ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



Терор на тротуарах

Пройтися нині столичними тротуарами може дорого коштувати: на моїх очах чорний «лендровер» ударив в спину пішохода на Індустріальній, а я сам неодноразово ледь ухилявся від іномарок на тротуарі на проспекті Корольова. Неадекватний й так по життю, мер столиці аналогічно й непослідовно чинить і на наших вулицях: захопився евакуаторами й гребе копієчку з власників автомашин, що стоять, але нічого не робить щодо порушників, котрі гасають на авто київськими тротуарами.

Але є на наших пішохідних доріжках ще одна проблема – двірники, котрі на власний розсуд обирають час для підмітання столичного асфальту. Але почну зі спогадів.

У студентські роки мій потяг Хмельницький – Київ прибував до столиці о п'ятій ранку. Громадський транспорт тоді, як і нині, до речі, також починав функціонувати о шостій. Щоб не вештатися даремно привокзальною площею, очікуючи на засіб пересування, пішки чимчикував з валізами до червоного корпусу університету. Спускався по Комінтерна до вулиці Саксаганського, завертав на Бульвар Шевченка, відтак потрапляв на Володимирську, де й сідав на знаменитий 38–й «студентський» автобусний маршрут…

Під час того вранішнього променаду дуже цікаво було спостерігати, як прокидалося улюблене місто і як рожевів небосхил, від чого ставало якось чистіше й радісніше на душі. Але особливо запам'яталася зовсім інша деталь: уздовж усього мого пішохідного маршруту щоразу зіштовхувався з заклопотаними двірниками, котрі о цій вранішній порі наполегливо, але й акуратно підмітали тротуари й майданчики біля будинків, відтак рясно поливали їх водою з гумових шлангів. На очах світанковий Київ ставав охайним, чистеньким і ще красивішим... О сьомій–восьмій годині, коли основна масса мешканцв столиці лавиною прямувала до школи, в студентські аудиторії, до цехів заводів та фабрик, усе місто було вже прибрано й причепурено…

І ось минули роки. Учора, за звичкою, вийшов о пів на дев'яту з дому, аби за півгодини добратися пішки на роботу. І дарма: вулиці, якими прямував, наче на зло мені, були переповнені… двірниками, котрі, похмурі, а то й злі, ніби навмисне й спеціально, так розмахували своїми віниками, що пилюка ставала стовпами, й весь отой бруд осідав на брюках, спідничках, курточках й головних уборах очманілих від такого «салюту» мешканців й гостей «європейської» столиці. І в очах, окрім озлоблення щодо нас, нікчемних пішоходів, читалася й відверта зловтіха, мовляв, так вам і треба…

Важко сказати, від чого йде подібне негативне ставлення до таких же, як і самі, співгромадян і співмешканців одного й того ж рідного міста, але хотів би звернути увагу й на інший факт, котрий стався цими ж днями у самому центрі Києва: на нашому, тепер відомому всьому світові, Майдані кілька студенток столичних університетів, оголившись, поливали одне одного брудом із відер і видавали усе це дійство за акт якогось високоморального й надто необхідного громадянам штибу! І заразом заявляли в телекамери й мікрофони, що вони проти чогось там протестують і щось там вимагають. І я, грішним ділом, подумав і сам себе запитав: коли ось таким чином наша майбутня еліта забавляється на очах усієї столичної спільноти й нікому в голову не прийде, що таке блюзнірство межує з відвертою розпустою і нівелюванням усіх засад моралі, то чого вранці, йдучи на роботу, так хворобливо сприймав «пилову» атаку не «елітарних» двірників?!

Чому присікався до окремих з них, котрі вже й самим грабовим гілляччям їхніх мітел хльостали мені по ногах, коли викладач–юрист, професор вищого навчального закладу у минулому, а нині – мер столиці (!) Леонід Черновецький елементарно не може спершу заохотити, відтак – організувати нормальне й своєчасне функціонування комунальних служб, аби не було нарікань автора цих рядків, зокрема, й усіх мешканців стольного града  Києва – загалом? Чи не є це з боку отих, зацькованих власним побутом, безгрошів'ям і загальним безладом у ЖЕКах працівників, елементарним протестом, а не помстою нам, рядовим киянам, за весь отой бедлам, що діється не лише в столиці України?! Адже елементарний порядок в оселі, на подвір'ї, відтак вулиці й майдані починається зі злагоди з самим собою, у душевній гармонії, якої прагнуть не лише академік, вчитель, студент, а й двірник, кочегар, слюсар чи машиніст. І та суспільна самоорганізація залежить не лише від них, але й тих, кого ми обирали на наших виборах, кому довірили систематизувати усе суспільне й господарське життя наших міст, містечок, сіл і селищ. Та й приклад для наслідування, напевне, повинні двірники брати не з тих, що поливають одне одного брудом на майданах з відер, й тим паче – не з осіб, що словесно очорнюють усіх і уся з трибуни парламенту чи в телерадіоефірі. Й тим паче не з мера, котрий чубиться з подібним йому міністром внутрішніх справ у Раді національної безпеки та оборони. Останній теж, на моє переконання, не на своєму місці, бо далі балачок про корупцію в лавах даїшників чогось конкретного організувати не може, коли навіть у самій столиці можна потрапити під колеса на пішохідних тротуарах! Та й коли йому справою внутрішніх справ, вибачайте за тавтологію, займатися, коли час на різні політичні рейвахи треба витрачати, перескакуючи з однієї партії чи тусовки в іншу. Як у тій приказці: через ту горілку нема коли й вина випити. Тож і маємо бруд, бійки та інші жахи на вулицях, в парламенті й навіть у  приміщенні РНБО. І нічого дивуватися, бо все в ньому так тісно взаємопов'язане, що й відлунює бумерангом у повсякденному житті.

Зокрема, й на наших брудних вулицях. Де тепер небезпечно ходити навіть на тротуарах.

 

Юрій БРЯЗГУНОВ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика