ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



фани не винні

Отже, панове, прийшов час поговорити. Маю для Вас дві новини – добру і, як не прикро, погану. Пропоную розпочати з кращої – можете спати спокійно, ніхто не планував і не планує подавати на голосування до сесійної зали Верховної Ради законопроект «Про заходи безпеки під час проведення змагань серед професіональних футбольних клубів» в тому вигляді, в якому він нині обговорюється в Інтернеті.

На мій погляд, абсурдно притягати людину до кримінальної відповідальності за створення «неофіційного фан–клубу».  Навряд чи хтось міг би подумати, що всерйоз можна прирівнювати футбольні вболівання до злочинної діяльності. І звісно ж, жодного з подібних «божевільних» положень не буде подано мною до сесійної зали для голосування. Для переконливості скажу, що одразу після реєстрації цього законопроекту в цій жахливій провокаційній редакції, буквально за кілька днів мною була зареєстрована його інша версія – з якої вже були викинуті основні найбрутальніші положення.

Але ж, панове, давайте перейдемо до менш приємної для Вас новини. Не варто думати, що моя команда насмикала всіляких дурниць в цей законопроект лише для того, щоб одноразово полоскотати Ваші нерви, після чого посміятися з Вашої надмірно нервової реакції. Метою будь–якої інтелектуальної провокації є провокування мислення, отже, друга малоприємна для Вас новина –  та, що думати таки доведеться. Метою даного законопроекту було провокування осмислення і усвідомлення геть незадовільної ситуації щодо порядку на трибунах, а також щодо зростання насильства як на стадіонах, так і поза ними. Очевидно, що проблема не в самому фанатському русі, а в рівні агресії всього українського суспільства. Страшно дивитися телезйомку, де показують  з яким явно садистським задоволенням представники органів внутрішніх справ гамселять кийками хлопців і дівчат з фанатських команд. Але так само для мене, як для українця, прикро, що якийсь наш вболівальник ударив в обличчя гравця «Динамо» – Бетао. Невже лише за те, що він іншого кольору шкіри? В міліції вболівальник пояснив, що помилився, і переплутав Бетао з португальським гравцем. Отже, якщо гравець португальський, а не український, то бити можна? Ось кілька інформповідомлень лише за 2008 рік: лютий – «У Львові затримали 60 озброєних фанів ФК Арсенал», квітень – «Матч «Динамо»–«Нафтовик» так і не завершився через бійку фанатів», квітень – «Матч «Дніпро»–«Металіст» завершився грандіозною бійкою дніпропетровських фанатів та міліції», квітень – «Львівські фани побилися з «Беркутом», жовтень – «Фанати «Дніпра» атакували фан–сектор «Чорноморця». Отже, проблема з агресією навколо футболу є, і, на жаль, вона посилюється. Я абсолютно впевнений, що проблеми цієї агресії не можна вирішити прийняттям якось одного закону. Я взагалі не великий прихильник всеобіймаючого державного регулювання, а все ж таки більш схильний вірити в силу самоорганізації. Але для цього необхідно осмислення.

Щодо поведінки міліції (часто невмотивовано жорстокої), то, можливо, варто спробувати перейняти західний досвід і вивести органи внутрішніх справ поза межі стадіону, надавши право професійним клубам самим наймати охоронні агенції, щоб забезпечували порядок на стадіоні? Очевидно, що професійний клуб не був би зацікавлений у садистських проявах власних охоронців. Та й можливостей впливати на професійний клуб у вболівальників на порядок більше, аніж на МВС.

Отже, сподіваюся, що процес серйозного обговорення проблеми можна вважати розпочатим. Що ж має бути на виході дискусії?

1. Спільний законопроект «Про заходи безпеки під час проведення змагань серед професіональних футбольних клубів». Коли я кажу «спільний», то маю на увазі те, що варто було би провести серію заходів типу круглих столів та широкоформатних зустрічей із залученням, як мінімум, трьох зацікавлених сторін: професійних клубів, органів правопорядку та фанатського руху. Але не слід забувати і про найбільш масову частину вболівальників (неорганізованих у фанатський рух) – їхні інтереси мають бути обов'язково застережені. Від себе можу додати, що остаточну редакцію законопроекту я подам лише після таких спільних консультацій. Пропоную загальними зусиллями підготувати цей законопроект, тож всі пропозиції Ви вже можете надсилати до моєї команди (а це як мої помічники, так і працівники Центру досліджень політичних цінностей «Аксіа»), яка працює над цим законопроектом.

2. Неофіційний кодекс поведінки вболівальників. Як я вже зазначив, вважаю, що порядок в будь–якій сфері повинен досягатися не репресивним заходами, а зростанням рівня самоусвідомлення. Тобто йде мова про взяття на себе добровільних зобов'язань. Поясню ще доступніше: не шкодити стільці на стадіоні не тому, що за це можуть покарати (тобто боязнь репресії), а тому, що це некультурно, тому що наступного разу тобі не буде на чому сидіти. Подумати, наприклад, в такий спосіб, що наступного разу Ви прийдете на стадіон кожен зі своїм батьком, і Вашому батькові замість пластикового стільця дістанеться розкурочене місце. Розкурочене, до речі, Вашим приятелем–вандалом.

 Отже, проблема у власній відповідальності. Якщо ми всі ходимо платно на стадіон, то ми маємо право вимагати від власників стадіону  належного сервісу за наші гроші (починаючи від сумнозвісних туалетів, і закінчуючи місцями для парковок автомобілів), але ж і від себе ми повинні навчитися вимагати належного ставлення до інших людей. Принаймні такого, якого ми б хотіли до себе самих.

Тож хотілося б, щоб в процесі дискусії фанатський рух почав би для себе вимальовувати щось на кшталт «Кодексу честі», і цей кодекс був би не «правилами бійки з представниками альтернативного фан–клубу» із зловорожого міста, а дружби заради футболу.

Ну і на закінчення. Якщо когось мій, надміру провокативний, спосіб ініціювання дискусії дуже  образив, ну, що ж – вибачайте, не знав, як по–іншому до Вас достукатися. Але сподіваюсь, що нині ми зможемо спільно обговорити навколофутбольні проблеми і спільно пошукаємо шляхи виходу з незадовільної ситуації. Вірю, що переважна більшість фанатського руху щиро вболіває за футбол.

Так що – побачимось на стадіоні!

 

Олесь ДОНІЙ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика