ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



МАЄМО БІЛЬШОВИЦЬКУ ВЛАДУ ?

Розграбування та повномасштабний занепад нинішньої України – не випадковість і не тимчасове явище. Це добре організований, абсолютно прогнозований процес, який має свою конкретну об'єктивну та реальну причину.

Ця причина – з часів комуністичного СРСР разом з системою державного устрою, успадкованого від Радянського Союзу. Це одна і та ж причина, яка призвела до повного занепаду та зруйнувала СРСР. Це штучно створена причина, яка була впроваджена ще більшовиками–комуністами під час їхнього приходу до влади в Росії в 1917 році.

Це не проста причина. Шахрайську за суттю аферу як потужну політичну акцію свого часу придумали, розробили і руками більшовиків–комуністів впровадили в Росії західноєвропейські політичні шулери–авантюристи. Цією акцією без силового військового втручання була зруйнована та пограбована найпотужніша на той час Російська Імперія, яку протягом 500–літньої історії ніхто не зумів здолати чи пограбувати. Цією ж авантюрою був зруйнований та пограбований потужний Радянський Союз, який відродився на руїнах імперії. Ця ж афера лежить в основі розграбування та руйнації нинішньої України і не тільки її. Ця афера передбачала не тільки руйнацію Росії руками самих росіян, чи нинішньої України руками українців. Цією комбінацією її винахідники переорієнтували політичний і економічний розвиток половини країн світу на користь власних суто економічних інтересів та на користь інтересів своїх нащадків.

Ця політична афера побудована на природному підґрунті і разом з цим розроблена фахівцями–філософами на найдосконалішій об'єктивній та реальній науковій базі у сфері суспільствознавства і психології людини. Основою її є природні особливості людської психології і природні закономірності людського існування та розвитку. Суть цієї афери полягає у руйнації природно сформованих державних устроїв, які забезпечують цивілізовану, мирну життєдіяльність та прогресивний розвиток суспільства і держави та впровадження державних устроїв, при яких державна влада сама стає джерелом конфронтації, державного безладу, хаосу, злочинності та корупції, влада, яка руйнує державу та знедолює власний народ.

Ідеологи комунізму, маніпулюючи двома різними за своєю суттю визначеннями: «народ» – як джерело влади, та «народ» – як влада, протягом сімдесяти років морочили людям голови цим марксистським «народовладдям». При цьому самі ідеологи комунізму до кінця не розуміли, яку суть у це «народовладдя» вкладав його винахідник Карл Маркс. Мало хто з більшовиків–комуністів розумів, яким цей марксистський «комунізм» з його «народовладдям» повинен бути. Чи це повинно бути людське суспільство без державної влади та держави, чи це повинна бути держава, в якій народ є державною владою. З цієї причини частина зовсім безграмотних та обдурених комуністів намагалася будувати «світовий комунізм» без держави і державної влади, інша частина більш–менш грамотних та реально мислячих шулерів–комуністів грабувала народ і державу, будуючи цей комунізм для себе особисто, в «окремо взятій державі», тобто в Росії.

Так саме нинішні ідеологи цієї псевдодемократії, яка практично нічого спільного з реальною демократією не має, задурюють людей тим же марксистським «народовладдям», тільки іншою мовою, грецьким перекладом – «демократією». Так, як за часів комуністичного більшовизму, нинішні політичні шулери руками світоглядно обмежених і обдурених демократів побудували в Україні не державу, а «рай» для різного роду шахраїв.

Політичну аферу «колективізації» чи «натовпизації» державної влади досить важко зрозуміти. Вона не тільки розумно задумана, але і не менш розумно науково обґрунтована та ідеологічно захищена. Ідеологію комунізму, під прикриттям якої була впроваджена колективна форма державної влади – влада Рад, розробляли і протягом століття вдосконалювали, обґрунтовували і захищали розумні професійні філософи – марксисти. Це не просто «філософи» у спотвореному розумінні цієї професії, як фахівці у мистецтві ведення суб'єктивної полеміки чи звичайної популістської демагогії.

Філософи–марксисти, маніпулюючи природними принципами і законами та природним людським відчуттям солідаризму (колективізму), досить розумно обґрунтували неіснуючі в природі ними ж придумані «колективну відповідальність», «колективний розум» і, разом з цим, «колективну владу». Крім цього, теорія марксизму–ленінізму розроблена практично з повним ігноруванням найдосконалішими природно сформованими принципами Розвитку (діалектики) та повним запереченням релігії як носія цивілізаційних норм людської моралі. Однозначно, що ця надзвичайно розумно задумана ідеологія ніякого реального комунізму не передбачала. Вона розроблена політичними шахраями і для шахраїв. Це ідеологія, яка будь–яке людське суспільство природним шляхом вводить у стан безладу, хаосу та природної міжусобної людської боротьби «всіх проти всіх», у стан боротьби, переможцями з якої виходять ті ж шахраї та злочинці.

Об'єднавши «владу» та «раду», комуністи створили новітню в історії європейської цивілізації гібридну, неприродну колективну «владу Рад», створили першу в історії Європи, можливо, і світу, «країну Рад», засновану на колективній формі державної влади та колективному управлінні державою. В результаті цієї реформи держава позбулася відповідальної і дієздатної державної влади, влада більшовиків–комуністів позбулася контролю з боку суспільства та будь–якої відповідальності за свої дії або бездіяльність, а суспільство позбулося свого представницького, незалежного від влади органу і стало беззахисним перед свавіллям цієї більшовицької влади Рад. Державна влада як така фактично була відділена від суспільства і стала автономною, закритою і практично незалежною від суспільства. Цією реформою фактично було зруйновано та переведено в формальність основи демократії і парламентаризму тодішньої Росії.

Результати діяльності більшовицької неприродної колективної влади Рад були неймовірно трагічними. Закономірно і природно, що це втручання супроводжувалося природними  катаклізмами – державним безладом, хаосом, економічною розрухою, голодоморами, громадянською війною, мільйонними людськими жертвами та занепадом цивілізаційного розвитку Росії на багато десятиліть, можливо, на століття. Такими трагічними наслідки були не тільки в Росії, як у першій марксистській «країні Рад», а і в Китаї, Камбоджі, В'єтнамі, Північній Кореї та переважній більшості країн, в яких була впроваджена ця, без перебільшення, пекельно–злочинна, марксистська політична афера.

Всі ці країни, без винятку, як природна закономірність перетворилися на диктаторські тоталітарні режими. Не просто в диктаторські, а в безвідповідальні, у більшості злочинні форми диктатури. Трохи щастило тільки тим країнам і тим народам, де на місці диктатора опинялась людина з природними задатками здорового глузду та людським відчуттям відповідальності.

З крахом ідеології комунізму та повним занепадом радянської безгосподарної планової, тоталітарної економіки Радянський Союз був спрямований по другому колу тієї ж політичної афери, що і в 1917 році була направлена Російська Імперія, тільки під більш хитромудрим ідеологічним, вірніше, психологічним прикриттям. Під гаслами мало кому зрозумілої демократизації в СРСР була проведена повномасштабна «колективізація» всієї системи державної влади. Вся повнота державної влади, вся законодавча та кадрова політика в державі, як і свого часу при більшовиках, була передана у руки безвідповідальних та недієздатних Рад, починаючи з горбачовських так званих «рад трудових колективів» та сільрад і закінчуючи Верховною Радою СРСР. Все це як природна закономірність та природна неминучість швидко призвело до повного державного безладу, хаосу, розграбування, руйнації економіки і руйнації СРСР, як нестабільного імперського державного утворення.

Весь трагізм України у тому, що успадкована від Радянського Союзу марксистська комуністична система колективної влади Рад не тільки збереглася, але і була відновлена в першопочатковому більшовицькому вигляді. Протягом всіх сімнадцяти років існування в Україні, крім як впровадження шахрайського законодавства, яке дозволяє безкарне її розграбування, не було проведено жодних прогресивних демократичних реформ у структурі системи державної влади і державного управління. Нинішні результати діяльності радянської влади чи влади Рад стали вже очевидними у всіх сферах життєдіяльності країни. Отримавши один з найпотужніших виробничо–технологічних і економічних потенціалів та маючи природно розвинений, висококваліфікований європейський народ, Україна за 17 років свого існування опинилася серед найменш розвинених і найкорумпованіших держав світу, вона стала  країною, з якої розбігається її народ.

Проте зупинити українсько–радянський безлад, мародерство та руйнацію України без зміни системи державної влади, без зміни Конституції вже нереально. Надто далеко зайшла корупція та криміналізація державної влади. Надто далеко цією владою доведений процес дезорієнтації та деморалізації українського суспільства.

Існує єдиний шлях вивести Україну зі стану безперспективної та руйнівної 17–річної політичної боротьби. Це шлях через конституційну реформу привести у відповідність із законами природи, з природними принципами та з нормами цивілізаційної людської моралі українську Конституцію, а разом з нею і конституційний державний устрій.

Розроблена чи приведена у відповідність з фундаментальними природними принципами розвитку та загальновизнаними цивілізаційними європейськими нормами людської моралі, Конституція дасть найдосконалішу, просту, всім зрозумілу і практично однозначну відповідь на запитання, яку державу потрібно будувати, в якому напрямку розвиватись та як на практиці це здійснювати. Україна має отримати найдосконалішу та найпрогресивнішу, просту і зрозумілу Конституцію, яку сприйме суспільство, яка його консолідує і яка стане основним, однозначним та непорушним законом держави.

Науковий підхід до процесу конституційної реформи та розробка конституції на основі об'єктивної та реальної наукової бази – єдино можливий шлях оминути політичну непрофесійність та політичне шулерство і вийти за межі штучно створених політичних конфронтацій.

Непросту, але надзвичайно важливу та актуальну для нинішньої України проблему конституційної реформи не складно вирішити, залучивши до цього процесу фахівців, які володіють відповідною науковою базою або здатні її швидко відновити та відродити.

Причину занепаду та руйнації України слід шукати не в «незрілості суспільства», не в «п'ятій колоні», не в росіянах чи в американцях, і навіть не в непрофесійності державної влади. Все це є наслідками. Причину слід шукати в недієздатності діючої Конституції. В недієздатності та безвідповідальності нинішньої марксистсько–ленінської системи державної влади і парламентаризму та виборчої системи, узаконених чинним законодавством.

Все це можна виправити, виправивши чи змінивши цю Конституцію. Для цього в наш час є всі умови та більш ніж реальна можливість. Потрібно лише повне розуміння проблем України та бажання з боку її керманичів та політичних лідерів відродити нашу Вітчизну як перспективну, цивілізовану європейську державу.

 

Роман ЦИБУЛЬСЬКИЙ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика