ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ТРАНЗИТНА ТЕРИТОРІЯ

За інформацією ООН, щороку близько 1 мільйона громадян країн Азії та Африки нелегально переправляються до країн Європейського Союзу. При цьому активно використовують територію України. Це пов'язано насамперед з її географічним розташуванням: вона знаходиться на Центрально-Європейському транскордонному маршруті незаконного переправлення людей на Захід, який пролягає через Росію, Україну, Польщу та Словаччину і є чи не головним з 5 подібних маршрутів.

– Незаконні мігранти, які всіма правдами і неправдами намагаються перетнути Державний кордон, є нашим головним болем, – вважає голова Державної прикордонної служби Микола Литвин. – Адже для боротьби з ними доводиться відволікати значні сили прикордонників, витрачаючи при цьому і бюджетні кошти. На жаль, кількість нелегалів не лише не зменшується, а й зростає...

Якщо у 2006 році підлеглі Миколи Михайловича затримали 26 тисяч нелегалів, то минулого – понад 31 тисячу. А протягом 5 місяців 2008–го – 13 тисяч.

А скільком поталанило все ж уникнути зустрічей із «зеленими кашкетами»? Можна лише здогадуватись, хоча незалежні експерти кажуть, що лише для 20 відсотків нелегалів подальший шлях закінчується невдало. Втім, достатньо завітати на столичні речові ринки, особливо Троєщинський, і ви переконаєтесь, що останні мають рацію...

Наше суспільство – за рідким виключенням –  недооцінює, а то й не розуміє тієї загрози, яку несе Україні нелегальна міграція: про це свідчать соціологічні дослідження, що проводяться час від часу різними соціологічними агентствами. А шкода. Бо, як стверджують правоохоронці, нелегальна міграція – це поживне середовище для кримінальної злочинності.

– Вихідці з Азії та Африки у багатьох наших громадян викликають щире співчуття, – розповідає майор Олександр Макух – оперативний співробітник столичного управління міліції, який мало не щодня «знайомиться» з їхньою діяльністю. – Не скажу, що всі без винятку іноземці, які незаконно осіли у нас, є потенційними злочинцями: багато хто з них справді, як мовиться, втік від злиднів або з якихось інших причин, що не мають кримінального забарвлення, опинився тут, але вистачає і таких, хто способом свого існування обрав кримінал. Зокрема, торгівлю наркотиками, зброєю і навіть...сутенерство!

Не так давно начальник головного управління МВС України у місті Києві генерал Віталій Ярема визнав, що незаконні мігранти «вносять вагомий внесок в інтернаціоналізацію протиправної діяльності в столиці». Що саме мав на увазі головний міліціонер Києва – важко сказати. Але стрілянина на Троєщинському і пожежа на Шулявському ринках – це, як стверджують при неофіційному спілкуванні столичні оперативники, якраз і є проявами такої «інтернаціоналізації».

І без того складна ситуація з нелегалами, які, «мандруючи» у Європу, часто–густо осідають в Україні, в недалекому майбутньому може ще більше ускладнитись. Адже наступного року почне реалізовуватися угода між нашою країною та Європейським Союзом, яка передбачає реадмісію осіб – повернення нелегалів з інших країн до України, з якою вони межують.

Експерти прогнозують, що з початком дії цього документу наша держава може отримувати 8 – 10 тисяч незаконних мігрантів з країн Західної і Центральної Європи. Аби краще зрозуміти багато це чи ні, скажу, що впродовж останніх 4,5 років Державна прикордонна служба прийняла близько 8 тисяч вихідців з країн Південно–Східної Азії і СНД...

Тому, на думку начальника управління по роботі з іноземцями, дізнання та адміністративного провадження адміністрації Державної прикордонної служби України генерал–майора Бориса Марченка, потрібно вносити зміни до чинного законодавства, розвивати інфраструктуру, на базі якої доведеться утримувати непроханих гостей.

Може так статись, що наша держава, неухильно дотримуючись цієї угоди, перетвориться з країни–постачальника нелегалів на Захід в країну – накопичувача. Тому, що у нас немає подібних угод з тими країнами–сусідами, з території яких і потрапляють до західних країн нелегали, перетинаючи Україну. До того ж і сьогодні, на сімнадцятому році незалежності, Україна не завершила договірно-правове оформлення своїх державних кордонів, є чимало інших проблем, існування яких може призвести до того, що нелегалів, яких нам повертатимуть країни Європейського Союзу, Україні доведеться утримувати на своїй території і за свої кошти.

Зважаючи на ситуацію, що склалася, ті проблеми, які виникають у зв'язку зі збільшенням кількості нелегалів, виникає цілком закономірне запитання: до яких заходів має вдатись держава, відстоюючи свої національні інтереси?

Питання, звісно, складне. Але шукати на нього відповіді потрібно. І знаходити. Якомога швидше. До речі, подібні проблеми існують не лише у нас: угода про реадмісію, яку країни Європейського Союзу уклали з Україною, є кращим тому підтвердженням.

Україна, розв'язуючи проблеми стосовно незаконних мігрантів, повинна діяти рішучіше. Як, приміром, це робить Франція. Нагадаю, що саме під гаслами обмеження потоку мігрантів на президентських виборах переміг Ніколя Саркозі, а на парламентських – праві сили, які теж обіцяли посилити боротьбу з нелегалами. Аналогічні процеси відбулися  і в Бельгії, Данії, Австрії і навіть колисці європейської демократії – Великій Британії. Нам, гадаю, не завадить запозичити досвід деяких з цих країн. Наприклад, в тій же Франції нелегал, якого затримали, може перебувати на території цієї країни не більше 32 діб. Прийнята Європарламентом директива гарантує нелегалу, затриманому у будь–якій країні Європейського Союзу, можливість самостійно залишити її протягом 7–30 діб. Якщо ж він в силу якихось причин цього не зробить, в тому числі і через хворобу, його депортують насильно, заборонивши вїзд до будь–якої країни ЄС протягом наступних 5 років. Незважаючи на те, що деякі міжнародні правозахисні організації виступили з різкою критикою цього документу, вважаючи його «драконівським, таким, що утискує права людини», Європарламент на поступки не пішов.

Прикладом вирішення проблем, пов'язаних з нелегальними мігрантами, може слугувати і Туреччина, яка, як відомо, теж є транзитером нелегалів до матінки – Європи.  Нагадаю, що уряд цієї країни не підписує з Європейським Союзом угоди про реадмісію, чого останній вимагає від турків. Натомість вона пропонує ЄС укласти відповідні угоди в першу чергу з тими країнами, вихідці з яких і намагаються напівлегально потрапити до нього, мовляв, це ж вони є постачальниками нелегалів, отже, їм їх і повертайте, а не третім країнам. З аргументами турків важко не погодитись.

Незважаючи на існування певних проблем, пов'язаних з нелегалами, було б несправедливо стверджувати, що наша держава повністю усунулася від їх розв'язання. Зокрема, Державна прикордонна служба України останнім часом взяла під більш жорсткий контроль кордони. Як східні, звідкіля просякають нелегали, так і західні: знаючи, що останні подолати надто складно, нелегали намагатимуться взагалі обійти Україну десятою дорогою.

– Одним із найрозповсюдженіших варіантів вийти сухими з води – в разі затримання прикордонниками –  для нелегалів є отримання статусу біженця, – говорить помічник начальника Державної прикордонної служби полковник Сергій Астахов. – Україну звинувачують, що вона мало кому його надає. Так, наша держава не роздає цей статус направо і наліво. І справа не у тім, що наша політика не відповідає принципам демократії. Річ у тім, що більшість затриманих прикордонниками зовсім не планувала надовго залишатися в Україні. Намагання отримати статус біженця – це одна з лазівок, якою намагаються скористатися «мандрівники». Наприклад, якщо міграційна служба, до якої людина звертається з проханням про надання їй цього статусу, приймає позитивне рішення, то затриманий звільняється з–під варти. При цьому йому видається відповідна довідка, яка легалізує його перебування на теренах України. Як свідчить відповідна статистика, далеко не всі з тих, хто написав відповідні заяви і отримав такі довідки, виявилися законослухняними громадянами: минулого року прикордонники звільнили 1 385 іноземців, але через незначний проміжок часу понад 200 з них були затримані повторно. За словами генерал–майора Бориса Марченка, неабияку допомогу нелегалам надають транснаціональні злочинні угруповання. Не переповідатиму нюанси такої «допомоги», а скажу лише, що в своїй діяльності вони ставку роблять саме на отримання статусу біженця. Знаючи, що це питання в один день не вирішується, але затриманих звільняють, вони можуть вдатись до повторних спроб їх переправлення за кордон. Або ж використовувати в своїх цілях на території України.

...Фахівці, з якими я спілкувався перед написанням цих рядків, впевнені: Україна має вжити ще додаткових заходів, аби не допустити загострення ситуації, пов'язаної з нелегальною міграцією. Зокрема, парламент повинен внести певні зміни до чинного законодавства, створивши більш чіткі механізми для висилки нелегалів до тих країн, звідкіля вони прибули, посилити охорону кордонів, насамперед з Росією, звідкіля, як свідчить відповідна статистика, їх найбільше прибуває. Не завадить і посилити кримінальну відповідальність для українських громадян, причетних до транзиту іноземців тощо. Якщо держава не вдасться до цих та інших заходів, то попереду ще чимало неприємних «сюрпризів».

 

Михайло СЕРГІЄНКО


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика