ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



НАЙЖАХЛИВІШЕ – ВТРАТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

В наш час не часто почуєш правдиві слова від політиків. Країна очікує на прихід нової еліти, але варто придивитися і до тих, хто зараз у вітчизняній політиці. Юрій Полунєєв – народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності. Не любить зайвої публічності, але ніколи не ховається від журналістів.

Кандидат економічних наук, і, як на мене, –  з неабияким інтелектуальним і креативним потенціалом, світлою енергетикою.

– Юрію Володимировичу, як починалася ваша трудова й громадська діяльності? Хто ви за фахом?

– Я закінчив університет імені Тараса Шевченка, факультет Міжнародних відносин і міжнародного права, й отримав диплом економіста–міжнародника та референта–перекладача двох мов (англійська й арабська). Після закінчення університету десять років пропрацював в академічному науково–дослідному інституті, де вивчав світову економіку. Там захистив кандидатську дисертацію.

Дев'ять років працював у Лондоні в Європейському банку реконструкції йі розвитку, у США, в Корнельському університеті, викладав міжнародний бізнес. У 2004–2006 роках навчався в Канаді в університеті Торонто, де отримав ступінь магістра. Був президентом Міжнародного інституту менеджменту, – до обрання депутатом Верховної Ради.

– Як сталося, що Ви прийшли у Верховну Раду, отже, у велику політику, адже ви науковець, а не політик?

– Коли відбувалася Помаранчева революція, я працював у Лондоні, бачив, як нами захоплювалися за кордоном. Мотивація була такою сильною, що я сів і за день написав статтю: «Конкурентоспроможність країни як національна ідея». Повернувся на Батьківщину, отримав шанс щось змінити в країні. Створив громадську організацію «Рада конкурентоспроможності»…

Ідея піти в політику – це бажання щось зрушити з місця в цьому напрямку, здійснити економічний прорив. Сучасна прагматична національна ідея спрямована вперед, але не відсікає минулого, – це ідея Ради конкурентоспроможності. Це не погано, що ми різні, але погано, що не маємо спільної мети, а мета повинна бути зрозумілою для дітей, для молоді, для всіх нас. Конкурентоспроможність – це здійснення великих інвестицій. Світ ніколи б не зіштовхувався з такою фінансовою кризою, як сьогодні. Деякі лідери держав кажуть, що в цій ситуації не до конкурентоспроможності, не до стратегії. Але з іншого боку стратегія – це продукт компромісу. Виправдання, що нині немає часу для стратегії, – неприйнятне, оскільки постійно щось заважатиме.

Ми віддали стратегію на поталу рішенням з кон'юнктурних питань. Країна в глобальних дострокових виборах, і мене це непокоїть.

Перебуваючи у надзвичайно тяжкому для країни стані, замість того, щоб об'єднати зусилля, задуматися, що потрібно українському народові – чвари й бійки чи ефективна політика влади, – ми, вибачайте, з впертістю віслюка котимося в прірву. Який приклад подаємо молоді?

– Чи правда, що молодь не цікавиться політикою?

– Я так не вважаю. Молодь щиро прагне до змін на краще .Вона хоче реалізувати себе, створити гідні умови життя собі й своїм близьким. Для цього потрібно побудувати цивілізовану європейську державу, в якій загальнолюдські цінності на першому місці.

– Як ви ставитесь до депутатської недоторканності?

– Усі люди повинні бути рівні перед законом. Справа в тому, що під захистом недоторканності в парламент потрапляють люди, які не повинні там бути. Для багатьох депутатів їхнє крісло – тільки продовження власного бізнесу. Не буду конкретизувати. Потрібно подивитися на досвід інших країн. За скоєння карного злочину депутат повинен відповідати. Я думаю, що будуть прийняті реальні закони. Ця тема важлива, але не найголовніша, оскільки на першому плані питання, яким чином під впливом фінансової кризи захистити доходи простих людей. Як суттєво підвищити їхній рівень життя, як гідно вийти з цієї кризи. Це – головний пріоритет.

– Як ви оцінюєте нинішню ситуацію у Верховній Раді? Чи зможуть дострокові вибори стати ліками від кризових бід? Що можна змінити?

– Для прийняття таких рішень потрібно враховувати: чи готове суспільство до дострокових виборів. Нині ні країна, ні суспільство не готові до них. Лідер країни – президент, який мав би запропонувати програму об'єднання, нічого не може запропонувати. Це сценарій, щоб вирішити деякі питання, все це зроблено свідомо. Не знаю, яку гру веде гарант, гадаю, що ця гра веде на другий президентський термін. Однак це буде вердикт українців. А зараз 70% населення країни вважає, що він не повинен балотуватися. Найстрашніше, на мій погляд, це те, що наразі для українців «всі політики однакові». Ми не скористалися капіталом довіри людей. Це фактор ризику. Змарновано час і колосальні зусилля. Розбазарено ліміт довіри мільйонів людей у спроможність нинішньої влади вивести державу на шлях демократії і розвитку. Ми втратили енергію нації. Нам усім потрібно попрацювати концептуально. Сама ідея виборів нераціональна. Вони на півроку виб'ють з колії країну. Ситуація в парламенті – це пат (висловлюючись шаховою мовою). Якби не було боротьби за повноваження, навіть з цим парламентом можна було б працювати. У цій ситуації порятунок тільки в об'єднанні країни, але в об'єднанні з українським народом. Є безліч важливих питань, над якими потрібно працювати. Наприклад: чому не спрацьовує інноваційна модель? Як зробити, щоб освіта продукувала таких людей, які потрібні бізнесу? Як наблизити освіту до економіки? Піднести роль культури у житті країни, адже культура – це продуктивна сила. Як покращити систему охорони здоров'я?

Найжахливіше в політиці – втрата відповідальності.

– Ваші політичні симпатії сьогодні: кого вважаєте політиками з потенціалом?

– Бачу кількох людей. Це Юрій Триндюк, у нього благородний бізнес – випікає хліб. Микола Томенко – лідер, який вражає своєю динамікою, переконливістю, В.Кириленко, А.Кожемякін, О.Шевчук. Потрібно, щоб весь наш потенціал дрейфував в сторону моралі – просто немає іншого виходу.

– Чи берете участь в теледебатах, зокрема, в ток–шоу «Свобода слова«? Як ставитесь до цих проектів?

– Я утримуюсь від зайвої публічності. Якщо людина весь час на екрані, в пресі, наступає певна девальвація. Брати участь у цих програмах я не маю бажання. Хочу, щоб моє слово було чогось варте. Програму «Свобода слова», яку веде А.Куликов – поважаю.

– А ток–шоу Савіка Шустера?

– Ні. Принципово до Савіка Шустера не ходжу, не ходив і ходити не буду. Вважаю, що його проект, не буду вішати жодних ярликів, спрямований на поглиблення розколів, протиріч, які існують в нашій країні між політиками та простими людьми. Це не подолання стереотипів. Це проект, після якого у будь–якої людини залишається більше запитань, аніж відповідей, причому в негативному контексті. Сам формат, у якому виходить ця програма, побудова запитань – орієнтація на дешеву сенсацію, піар. Мені не потрібен такий піар. Дешевий політичний капітал, якщо його можна так назвати, приводить не до розкриття політика, професіонала, а до девальвації.

На мою думку, програма «Свобода слова» Савіка Шустера скопійована зі скандальновідомих американських шоу, і нічого, крім огиди, не викликає. Людям показують, які вони принижені, брехливі, недолугі. Такі передачі не потрібні, оскільки мають елементи епатажного шоу, де політики виливають бруд один на одного, а завтра – вітаються, обнімаються. Сьогодні – це вороги, а завтра – колеги по бізнесу. Це лицемірство, повне блюзнірство. Це – нонсенс.

Критикуй опонента конструктивно. Не кажи: «Коли ви були при владі, то були дурні», оскільки завтра можеш опинитися на його місці, тримай свою лінію, не криви душею.

Я прихильник європейської моделі поведінки. Кожний крок політика має щось важити. Ніколи не кажи ніколи. Говори тільки тоді, коли маєш що сказати. Повинна бути етична поведінка, яка формує політичну культуру. Дехто каже, що в політиці немає етики, але це придумали ті політики, які не знають, що сказати і не вміють говорити правду. Багато речей можна зробити в нашіій країні, сконцентрувавши зусилля на подолання певних стереотипів. Люди краще сприймають правду, ніж солоденьку брехню, а брехні вони вже наїлися. Я не йду туди, де мені нецікаво. Іду, коли розглядається моя улюблена тема: конкурентоспроможність чи фінансові проблеми. Тому цей формат ток–шоу мені не подобається. Більше імпонує програма «Свобода слова» з А.Куликовим, оскільки він професіонал, патріот України. Там теж є свої моменти конфронтації, але він намагається їх спрямувати й утримувати в певному руслі. Політик має право піаритися, коли він може сказати щось розумне, правдиве.

– Маєте власний рецепт зняття стресу?

– Спілкування з доньками наповнює моє життя світлом і сенсом. Дістаю щиру насолоду, відроджуюсь душею.

– Спільну мову знаходите.?

– Вони обидві–банкіри, а тому ми завжди знаходимо спільну мову.

– Робота, участь в громадсько–політичному житті залишають вам час для якихось захоплень? Як ви відпочиваєте?

– У мене є недолік, я не вмію відпочивати, не вмію розслаблятися. Хіба що коли збираються друзі, – співаємо, слухаємо музику.

Я дуже люблю музику. В душі більше композитор, ніж політик. Люблю побути насамоті, читати філософські твори.

Я щиро заздрю людям, які співають. Віддав би багато, аби мати красивий голос. Хочу співати. Коли б мені сказали: «Піди з політики і будеш мати голос – пішов би«. Разом з товаришем, режисером А.Жолдаком мріємо написати спільний сценарій фільму, який би отримав Оскара. (Сміється). Пишу музику, пісні. Деякі мої пісні вже звучать, їх виконують співаки, наприклад В.Вакарчук. Хочу це не втратити. Людина повинна щось залишити на землі: дітей, книги, пам'ять. Мені Бог дав талант творити, щоб змінити життя на краще.

(У Юрія Полунєєва вийшов перший альбом, альбом людини, чия музика та вірші не є предметом його професійної діяльності, але в цих піснях сповідуються дуже важливі цінності – любов, дружба, віра в добро).

 

Розмову вела Людмила ЮРЧЕНКО


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика