ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



МИ – ГОСПОДАРІ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ

Держава Україна, вважаю, занепала тому, що тон розвитку майбутнього в ній задавали люди, далекі від виробничої діяльності, які захоплювалися лише власними надприбутками. До влади добрались більшовицькі ідеологи, генетично успадкований і практично налаштований криміналітет та закодовані магією грошей банкіри, які не здатні налагодити виробництво матеріальних цінностей, не вміють творити багатство для народу, а можуть лише керувати потоками грошей, спритно відстьобуючи частину їх для себе.

Що маємо сьогодні? Зруйновані селянські господарства, розграбовані колгоспи й радгоспи, розпотрошені на клаптики ниви, забур'янені поля, безлюдні села. Через антинародну цінову політику, вигідну олігархам, завмерла переробна промисловість, яку ще до цього відібрали у виробників селянської продукції. На догоду іноземцям за кордон відправляється сировина, а не готова продукція.

Вважаю, що поки не буде поставлене на ноги село, запущені потужності заводів і фабрик, годі сподіватися на розквіт держави Україна і благополуччя її народу. Село – основа і гарант нашого пристойного існування.  І не треба різати заводське обладнання на металобрухт, як це зробили з третиною цукрових заводів. Невже ми не знаємо, що метал з металобрухту набагато дешевший, ніж з руди.

А от капіталістам добре відомо, де є дешева робоча сила і як отримати за безцінь сировину. Наприклад, на Харківщині один німець збирається будувати величезний завод з виробництва фруктових соків. Він обіцяє платити по п'ять гривень за кілограм яблук, запевняючи, що це йому вигідно, бо ця ціна становить лише 20% від ціни такої сировини в Європі. Це і є приховане пограбування держави через недолугість деяких наших чиновників.

Доцільно і правильно було б закупити завод, хоч би й у того німця, а самим зайнятися виробництвом. Тим більше, що маємо багато тямущих організаторів виробничих процесів. На це вказують факти використання наших спеціалістів за кордоном та оцінка їхньої діяльності. Настав час зайнятися забезпеченням роботою всіх наших людей, аби вони не тинялися по зарубіжжю, щоби наші висококваліфіковані спеціалісти не були чорноробочими, а дівчат не примушували ставати там повіями.

Існує давня і мудра приказка: коли з пана пай, то й кожуха віддасть, а як з хама пан, то й латану свитку здере. Зараз же з до краю збідненого кучмівщиною селянина здирають не тільки свитку, а й спіднє. Особливо стараються обдерти селянина нафтові королі та доморощені банкіри. Перші – непомірними цінами на пальне, другі – величезними відсотками. Це їм потрібно для того, щоб потім бездумно сіяти грошима по всіх усюдах. Наприклад, один керівник спиртового підприємства так шикував при частих поїздках на закордонний відпочинок, що довів завод до банкрутства. Може, він робив це для того, щоб привласнити підприємство…

Іноземці з лукавою посмішкою кажуть, що нема у світі більш марнотратних, як прибулі з України. Вони оселяються в готелях з найвищою ціною і дають безмірні чайові. Чому їм не розкошувати, бо привласнили багатство держави, створене кількома поколіннями, які важко працювали, одержуючи за труд копійки. Та й іноземці справно платять їм 15 відсотків комісійних від суми укладених договорів.

Через ці комісійні у нас занепало село, не виробляється необхідна техніка та інша продукція, а жадібні до грошей, не маючи совісті і почуття патріотизму, зробили так, щоб до нас завозились іноземні комбайни (коли можемо виробляти кращі), трактори, автомобілі, цукор і м'ясо, навіть яблука і картопля, не кажучи вже про складну техніку. Такої сваволі в державі ще не було.

Тепер відбудувати село буде набагато важче, ніж після німецької окупації. Тоді фашисти не знищили колгоспи й радгоспи, а лише перейменували їх на общини й громади. На відміну від наших кучмовандалів збережені німцями колгоспи після звільнення від ворога активно запрацювали, даючи фронту необхідний провіант та одяг.

Мабуть, звідси й походить бажання деяких владців скористатися німецьким досвідом і перетворити наші села на громади, щоб, вважаю, остаточно зруйнувати село.

Миролюбні і доброзичливі українці чомусь досі терплять неподобства, не звертаються до міжнародного суду. Винуватці є, ще не всі сховалися за кордоном, а деякі так і залишилися при владі. Проте українці, як показала помаранчева революція, хоч і підвелися з колін, але ще ходять з опущеними головами і ніяк не усвідомлять, що вони –  господарі на своїй землі. Це й не дивно, бо десятками років на державному рівні насаджували космополітизм, карали за націоналізм, тобто, за любов до рідної землі.

За кордоном справедливо нарікають, що ми самі знищили село і промисловість, а тепер просимо позики, ніби після стихії. Відчувається, що й досі живемо старим комсомольським гаслом: «Створимо труднощі і будемо їх переборювати». От зараз маємо чималі труднощі з молоддю. Через попущення влади у залученні молоді до праці, творчості та духовності її захопила  вседозволеність через дискотеки, ігорні заклади, сексуальний розгул, занепад духовності. Все це вимагає грошей, однак багато молодих людей не вміють і не знають, де їх заробляти, отже, поринули у рекет, пограбування, а особливо у крадіжки – від квартир і машин до відер з криниць та собачих алюмінієвих мисок на подвір'ях вдів і пенсіонерів.

Дуже хочуть олігархи бути на видноті. Вони не вміють створювати шедеври культури й письменства, робити наукові відкриття. Вони лише хизуються на наддорогих машинах, будують фешенебельні особняки, наповнюючи їх раритетами історії, витворами наших далеких предків та сьогоденними коштовностями. Скуповують у простого люду все, що того варте, часом за безцінь. Отже, аби запобігти можливості вивезення цінностей, треба мати закон, який би давав у судовому порядку право позбавляти олігархів, їхні сім'ї та спільників майна, цінностей, коштів.

Останнім часом пошестю стали пограбування історичних пам'яток, музеїв, архівів та церков. Олігархи хочуть мати  неперевершеної краси будівлі й палісадники під старовину, бо така мода в їхніх колах. Мабуть, тому в Тростянецькому дендрологічному заповіднику, що на Чернігівщині, викрадено дві половецькі баби, що були приналежністю декорації садових пейзажів. Подейкують, що одна з них потрапила до приватного музею високопосадовця державної ваги. Нещодавно преса повідомляла про викрадення двох таких же баб у Наталівському маєтку колишнього цукрозаводчика П. Харитоненка, що на Харківщині. З Краснокутського дендросаду цієї ж області ще раніше крадії викопали  кедр сибірський, який намагалися вивезти до Харкова і лише випадково були затримані на під'їзді до міста.

Багато є розваг, якими займаються люди, позбавлені духовності і культури, але наділені неконтрольованою владою. Мені розповідали, що коли один колишній губернатор побажав розважатися тихим полюванням, то сотні людей на величезній ділянці викопували гриби, переважно білі, і висаджували їх компактно на невеликій площі. Цей «грибник» швидко заповнював кошики і затим похвалявся своїм вмінням шукати дари лісу.

Ставлюся з презирством до тих комерсантів, які за 15%  комісійні згубили цілі галузі виробництва. Скажімо, за сприяння в укладанні угоди на закупівлю за кордоном техніки на 150 млн доларів, такому спритнику відраховується 15 млн. Діяльність таких, як він, може призвести до того, що відповідна галузь в Україні загине. Згадаймо комбайни, виробництво яких, за сприяння Кучми, не налагоджено й донині. Проте шкідники української економіки й виробництва й досі діють безбоязно. Мабуть, немалі гроші витратили капіталісти, щоб перетворити на металобрухт наші заводи, фабрики й виробництва, за таке не несуть відповідальності, ніби так і треба.

Вважаю справедливим економічне забезпечення і авторитет тих, хто своїм розумом і працею приносить користь суспільству. Викликають велику повагу колишні патріоти нашої Батьківщини. Такі, як П. Харитоненко, якому вдячні сумчани відновили пам'ятник, а також Терещенко, Ханенко, Симиренко, які вболівали за свою державу, творили велику благодійність. Між багатими патріотами того часу було негласне правило: 20% прибутків залишати на прожиття, решту віддавати на розвиток промисловості, благодійність, культуру й духовність та інші потреби суспільства.

Відомо, що предок знаменитого П. Харитоненка починав приказчиком. 3 напарником самостійно перекупили партію цукру, вдало продали його, викупили магазин. Харитоненко свою частку продав напарнику і за виручені гроші збудував свій перший цукровий завод. Засновник династії Симиренків викупив себе з кріпацтва. А як розповіла мені праправнучка Сави Морозова, свою діяльність той починав коробейником. І в наш час  кримський підприємець Шурига розпочинав зі стартового капіталу двісті карбованців.

Сучасні олігархи не здатні на таке. Вони лише можуть створювати власні угруповання, щоб забезпечувати успіх, в тому числі й на виборах. Вони розтринькують гроші, бо ті їм легко далися. На якій базі виросли сучасні олігархи? Багато хто з них партійні, комсомольські, дитячі фонди використали на організацію власних банків. Пора б уже їх повернути з процентами. Інші шляхом корупції, махінацій, рекету, кумівства та родичання стали багатими. Збагатились на розкраданні народного добра, на збідненні населення, примусили його мовчати та радіти дрібним подачкам. Зруйнували український колективізм, який служив міцності нації і держави. Найбільше це проявляється на селі. Провели розпаювання землі. Для чого? Все ж для того. Настав час спитати олігархів, що вони зробили такого, щоб мати мільярди? Хай пояснять, за які розумові здібності нажили свої капітали.

 Хаос в Україні утворився тому, що під гаслом інтернаціоналізму відбулося приниження українців та відсторонення їх від володіння власним добром. Привнесення чужого, тобто накладка на генетичний код корінної нації іншої спадковості гальмує розвиток унітарної держави. Духовність, культура й економіка повинні бути національними та індивідуально–народними.

Щоб посіяти смуту, приховати пограбування вихідцями  з інших націй, українців позбавили національності. Тому боротьбу з нижчовартістю українців (головна причина безладу держави) треба починати з відновлення національності в документах. Тоді побачимо, хто кого грабує. Свої своїх, чи чужі наших. Потрібні діючі закони, які б приводили до тями олігархів, злодіїв, прихватизаторів. Потрібне відродження козацької моралі, української духовності та народної совісті. Вже українці встали з колін, пора підняти голову, взятись за розум, позбутися колоніального синдрому.

Ми не бідні. Треба лише стати господарями на власній землі!

 

Михайло КУРДЮК,
с.Тростянець Чернігівської області


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика