого віку навпаки: хочуть, та не можуть…

 

Тетяна ОЛІЙНИК


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика