ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ДЕ ШЛЯХ САМОПОРЯТУНКУ НАЦІЇ

Сучасна криза в її українському вимірі нарешті відкриє нам очі на очевидні речі. Йдеться про особливу роль суспільної самоорганізації і oсобливу роль громадських інституцій в процесі долання саме цієї, не подібної на жодну іншу світової кризи, умовно названої фінансовою.

Глобалізований капітал «загрався», творячи багатство  «з нічого», переконуючи світ у законності таких  правил гри, щоб приховати чи відтермінувати неминуче банкрутство шулерів. Різними способами, в тому числі й спокусою надмірного споживання,  світ втягнуто в диявольську гру  поклоніння грошам, що має наслідком знецінення моральних  вартостей  і знищення віри. Світова реклама легкого життя і так званого «гламуру» змушує людей жити  ілюзіями під  постійною загрозою давно запрограмованої кризи. В результаті переживаємо дещо гірше – гуманітарну кризу, ціною якої намагаються відтермінувати  закономірний крах  світової фінансової системи, схибленої на торгівлі грошима–папірцями.

Тепер українці потерпають без цих папірців–доларів і їм їх дадуть, новенькі, із свіжим запахом фарби. В такий спосіб можна трохи пригальмувати світову  кризу, час від часу ледь не силою «скидаючи» зайвину папірців–грошей  бідним і незахищеним націям в обмін на їхні реальні багатства і дешеву працю кількох  поколінь. Це і є стандартний план чергового врегулювання світової фінансової кризи і велика несправедливість стосовно слабших  націй. Проте  жодна держава світу формально не  може знехтувати цими правилами – мусить брати нові позики і  слухати стандартні поради… За інформацією УП, нашому урядові тільки послуги однієї фірми Blackstone можуть коштувати близько 30 мільйонів євро. Україна  за  своїм географічним положенням, геополітичною  ситуацією, багатством природних і людських  ресурсів і водночас слабкістю влади є потенційною  жертвою. Ми можемо заплатити  дорогу ціну багатим націям як компенсацію їхнього  програшу  в азартній  грі множення віртуальних грошей і за гріх легкого надспоживання. Тому для нас важливо знати чому одні держави світу тільки говорять про кризу, а населення практично її не відчуває, а от українців масово звільняються з роботи  і вони бідують в очікування зароблених грошей та пошуках якогось заробітку? Не все можна «списати" на погану владу, адже за Конституцією сам народ повинен здобувати  собі кращі умови життя?

В умовах кризи не є всесильною навіть ідеальна державна машина, адже вона скована міжнародними  домовленостями і рекомендаціями, терпить несправедливість подвійних стандартів міжнародних  стосунків, тому немає  повної свободи  у захисті національних інтересів. Держава  із  слабким міжнародним іміджем і бідним населенням самостійно  не гарантує громадянам  практично нічого і може бути  «примушеною до  толерантності" чи «примушеною до виконання порад", повинна точно виконувати настанови  міжнародних інституцій  без огляду на можливі  страждання   і втрати життєвих сил власного народу. Останнє безпосередньо стосується і України. Тому  об'єктивно українська державна машина самостійно не взмозі  справитись з  величезним   навантаженням кризового виживання. Для долання кризи не підходять  і різні міждержавні союзи, про які мріють деякі політики. Основна роль в доланні цієї незвичайної кризи належить тільки націям власними силами. 

Саме організована активність громадян покликана компенсувати  обмежені можливості держави в умовах кризи. Українці, на жаль, не готові діяти  організовано і ефективно бо не мають необхідної для цього якісної системи громадських організацій. Організацій багато, але вони слабкі і немає хоч однієї,  здатної здійснювати всеукраїнський моніторинг ситуації і чесну аналітику для сприйняття простою людиною, не політиком. Образно кажучи, немає незаагажованої політично громадської інституції, що «тримає руку на пульсі нації». Винуваті в цьому ми, українці, адже схильні вимагати  від держави неможливого, водночас демонструючи нехіть до ефективної громадської діяльності. Мало хто задумується  над роллю громадської організації в житті нації – вся увага незаслужено віддається політичним партіям. Тому специфічна слабкість громадянської самоорганізації українців  лиш провокує державні  структури   підміняти громадські інституції, а від цього ще гірше. Громадянською млявістю ми провокуємо сильні держави світу до створення на нашій території цілої системи грантоїдних, не наших громадських структур. Не існує іншого виходу з глухого кута як розвивати сильні громадські структури. Без цього народ  в паніці своїми руками робитиме  державу слабкою, незахищеною зсередини і тому терпітиме безцеремонні зовнішні втручання сильних близьких та далеких сусідів. Поки що українці сподіваються на чудо від ідеального прем'єра чи президента, обирають депутатів, які з року в рік не мають порозуміння. Це називається сном нації, про що писав ще Тарас Шевченко. Держава, наприклад, не зможе організувати інформаційну  безпеку, коли перед телевізорами мирно дріматимуть згідні на всі програми українці. Держава не зможе захистити українську мову, доки нею не говоритиме скрізь і не захищатиме як власну честь кожен етнічний українець. Держава не зможе підняти національну економіку, коли громадяни не зрозуміють необхідності захищати внутрішній ринок за принципом «свій до свого по своє». Держава не зможе нас захистити  перед світом, якщо кожен депутат, чиновник чи авторитет буде демонструвати різне  розуміння  національних  інтересів, інколи плутаючи їх з інтересами інших держав  або «узгоджуючи» заради «дружби народів», щоб не образити бува когось на планеті проголошенням права  українця. Тому не дивно, що зовнішні втручання в життя українського суспільства  є необмеженими і мають мережевий характер, відбуваються з використанням  для цього  особливостей глобалізаційного процесу.  Наприклад, мережа представництв іноземних громадських організацій і медіа легально працюють  в Україні  для просування тут своїх національних інтересів. Аналогічно діють проекти, завданням яких є просування іноземних товарів на нашому внутрішньому ринку. Неспроста на телебаченні навіть під час кризи домінує пропаганда і реклама «гламуру»,  чужих етнічних цінностей, витісняючи з інформаційного простору справжню українську самобутність.  За відомим висловом сатирика, телебачення вчить, як жити, але ж воно не показує цілісно українське життя, заколисуючи нашу волю до виживання в умовах кризи!

Держава може на це впливати, але не може боротись  проти зовнішніх інформаційних експансій, якщо населення неспроможне організуватись для  адекватної реакції на ці факти. Отже, потрібна потужна  всеукраїнська громадська організація–мережа, здатна  протистояти експансіям в інформаційному просторі та інтернет, формувати правильну реакцію народу  на загрози, породжені кризою і змінами  в  міжнародних стосунках України.  В умовах тліючої світової кризи інформаційна конкуренція держав  відбувається  саме з допомогою патріотично налаштованих і високотехнологічних громадських інституцій, які нерідко фінансуються державами  і здатні діяти як виразники інтересів  на територіях  зацікавлень чи впливу.  Оскільки державні структури формально пов'язані у маневрі міжнародними договорами та міжнародним правом, основна війна за вплив на соціуми відбувається  на  рівні  боротьби високотехнологічних громадських  структур, що виходять на світовий рівень. Для прикладу, Росія державно підтримує такі організації, аналогічно діють США і європейські держави.  Українській державі не до цього. Правлячі політики сприймають громадські організації як бідних сателітів–помічників на виборах і зайняті власними  пріоритетами, а суспільство залишене напризволяще, на поталу  зомбуючим  мережевим структурам  інформаційного впливу різних держав світу.  При цьому держава формально визнає загроженість нашого інформаційного простору і говорить про національну безпеку.  Інформаційна безпека є функцією не лише держави, а всього суспільства і залежить від його самоорганізації. Це загальне правило і стосується не тільки нашої держави. Таким чином, стає все більше аргументів за створення  сильної громадської  патріотичної організації  або такої ж організації–мережі.  Наголошую – не надбудови чи тіньової структури влади, а  організаційно–аналітичного центру виживання  нації.

Такою організацією   може стати  модернізоване і  забезпечене сучасними засобами, технологіями і менеджментом  громадської діяльності товариство на кшталт «Просвіти». На жаль, більшість еліти сприймає це як утопію. Підняти традиційну «Просвіту»  на ультрасучасний рівень в наш час справді нелегко. Неприбуткова громадська діяльність порівняно з політикою не викликає інтересу активних людей, адже політика як не як, а декому приносить надприбутки, а інших непогано годує. Найскладніше – це пропаганда необхідності такої громадської сили в середовищі зневіреного, прагматично налаштованого суспільства. При  бажанні це можна зробити, маючи простий  план облаштування України і проект громадського руху самозахисту. На відміну від народної  самооборони Луценка, всі претензії мають адресуватися  не владі, а власній  спроможності творити і підтримувати потужну  громадську організацію, назвати яку можна як завгодно, але історично вона таки повинна називатися «Просвітою", символізуючи силу  українського бачення світу і українського шляху в ньому. Така організація–мережа необхідна і для координації дій численних дрібних, фінансово незабезпечених і без сучасного менеджменту  громадських організацій, які  відлучені від українського інформаційного простору і не спроможні самостійно сформувати єдину мережу швидкого обміну інформацією та взаємодії. Потрібен громадський центр  моніторингу  ситуації в Україні і потужний  аналітичний центр для формування адекватної реакції нації на зовнішні та внутрішні загрози, який зможе давати конкретні поради для населення до певної ситуації, як це в минулому столітті робила «Просвіта». З часом до цієї структури долучиться світове українство, що забезпечить  нормальний громадянський змагальний діалог України зі світом, адже так зване заступництво інших націй –небезпечна ілюзія, яка в умовах кризи розвіється мов дим.

Часи змінились і впливати на життя суспільства  може тільки  добре організована і фінансована організація, утримувана народом, а не на закордонні гранти. Сучасна «Просвіта » може стати такою організацією, якщо тільки українці будуть рельно її підтримувати і розвивати як загальнонаціональний рух самозбереження і виживання в умовах  сучасної кризи і жорсткого світового змагання. Це не залежить від самої «Просвіти», бо вона робить, що може, а  від нас, українців, адже колись нам набридне перебування в стані летаргічної  депресії та очікування чуда.  Тоді час неодмінно покличе  сильного лідера нації, здатного об'єднати здібних українців справою творення проекту всеукраїнської організації ХХІ  століття. В новому тисячолітті  суспільна самоорганізація  повинна  урівноважувати  і гармонійно доповнювати  державну  владу і навпаки. Це не ідеалізм, а нормальний, тобто стабільний спосіб державного життя націй, що дозволяє за будь–яких складних умов виживати і успішно розвиватись саморушійно, тобто самостійно. Така система  державного устрою в глобальному сенсі  концентрує увагу народів на самобутні цінності внутрішнього життя та господарювання  і в такий спосіб долає кризи, подібні до сучасної, дає шанс людству  безконфліктно перейти  до вищої форми співжиття. Україна за рівнем суспільної  самоорганізації та ефективності влади, на жаль,  не зовсім готова  переможно реагувати на кризові явища. Це очевидно і не потребує пояснень. Тому для українців питання громадської самоорганізації  в цій ситуації має вагу життя  або смерті, адже це останній і єдиний засіб, який  може не тільки компенсувати  слабкість державного ладу, але й   реалізувати на практиці конституційну функцію  народу як носія  всієї  повноти влади в Україні.

 

Володимир ФЕРЕНЦ,
м. Івано–Франківськ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика