ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ДАЙТЕ СПОКІЙ ПОМЕРЛОМУ КОНЕВІ

Три дні працювала у Києві Друга національна конференція, присвячена проблемі зниження шкоди, пов’язаної з уживанням наркотиків, яка зібрала в Будинку кіно представників різних неурядових і громадських організацій, правоохоронних органів, медиків і журналістів. Оскільки останнім часом ця тема не сходить з уст, то охочих розібратися в ній, висловити свій погляд і посперечатися з опонентами було багато. Окремий інтерес викликала дискусія між журналістами й представниками неурядових організацій, які, власне кажучи, займаються промоушеном замісної терапії, а ще точніше – метадонових програм.

Модератором був популярний телеведучий Савік Шустер, котрий продемонстрував глибоке знання теми, легко розставив акценти й, як завжди, блискуче втримував нитку розмови й увагу аудиторії. Завдання було дуже непросте – налагодити відвертий діалог між сторонами, яким конче потрібна співпраця, але які йдуть рівнобіжними шляхами, при цьому звинувачуючи одна одну в тому, що немає точок перетинання й порозуміння.

Рух вузькоколійкою завдає незручностей усім, і насамперед читачам, слухачам і глядачам, які не мають можливості дізнатися про все з перших вуст, а ЗМІ дають неповну інформацію, у ній найчастіше немає відповідей на запитання, які найбільше цікавлять людей. Унаслідок чого й з’являються різночитання – одні стверджують, що метадон добре лікує наркозалежність, інші навпаки — вбиває тих, хто його вживає, а треті стоять на тому, що метадонові програми мають як позитиви, так і негативи. До останнього належить й експерт у галузі наркополітики (Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні) Павло Скала, котрий на прохання журналістів намагався перелічити п’ять плюсів і п’ять мінусів від упровадження метадонових програм.

– Це призведе до зниження шкоди для суспільства й зниження рівня злочинності. Це буде ударом по наркобізнесу. Всі люди, котрі не є клієнтами замісної терапії, але потребують її, – це клієнти наркобізнесу, який одержує багатомільйонні прибутки. Ми підрахували, що три тисячі осіб, які до кінця вересня мають перебувати на замісній терапії в Україні, позбавлять наркобізнес прибутку приблизно 22 млн. доларів. Прибутку, отриманого злочинним шляхом. Ми вважаємо, що для клієнтів найголовніше – нормалізація стану, до них у такому разі повертаються покинуті дружини, діти.

Виходить, чим більше повернеться покинутих дружин, тим більше плюсів у метадоновій програмі. Про мінуси вголос не говорилося, може, мали на увазі героїню анекдотів – тещу, яка теж повернеться? Не дивно, що така відповідь не задовольнила фаховий інтерес журналістів. Більш того, викликала незгоду.

На думку Савіка Шустера, удар по наркомафії за допомогою метадонової програми – це суперечлива теза. «Дуже суперечлива. Це зовсім не факт. Не секрет, що наркомафія переважно заробляє гроші на тому, що наркотики «розбавляє» – купує партію героїну чи кокаїну, а потім, додаючи різноманітні речовини, робить із цього вдвічі більше. У результаті до наркозалежних потрапляє невідомо що, якої концентрації й якості. Смерть від доз здебільшого настає тоді, коли на ринок надходить різний продукт – людина звикла до однієї дози, до певної концентрації наркотику, а потім купила в іншого наркодилера або з іншої партії. Якщо концентрація вища за звичну, вона помирає. Це стосується близько 90% смертей. Зрозуміло, реальна боротьба з наркомафією – це лібералізація наркотиків, а не метадон».

Але хіба можуть погодитися з такою думкою ті, хто захищає метадонову програму, подаючи її мало не як панацею від усіх бід? Батьки наркозалежних дітей, шукаючи шляхи їхнього порятунку, готові повірити в будь-яке диво, спробувати будь-яку терапію, аби тільки вона допомогла. Але не варто поспішати. Виявляється, метадонова програма впроваджується аж ніяк не для подання допомоги наркозалежним людям. Принаймні до такого висновку підштовхнув учасників дискусії П.Скала: «Метадон – це частина лібералізації наркотиків».

Савік Шустер, застеріг: «Тільки не перекладайте наркомафію на метадон! В Амстердамі всі легкі наркотики лібералізовано – і немає там ніякої мафії, що на вулицях міста нелегально збувала б гашиш незрозуміло якої якості. Неважко усвідомити різницю між лібералізацією й легалізацією. Легалізація – це значить, що наркотик продає держава як ліки – в аптеках. А лібералізація – це коли наркотичні речовини вільно продаються в кафе, клубі або ще десь. Оце й є реальна боротьба з наркомафією. Коли кажуть, що наркотик може вбити, то у разі лібералізації – справді вб’є. Вб’є будь-якого міністра, котрий підпише таке рішення».

Під час семінару столи преси й представників неурядових організацій стояли на сцені навпроти, схоже, таким же рівнобіжним курсом рух триватиме й надалі – аудиторія так і не почула від захисників замісної терапії, що таке метадон у наших умовах. Лібералізація? Чи легалізація? А може, просто дуже ризикована програма, про яку так мало знають ті, хто її пропонує, і тим більше ті, кому її пропонують?

– Нам посилено демонструють тільки один бік медалі, а другий, дуже негативний, начебто й не бачать, – поділився своїми враженнями Микола, котрий уважно слухав дискусію разом зі своїми колегами, які приїхали з обласних управлінь з боротьби з нелегальним оборотом наркотиків. – Наскільки я володію інформацією, метадон – один із наркотиків, який викликає сильну залежність. У нашій практиці були випадки, коли люди, перебуваючи у Польщі, вживали його, а потім, приїхавши в Україну, дуже болісно переносили його брак. Самі наркозалежні твердять, що на метадон переходити не можна: якщо один наркотик вони можуть замінити іншим, то в цьому разі це неможливо — занадто важкі наслідки. Особливо турбують плани, відповідно до яких препарат видаватимуть не тільки в рідкому стані, але й у таблетках. Хто може гарантувати, що клієнт програми її вжив, а не приховав для «друга», котрого теж вирішив – сам або на замовлення прилучити до цієї справи? І потім, спочатку видаватимуть безплатно, а коли добродійність закінчиться й треба буде за дозу сплачувати гроші, то вибухне катастрофа величезних масштабів, у яку буде втягнуто дуже багато наркозалежних й їхніх родичів із друзями. Із метадону не так легко «зіскочити», як тут нас переконують. Я проти метадону тому, що в цьому разі на меті насамперед фінансові інтереси, про долі наркозалежних не йдеться взагалі.

Зважаючи на відгуки, далеко не всіх, хто працює з наркозалежними людьми, влаштовує те, що пропонує клієнтам замісна терапія. Вони шукають методів ефективніших, ніж перехід з одних на інші наркотики в межах ЗТ. Серед тих, хто не поділяє захоплення від упровадження метадонових програм, і представник громадської організації «Нарконон» Валерій Кокура:

– Метадон викликає таку ж саму залежність, як й інші наркотики, людина не звільняється від залежності. Це не суб’єктивна думка. Є світовий досвід, багато даних про те, що людина не виліковується, вона не стає вільною, а продовжує вживати цей наркотик. Нам же цікаві програми, які рятують людину від залежності. В Україні є кілька варіантів таких програм, зокрема клініка в Запоріжжі, де звільняють від наркотичної залежності. Але там невеличкі приміщення, тому можуть прийняти обмежений контингент. Наша програма реабілітації стартує у квітні, вона не медикаментозна, люди за певною схемою будуть звільнятися від наркотиків не тільки фізично, але й морально. Подібні програми працюють у Данії, Італії, США, де вони мають державну підтримку. Наші волонтери проходили там підготовку. Також ми читаємо лекції в школах, випускаємо брошури, компакт-диски – молодь має знати, чим загрожує вживання наркотиків.

Кого не запитаю, чую – «проти», а завдання в тому, щоб знайти того, хто «за». Коли я вже втратила надію знайти учасника конференції, котрий би чітко й ясно відповів на запитання, яке так і повисло під час дискусії, мені порадили знайти Галину Камінську, керівника львівського благодійного фонду «Центр соціально-психологічної інформації «Всі разом». Кажуть, Галина знає все щодо цієї теми, до того ж вона ще й технічний радник міжнародної програми «Зниження шкоди». Забігаючи наперед, скажу, що справді знає. Але розпитувати її нелегко, оскільки Галина дуже любить відповідати запитанням на запитання.

– Зниження шкоди – це метадонові програми?

– Мається на увазі зниження шкоди від ін’єкційного вживання наркотиків. Замісна терапія – найбільш ефективний спосіб профілактики ін’єкційного вживання наркотиків, а отже, і профілактики епідемії ВІЛ/СНІДу серед активних споживачів наркотиків. Як можна змінити ситуацію? За допомогою інформації, реальних профілактичних засобів – шприців, презервативів. Можна проводити консультації, домагатися, щоб зменшували дозу. А можна цю шкоду зменшувати за допомогою замісної терапії, яка є визнаним у світі різновидом лікування.

– Метадоном?

– Чому тільки метадоном? Крім нього, є ще два препарати ЗТ – бупренорфін і, хоч як дивно, героїн. Найбільш успішними є героїнові програми замісної терапії, наприклад, у Швейцарії.

– Яким буде механізм упровадження?

– За нормами, розробленими в Україні, у нас є декілька сотень клієнтів програм замісної терапії. Зазначу, що ЗТ – це високопорогова програма, щоб стати її клієнтом, треба відповідати кільком вимогам. Це має бути людина не молодша за 23-25 років (правда, бувають винятки), котра легально намагалася пройти лікувальні програми. Перевага буде віддаватися носіям ВІЛ-інфекції.

– Є програма, є люди, а результати?

– Які можуть бути результати?

– На міжнародній конференції, яка кілька років тому проводилася в Києві й мало не вперше привернула увагу громадськості до ЗТ, експерти багато говорили про те, що поступово буде зменшуватися доза метадону, з щоденного приймання перейдуть на варіант через день, і зрештою людина перестане бути наркозалежною.

– Таке завдання не ставлять перед програмами ЗТ. Її мета – довічне лікування. Є приклади, коли завдяки терапії люди змінюють своє життя. Приймання легального препарату стабілізує спосіб життя, людина знаходить роботу тощо.

– Сьогодні під час дискусії так і не було названо хоча б п’ять мінусів метадонової програми. Невже тільки плюси?

– Мінусів дуже багато в наших програмах. Насамперед це щоденна прив’язка до медичної установи.

– Хіба це мінус? Однаково наркозалежна людина прив’язана до пошуку дози, а тут з самого початку знає, куди йти й певна, що одержить бажане.

– Кожного дня ходити в одне й теж місце – це не тільки напружений, але й дуже депресивний момент, адже передбачено, що людина буде туди ходити довго. Ще один мінус – коли людина потрапляє до медустанови, наприклад, до туберкульозної лікарні, а такі приклади в нас є, то вона автоматично перестає бути учасником програми ЗТ. Отже, людина обмежена у своєму пересуванні, вона прив’язана до того місця, де їй дають препарат. Це якесь кріпосне право.

– Зате вона одержує це безплатно. А на скільки років поширюється гарантія цієї безплатності?

– Хороше запитання! Гарантія від кого?

– Від того, хто запропонував цю ідею й просуває метадон у нашу країну.

– Нині терапія проводиться за рахунок Глобального фонду. Як відомо, клієнти фонду залишаються такими, попри все, залишаються ними назавжди. Препарати закупаються і будуть закупатися на гроші Глобального фонду, навіть якщо він піде з країни.

– Іншими словами, замісна терапія в нас наче назавжди?

– Чому наче? Насправді – назавжди. До того ж у ЗТ є великі перспективи щодо розвитку госпрозрахункових програм і госпрозрахункової діяльності – адже бупренорфін виробляється в Україні. Правда, має мінус – він ін’єкційний.

– Тобто перспектива в тому, що можна нарощувати випуск цієї наркотичної речовини вдома, в Україні? І робити її основою ЗТ у наших умовах?

– Не в цьому річ. Нині лікування для пацієнта безплатне. Але люди можуть платити за нього.

– Можуть чи будуть повинні?

– Усе залежить від соціальних категорій. Для якихось категорій це платно, для решти – безплатно.

– А раптом з якогось понеділка припиниться безплатність? А людина вже «підсіла» на метадон, і препарат, як ми чули, дуже непростий?

– Я ще раз підкреслюю – метадон дуже дешевий препарат. До того ж у країнах, де розвинена сервіс-замісна терапія, буває, люди виходять із програм ЗТ.

– Виходять незалежними чи?..

– Просто вони перестають бути учасниками замісної терапії й повертаються до вживання нелегальних наркотиків.

– У чому ж сенс їхньої участі в ЗТ у такому разі?

– Це право людини спробувати.

– А в чому тоді для них ефективність замісної терапії?

– Що можна вважати ефективністю програми?

– Людині стало краще. І його сім’ї теж.

– Що вона стала тверезою? Головне у замісній терапії – не тверезість. У цьому саме і полягає найбільша проблема нерозуміння. ЗТ – це довічне лікування. Люди все життя одержують інсулін або інші препарати, і жодних запитань не виникає. У цьому разі так само вживають метадон.

– Важко уявити собі людину, яка безпричинно вводить собі інсулін і ще й втягує в це навколишніх. А з метадоном справді виникають запитання – чи немає тут інтересу фармфірм? Адже вони одержують перспективний для себе, густонаселений ринок збуту?

– Про яку кількість клієнтів ЗТ в Україні йдеться? Про невеличку. Безумовно, інтереси фармфірм є. Але мені навіть важко сказати, які.

– А може, фінансові?

– Чому фінансові?

– Фармфірми одержують надійного замовника, який закуповує в них метадон, спочатку трохи, для пілотного проекту, але потім кількість учасників програм зростає. І кількість залежних від метадону теж. І в цьому немає фінансового інтересу?

– Про це казати рано. У нас дозволено дві форми метадону, але ж ще не заявили квоту.

– Як ви думаєте, чому Росія не ввела метадонову терапію?

– Там не тільки метадонової, там узагалі замісної терапії немає. І дуже мало сервісу для споживачів наркотиків.

– Хто з наших сусідів використовує метадонові програми?

– У Грузії успішно працюють ці програми.

– Я мала на увазі сусідів – Польщу, Угорщину, Словаччину.

– У Молдові успішні програми замісної терапії. Про Чехію й Європу взагалі не будемо казати, як і про Прибалтику – там хороший досвід роботи. Хоч як дивно, ЗТ дуже добре реалізується в країнах мусульманського світу – в Азербайджані, наприклад. А в нас, коли йдеться про ЗТ, чомусь багатьох турбують заробітки фармацевтичних фірм, можна подумати, що решта ліків реалізуються безплатно.

Робота конференції залишила двоїсте враження. Чим більше запитань адресувалося представникам неурядових організацій, які відстоюють ЗТ, тим важче опускалася завіса над метадоновими програмами. Створювалося враження, що їх треба приймати беззастережно і з захопленням, як свого часу програму КПРС. Правда, представник Мінздоров’я намагався всіх переконати в тому, що стереотипи треба ламати, викидати, як використані шприци. Чому в нас досі така різна оцінка залежності? Надворі ХХI століття, глобалізація, а ми по-дідівському прощаємо батька-алкоголіка, співчуваємо йому й водночас засуджуємо наркозалежного сина, негативно його сприймаємо як злочинця. Це такий же стереотип, як і те, що крапля нікотину вбиває коня. «А хто його бачив, цього померлого від нікотину коня?!» – емоційно запитав оратор. У залі очевидців не знайшлося.

Бог із ним, тим конем, сам винен – навіщо нікотином балувався? Хоча, можливо, він став жертвою замісної терапії, коли замість вівса йому дали сигарету. Важливе інше, щоб після переможного впровадження метадонових програм не довелося запитувати: а чи був хлопчик?!

 

Ольга ГРИГОРЕНКО


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика