ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



Могили в Україні

За могилою могила… а там тілько мріє
Високії могили, неначе гори поросли.
(Т. Шевченко)

Ой у полі могила з вітром говорила
(Укр народна пісня)

Зцілюючий ефект єгипетських пірамід – гасять негативний вплив патогенних зон, знімають геомагнітне випромінювання, очищається вода, гинуть мікроби, виліковують хворих, підкоректовують енергетичний каркас людини – і водночас вони таять у собі нерозгадані закляття. «Смерть швидкими кроками дожене того, хто порушить спокій фараона» – написано у піраміді в Гізі. Невидима сила охороняє таємниці пірамід. І відбувалися трагічні події з тими, хто самовільно потрапляв туди – потім зненацька помирав, підкошений таємним недугом. Таке сталося з відомими вченими-шукачами старовини, зосібна Заки Жеваса. Ймовірно, на думку вчених, закляття – то згустки психоенергії зусиллями волі жерців послані у священні предмети – терафіми.

Як відомо, Тарас Шевченко працював на розкопках могили Перепетихи (на Київщині), дослухався до мови могил і відчував у них нуртування неземного буття. У народних піснях, думах, легендах, переказах часто оповідається про них, а Шевченко в своїх поезіях їх згадує, як ніхто, 252 рази – від першого до останнього твору. Могили в нього «сумують», «виростають», «чорніють» – як предивна субстанція давнини, що постала з імли тисячоліть. Як вічна душа народу. Очима національного пророка Поет бачить одуховлену землю предків (у посвяті А.О.Козачковському) – степи: «Зеленії, мережані нивами, ланами, високими могилами, темними лугами». А в степах за Уралом, куди російські сатрапи загнали його, він бачить не те: «І хоч би де на сміх могила о давнім давні говорила. Неначе люде не жили од споконвіку і донині». Мимоволі він торкається і пірамід єгипетських й означує їх так: «на голому піску стоять по шнуру піраміди в ряд, мов фараонова сторожа…»

Ще в кінці XIX століття археологами завважено, що могили з висоти пташиного польоту (себто у плані) нагадували дивних істот, нерідко антропоморфних. Їхні абриси були схожі на жабу, черепаху, змію, павука, бичачі голови, сонце і місяць, орнаментальні символи найдавніших вишивок. У побудові могил відображено зміст міфів про Світобуття. Насипи, кургани, могили по степах – не лише поховальні, а й обрядово-релігійні – святилища-обсерваторії календарного призначення з підвищеною геомагнітною активністю. Від них одержувалося підживлення біополя дороги. Могили Зольна, Смоловська, Вербівська виконували функції обсерваторій. На їхніх майданах (ямах у центрі), як відзначає археолог Ю.Шилов, зокрема могили Цвітної, відтворено у плані подобу павука або хрещатої квітки. Їхні деталі були спрямовані у сторони світу й показували захід-схід у дні літнього сонцестояння. Найскладніший відросток показував захід Сонця в ніч на Купало. Такі насипи-обсерваторії космічних спостережень діяли на хліборобських поселеннях трипільців VI – V тис. літ до нас. Безкрайні степи нашого півдня були лоном для входження вищої енергії Божественного Розуму нашої Галактики. Місця для них вибиралися на виходах енергетичних полів. На жаль, багато з них сьогодні знищені безвідповідальними діями господарів колгоспних полів та й новітніми орендарями. Проте така могила збереглася поблизу Києва у Козаровичах.

Вербівська могила (поблизу Чигирина) оточена брилами, на них висічені особливі знаки – хрести, ромби,трикутники, смуги (символіка трипільських розписів) – мали ту ж таємну магічну дію, що і в орнаментах українських вишивок, писанок, килимів, мальованої кераміки. Брили – стінки домівки за життя покійного. Усе означало ідею потойбічного життя. Авторитетний дослідник могил і курганів І.Черняков, обстежуючи Усатівський могильник, вказує, що кам’яні конструкції «нагадували частини людської фігури – голову, плечові виступи». Обряди і речі заховано у могилах.

Отже, була культура побудови курганів, могил наших предків. Вони добудовувалися, досипалися, прикладом, Висока Могила аж 10 разів, перекривши 18 поховань. Підмогильні календарі та астрономічні засади археологічного датування вичерпно дослідив М.Чмихов. Вони давніші за релігійно-календарний комплекс Стоухендж у Великобританії. Дослідники вважають, що населення давніх скотарів зводили оті численні могили, бо часто рухалися і більше бачили обширів землі.

Перші поховання трипільців науці відомі у вигляді жертвувань у житлах. Рештки дітей, дорослих закопували біля вогнищ.

Варто звернути увагу на свідчення чеського дослідника Крживськи, який біля пірамід у Татрах спостерігав уранці верхню частину сонця, що сходило над обрієм, набираючи подобу східчастої піраміди. Тобто піраміди виникли як дивні символи сонця. Тож наші могили є унікальні символи Сонця – наймилішого, найдорожчого з усіх благодатей –, яке щоранку постає з-за обрію. Півсонце. Півсвіт білий. Величний. Поховання в кургані як і в піраміді надає можливість досягнути блаженства, злившись з верховним Божеством – Сонцем.

Культ пошани Духу предків – власне, вічна сила Народного Безсмертя і жертовні камені-стели по степах покладено в основу найдавнішої релігії українців ще задовго до християнства.

У верхньому палеоліті (понад 40 тис. літ до нас) на Україні і в Моравії (Чехії) житла мали сферичну форму, а в їхній основі був круг. І вся дільниця поселення мала якусь закодовану конструкцію потаємного символу. Хата (житло) тої доби було круглим – півсонце, півнебо, півусесвіт (видимий Усесвіт). І семантично хата означає ховати (вміщати дух предків) заземлене «небо».

«Могила – модель осягненого оком Усесвіту, обмеженого колом кругозору», – відзначав Б.Рибаков.

Особливий інтерес у дослідників старовини викликають величезної кількості могили сколотів (скіфів), а надто їхніх царів. Міфологічно-релігійна свідомість сколотів будову Всесвіту бачила у трьох сферах і кожна з них має потрійну структуру. Такій системі відповідав розгалужений пантеон божеств, який співвідносився з ієрархією грецьких імен їхньої міфології. Були три суспільні стани, три царства під владою царів. Духовний світ сколотів – вірування, мистецтво, образна символіка і висока культура знарядь праці, успадковані від трипільців, – заховують в собі їхні могили.

«Жодна душа не дізнається, навіщо вони стоять і яку степову таємницю ховають під собою» – запевняв А. Чехов. Однак могили все ж «заговорили» після їхніх контактів з археологами XX ст. Велике відкриття звершив археолог і поет Борис Мозолевський, розкопавши Товсту Могилу: знайшов золоту пектораль сколотського царя і обгрунтував їхній світогляд. «Скіфські могили – своєрідні книги, безписемні листи у вічність» – осмислював їх визначний вчений.

Могили мали семантику символічних образів і невидимо захищали землі від остаточного поглинання ординцями – завойовниками, загарбниками. Ось тому їхню таїну оберігали нащадки, зокрема сколоти (скіфи). Перський цар Дарій I Гістап, знаючи про великі золоті скарби сколотів, іде з 700-тис. військом 514 року до н.е., щоб пограбувати могили їхніх батьків. Аби оборонитися від персів, сколотські вожді посилають гінця з листом до Дарія: «Коли ви бажаєте будь-що стятися з нами, то ось є у нас батьківські могили. Знайдіть їх і спробуйте зруйнувати, – тоді дізнаєтеся, станемо ми битися за ці могили чи ні». Битви вирішальної не сталолся. Історикам відомо, що сколотський цар Іданфірс Дарієві послав дари – птаху, мишу, жабу і п’ять стріл. Ці загадкові дари перський завойовник зрозумів як попередження про його розгром, і вночі залишив землі сколотів. Проте ні Дарій, ані кілька поколінь археологів понині не в змозі відшукати батьківські могили сколотів. Як стверджують археологи, нижче дніпровських порогів засіяно їхніми могилами – десятки, тисячі, а, може, й сотні тисяч. Бо не віднайдені і дотепер.

 Додамо тут: європейські держави Англія і Швеція змушені нині поновлювати свій історичний (колись поруйнований) ландшафт – знову насипати кургани.

Череди курганів, могил дивували уяву людини, а надто мандрівників-чужоземців.

Найдавніші з них з’явилися в добу бронзи (2774 – 1178 рр. до н.е.) – за М.Чмиховим. Курганні пам’ятки багатофункцінальні. Роль ритуальних центрів мали святилища, розташовані біля Каланчака, Тимофіївки та деякі з них Усатівського могильного комплексу. Прообразом багатьох степових могил уціліла до наших днім, так звана Кам’яна Могила, неподалік Мелітополя, вже була у палеоліті (понад 20 тис. роеків тому), маючи символіко-образну мову тої доби й часів пізніших – неоліту, енеоліту, бронзи, залізного віку.

І все ж сьогодні ми не знаємо достеменно, скільки курганів і могил на нашій землі – цього незміряного багатства нашої духовної спадщини. Більшість курганів і могил, що простояли віки й тисячоліття, вже у кінці XIX ст. зникає безслідно – розорюються, а в наш час потужна техніка поруйновує їх остаточно.

ВИСОКІ МОГИЛИ – НАША СЛАВА

Насипані тисячоліттями тому могили таять в собі сліди нашої давньої глибокої історії і великої Правди. «Щоб розкрились високі могили перед вашими очима …» – Поет викладав для прийдешніх свою настанову.

У селі Квітки на Черкащині в лютому 1944 року на заклик односельчанина-військовика І.П.Паливоди під час Корсунь-Шевченківської битви, коли лінія фронту наближалася до села, жителі його – понад 600 жінок і підлітків вийшли рити окопи, а 500 юнаків і старшого віку чоловіків узяли зброю в руки і п’ять днів одбивали атаки німецьких фашистів. З них 200 захисників полягли у нерівному бою і поховані в селі у великій братській могилі. Правдиві лицарі XX віку! Оборонці святої Волі. За звичаєм народним, хто гинув далеко від рідних місць, тим насипали могили на його батьківщині. Відомі могили на честь києворуських дружинників. Знаний етнограф В.Мицик досіджував на Черкащині воїнські могили в Мохначі, Стебному, Почапинцях на пошану односельцям, які полягли в чужих краях у Другій світовій і невідомо, де лежать їхні останки. Вже у незалежній Україні під Лубнами 1993-го – до 60-річчя Голодомору – насипано могилу високу як знак пам’яті українського етноциду. Для прийдешніх поколінь.

Руйнування поховальних могил предків наших велися століттями («і могили мої милі москаль розриває …») – гетьманів Богдана Хмельницького і сина його Тимоша, Петра Конашевича-Сагайдачного, Івана Мазепи, Кирила Розумовського, кошового Йвана Сірка (вже в радянські часи – 1968 року), правозахисників Стуса, Литвина, Тихого –це нищення нескореного Духу українців. У могилу В’ячеслава Чорновола на Байковім його зеляками висипано землі од його рідної хати, а на домовину Івана Світличногобуло посипано землею з могили Степана Бандери у Мюнхені. З болем зізнавався наш Поет на засланні: «Хоч би хоч крихотку землі

із-за Дніпра мого святого

святії вітри принесли…»

Крізь тисячоліття воєн, погромів, пожарищ, руїни, потоптів, наруги, катувань, гнаний у рабство ордами завойовників, колонізаторів, гнобителів, що звідусіль налітали хижими зграями, наш народ був убережений морально, духовно оновлюваний, господарний, вдатний до всякого ремесла і розумової праці, як ідентичність неповторна. Земля його тисячоліттями ним охоронялася ревно, плекалася дбайливо і нині є оазою на цій надміру войовничо-невгнузданиій планеті. Нас берегли, тримали і повсякчас висвітлювали єство наші прапредківські могили від Первовіку і до сьогодні. Бо могили вміщують в собі понадлюдські всесвітні засади вивищення Вічности Буття і людського Духу. Звідти, з неосяжних глибин могил, міфо-поетична свідомість предків наших була флюїдами животворного Духу, що формували у прийдешніх поколіннях саме етнічну нашу сутність.

ВІДПЛАТА ЗА ПОРУЙНОВАНІ МОГИЛИ

Чи з Високостей Неба дано кому право розривати могили і свавільно вторгатися у потаємний світ наших пращурів, навіть із добрими намірами, чимбільше пізнати їхнє Світорозуміння? Чимало прикладів дають підстави нам стверджувати, що за порушення спокою і аури могил (їхнього Духу) жорстоко карає Небо. Дехто з українських археологів за знайдені у сколотських могилах їхні скарби, одержавши за те славу навсемир людський, поплатилися життям – у розквіті сил пішли за межу. Повторювалося те, що сталося з шукачами розкриття таємниць єгипетських пірамід.

Розкопувати могили (бодай і сколотських царів) з метою ретельного й достеменного вивчення історії минулих епох, пізнання світогляду попередників наших – це руїна Всеукраїнського Духу, його захисної планетарної оболонки, тобто енергетичного каркасу планети («Зруйнували Запорожжя – колись буде треба», – пророче вістив Т.Шевченко), що потім обертається для прийдешніх поколінь екологічними і космічними катастрофами, духовним занепадом, а то й цілковитою загибеллю всієї цивілізації.

Конфігурації могил – це досконало витворені образи Неба самого, всього Всесвіту і є найдавнішими храмами генетичної пам’яти українців. Із глибини багатьох тисячоліть цій планеті вони заповідані Божим Провидінням як чергове втілення морально-духового призначення нашого народу і місця його під Сонцем.

Могили соборували Дух незнищимости народу. І кликали до себе особливою тугою за рідним краєм тих, хто поневолі чи з власної волі полишив святу землю праотців своїх, опинившись далеко від неї – за морями і океанами. І найбільше від усіх народів українці чують поклик батьківських могил. Саме таким і мав бути та і є насправді цей давній за походженням народ-хлібороб Космічної потуги і Світотворчої місії. У могилах-курганах захований Світ прапредків наших задля вбереження нашої національної Прасутности.

 

Олександр ФИСУН


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика