ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



АТАКУЄ ПАЛИЧКА КОХА...

Туберкульоз вважається однією з найдревніших хвороб: туберкульозні ураження хребта людини виявлені при дослідженні її останків періоду неоліту, тобто близько 5 000 років до нашої ери. Знаходили їх і в єгипетських муміях, а на стінах гробниць (1160 – 1335 рр. до н. е.) віднайшли зображення людських фігурок зі змінами, характерними для туберкульозу хребта і кульшового суглобу. Одне слово, ця хвороба – в силу її «віку» – відібрала життя у сотень мільйонів, якщо не мільярдів, землян. На календарі – ХХІ століття. Але й досі вона не подолана, в тому числі і в Україні.

З огляду на актуальність проблем, пов'язаних із захворюванням українців на туберкульоз, я звернувся до заступника директора Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Яновського, доктора медичних наук, професора Василя Мельника з проханням прокоментувати ситуацію, що склалася,  розповісти, що робиться в країні для подолання цієї хвороби, а також про те, як вберегтися від неї.

– Щороку у світі на туберкульоз захворюють 9 – 10 мільйонів осіб, – говорить Василь Михайлович. – Сьогодні понад 50 мільйонів осіб вражені цією хворобою. Якщо система боротьби з туберкульозом не зазнає якісних змін, то, за прогнозами  Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року кількість інфікованих нею становитиме близько 1 мільярда чоловік.

– Від наведених вами цифр стає моторошно. А яка, Василю Михайловичу, ситуація в Україні?

– Нагадаю, що туберкульоз є найбільш поширеним захворюванням для тих країн, громадяни яких не можуть похвалитися своїми статками. Україна, як відомо, теж не належить до країн, де високий рівень життя. Якщо ж говорити більш конкретно, то впродовж останніх 15 років епідемічна ситуація з туберкульозом є досить складною. Наприклад, у 1992 році, коли життєвий рівень переважної більшості людей катастрофічно погіршився, як, до речі, і медичне обслуговування, захворюваність почала зростати. Якщо, скажімо, у 1992–му вона становила 35,0 осіб на 100 тисяч населення, то у 2006–му – 83,2. Минулого року на обліку в протитуберкульозних  закладах міністерства охорони здоровя перебувало  майже 500 тисяч осіб, вражених цією хворобою. Правда, незалежні експерти кажуть, що їх значно більше, оскільки медична статистика не охоплює всі категорії населення. Наприклад, осіб без певних місць проживання, незаконних мігрантів. Втім, чимало людей, які ведуть нормальний спосіб життя, теж не завжди потрапляють до неї. До того ж, в Україні і досі відсутній єдиний реєстр хворих на туберкульоз.

Правда,  минулого року –   порівняно з 2006–м – цей показник дещо знизився і становив – у середньому по Україні – 79,8 на 100 тисяч населення.

За кількістю хворих лідирують Херсонська, Кіровоградська, Миколаївська, Донецька, Одеська, Запорізька та Харківська області.

На Херсонщині, наприклад, минулого року захворюваність становила 155, 7 на 100 тисяч жителів, а на Кіровоградщині – 113,4.

– Побутує думка – принаймні серед більшості пересічних громадян, що туберкульоз вражає лише легені…

– Окрім легеневого є ще й так званий позалегеневий, який вражає, окрім легенів,  і кістки й суглоби, сечостатеву систему, шкіру, лімфатичні вузли, органи черевної порожнини тощо. У порівнянні з легеневим туберкульозом, поширеність якого складає  майже 90 відсотків від усіх форм цієї хвороби, зростання захворюваності на позалегеневий менш вражає організм . Але якщо говорити про останні 5 років, то вона збільшилась в 2,2 рази. Зокрема, туберкульоз органів дихання минулого року становив 62,2 відсотки, кісток і суглобів – 18 відсотків, центральної нервової системи і мозкових оболонок – 1,3 відсотки.

– Серед ВІЛ–інфікованих збільшується кількість хворих на туберкульоз. З чим це пов'язано, Василю Михайловичу?

– Пояснення дуже просте: у цих людей надзвичайно ослаблена імунна система. Останнім часом кількість хворих на туберкульоз, які померли від СНІДу, неухильно зростає. Минулого року, наприклад, із життя пішли майже дві тисячі таких хворих. Якщо ж говорити про загальну кількість померлих серед тих, кого вразила паличка Коха, то вона з року в рік зростає. Якщо, наприклад, у 1997 році вона становила 17,1 особи на 100 тисяч населення, то минулого – 22,4. Навіть в країнах СНД, де життєвий рівень значно нижчий, вона помітно менша.

– Чому ж все–таки так різко зросла захворюваність на туберкульоз в Україні? Невже вся причина лише в тому, що на початку 90–х років минулого століття знизився життєвий рівень українців?

– Було б неправильно вважати, що це єдина причина. Так, вона досить суттєва, але не єдина.

Зростання захворюваності обумовлено й іншими чинниками. Зокрема, скороченням асигнувань на потреби охорони здоров'я, внаслідок чого скоротилися і витрати на протитуберкульозні заходи. Насамперед щодо виявлення інфікованих і їхнього лікування. Багато людей не в змозі вчасно звертатися до лікаря в силу свого соціального статусу. Наприклад, особи без певного місця проживання, бездомні мігранти, біженці, жителі тих населених пунктів, де відсутні навіть фельдшерсько–акушерські пункти, відсутній будь–який транспортний зв'язок з районними центрами: у нас таких сіл тисячі.

Туберкульоз є досить розповсюдженою хворобою в місцях позбавлення волі. Наприклад, у виправно–трудових колоніях і тюрмах, що знаходяться в Донецькій області, торік було зареєстровано 411 хворих від усіх нових випадків туберкульозу, а в Харківській та Запорізькій областях – 171 та 130 осіб відповідно. Як там лікують, розповідати, мабуть, не потрібно. А вийшовши на волю, ці люди в силу різних причин не поспішають звертатися по допомогу.

Одним із чинників поширення туберкульозу є міграція через Україну вихідців з Азії, країн колишнього Союзу, де досить несприятлива ситуація з цим захворюванням. Ну і, звичайно, шкідливі звички, притаманні багатьом нашим співвітчизникам, теж ускладнюють ситуацію. Наприклад, паління, алкоголізм, наркоманія тощо.

Але я погрішив би проти істини, не назвавши і причини, що мають медичне забарвлення. Наприклад, хіміорезистентний туберкульоз. В Україні  частота первинної хіміорезистентності складає від7 до 20 відсотків хворих в різних регіонах. Вторинна резистентність сягає 75 відсотків. Туберкульоз із множинною лікарською стійкістю  спостерігається майже у 9 відсотків хворих. Це пов'язано і з тим, що до 2000 року не закуповувалися антимікобактеріальні препарати і хворі  лікувалися хаотично: одним–двома препаратами замість чотирьох–п'яти. І протягом чотирьох–п'яти місяців. Замість шести–восьми…

Доводиться, на жаль, констатувати, що чимало медичних працівників загальної лікарняної мережі не обізнані як слід з методами діагностики туберкульозу. Тому помилки, допущені фахівцями фельдшерсько–акушерських пунктів, становлять 96–99 відсотків, а сільських амбулаторій та дільничних лікарень – 80–90 відсотків. Втім, навіть лікарі загального профілю, що працюють в центральних районних лікарнях, допускають 54–72 відсотки помилок. А інколи, трапляється, що й лікарі–фтизіатри помиляються…

В багатьох протитуберкульозних диспансерах добові дози усіх антимікобактеріальних препаратів призначаються з порушеннями. Харчування для хворих на туберкульоз має суттєве значення. Але в переважній більшості лікувальних закладів воно не відповідає визначеним нормативам. Наприклад, постанова Кабінету міністрів України передбачає, що вартість добового харчування хворого має становити близько 10 гривень. Натомість в деяких протитуберкульозних закладах вона становила в два рази менше.

Сьогодні 90 відсотків з понад 200 пересувних флюорографів, що є в Україні, застаріли. Як морально, так і фізично. Вони дають променеве навантаження в 1,5–2 рази більше від норми.

Отож склалася досить парадоксальна ситуація: захворюваність до 2007 року невпинно зростала, але в цей же час такими ж темпами руйнувалася і матеріально–технічна база і скорочувався кадровий потенціал протитуберкульозної служби. Наприклад, протягом 1990–2001 років було ліквідовано 52 протитуберкульозні диспансери і 39 санаторіїв. Якщо порівнювати з 2002 роком, то минулого року в лікувальних закладах міністерства охорони здоров'я України кількість ліжок зменшилася на 332 шт. Поменшало і лікарів–фтизіатрів.

– Дивно все це чути, знаючи про те, що в Україні створена непогана законодавча база для боротьби з цією недугою. Зокрема, маємо кілька законів, програму протидії захворюванню на туберкульоз…

– Так, нам гріх скаржитись на погане законодавче забезпечення. Але вся проблема в тому, що на заходи, передбачені тією ж загальнодержавною програмою, про яку ви згадали, асигнується обмаль коштів.

– Але ж фінансування медичної галузі з року в рік зростає…

– Так, зростає. Але ж більшість пересічних громадян України цього не відчуває. Президент України Віктор Ющенко, виступаючи на Всеукраїнському форумі «Здорова нація« констатував, що, незважаючи на зростання обсягів фінансування вітчизняної медицини, «пацієнт цього не відчуває«, оскільки кошти використовуються неефективно.

Віктор Андрійович наголосив, що «ми і досі фінансуємо заклад, квадратний метр, ліжко, а не здоров'я людей». Сказане Президентом підтверджується, зокрема, і тим фактом, що фінансування заходів, передбачених Загальнодержавною програмою протидії захворюванню  на туберкульоз у 2007–2011 роках здійснюється не окремим, як мовиться, рядком, а реалізується в рамках ще кількох програм, спрямованих на лікування ВІЛ–інфікованих та хворих на рак.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не передбачено виділення коштів на придбання для медичних закладів протитуберкульозних препаратів. Аби читач краще зрозумів можливі наслідки цього рішення, нагадаю, що перерва в лікуванні хворих призводять до формування резистентних, інколи невиліковних та хронічних форм туберкульозу. З 44 заходів, передбачених вищезгаданою Загальнодержавною програмою, з Державного бюджету передбачається фінансування лише 13.

– Кого найчастіше атакує паличка Коха?

– Дослідження, проведені у 2007 році, показують, що серед тих, хто вперше захворів на туберкульоз, майже 14 відсотків становлять робітники, 5 відсотків припадає на службовців і працівників аграрного сектору,  понад 50 відсотків хворих становлять особи працездатного віку, а 67 відсотків відносяться до незахищених верств населення.

Почастішали і випадки захворюваності на туберкульоз медичних працівників. Якщо, скажімо, в 1990 році в Україні захворіло 30 з них, то у 2003–му – 750.

– Як убезпечити себе від захворювання на туберкульоз?

– Насамперед звести до мінімуму контакти з хворими на відкриту форму туберкульозу. Звісно, що багато залежить і від способу життя людини. Якщо, скажімо, вона зловживає алкоголем, палить або ще й споживає наркотики, тобто її організм ослаблений, то цим самим значно підвищує ризик захворіти. Давно доведено, що голодування, незбалансоване харчування, надмірне захоплення роботою значно ослаблюють захисні функції організму і паличка Коха, яка, до речі, є в 90 відсотків людей, «оживає«, провокуючи захворювання. До речі,  імунітет суттєво знижують і різні консерванти, так звані стабілізатори, які містять в собі багато продуктів харчування. Стреси, депресії теж негативно впливають на імунну систему.

Оскільки, як я вже сказав, у кожного з нас є можливість захворіти, то для своєчасного виявлення хвороби потрібно хоча б один раз на два роки проходити флюорографічне обстеження легенів, які найчастіше зазнають «атак» палички Коха. Такі обстеження, попри твердження про «надмірне опромінення», є практично безпечними для нашого здоров'я: хвороба, про яку йдеться, може протікати без явних клінічних симптомів, і виявити її можна лише при своєчасному рентгенологічному обстеженні.

Якщо ж людині не вдалося уникнути цієї хвороби, то вона повинна як слід лікуватись. Головне – неухильно дотримуватися усіх рекомендацій лікарів, якими наші хворі досить часто нехтують. Якщо людина регулярно не вживає ліки або ж їх ігнорує, не дотримується порад щодо способу життя, зокрема, харчування, продовжує палити і випивати, то цим самим вона перетворює легко виліковну форму туберкульозу на важковиліковну – лікарсько–стійкий туберкульоз. І якщо такий хворий заразить когось паличками своєї хвороби, та людина теж матиме небагато шансів на одужання. Натомість правильне лікування звичайного туберкульозу майже завжди закінчується повним одужанням.

 

Інтерв'ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика