ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



МАРКСИЗМ ЗАСНУВАВ П’ЯНИЦЯ І ДУЕЛЯНТ?

Багато кому з нас, за радянських часів, доводилося конспектувати праці класика наукового комунізму Карла Генриха Маркса – мислителя, який мріяв позбавити світ від безробіття та бідності. Дехто вивчав його «правильну» біографію. Проте особа засновника марксизму довгі роки залишалася однією з таємниць тих років.

Невідомими для широкої громадськості десятиліттями залишалися відносини Карла Маркса, з фінансами, що не склалися, його наукові сумніви і сімейні трагедії. На поверхні залишалися лише вибрані факти біографії філософа.

Особа цієї суперечливої і неординарної людини не менш цікава, ніж його багатосторінкові наукові творіння. Так писав про Маркса літературний критик Павло Аненнков: «Маркс вдавав із себе тип людини, складеної з енергії волі і непохитного переконання.... Всі його рухи були незграбні, але сміливі і самовпевнені; всі прийоми йшли наперекір з прийнятими обрядами в людських стосунках, але були горді і якісь презирливі, різкий голос, що звучав як метал, йшов дивно до радикальних вироків над особами і предметами, які він вимовляв. Він не говорив інакше, як такими безапеляційними вироками, над якими, втім, ще царювала одна до болю різка нота, що покривала все, що він казав. Нота виражала тверде переконання в своєму покликанні управляти розумами, законодавствувати над ними і вести їх за собою».

І це лише одна грань характеру Маркса, про інші можна дізнатися, занурившись в історію його життя.

МАРКС – БУНТАР

Карл Генріх Маркс народився 5 травня 1818 року у німецькому місті Трірі, в сім’ї адвоката. У 17 років тихий хлопець вирушив зі свого містечка вчитися в університет Бонна.

На той час існував певний студентський стиль життя, в основі якого було не стільки проходження учбового плану, скільки регулярні зустрічі в місцевих кабаках з тостами, клятвами і навіть дуелями. Майбутній автор «Капіталу» відмінно вписався в студентську братію і був у ній одним з головних заводіїв.

У Англії журналіст Френсис Вінн видав книгу про Маркса. Розділ про студентські роки філософа отримав характерну назву – «Маленька дика свиня», тоді як самого Маркса в університеті називали «Президентом Трирського клубу любителів пива». «Президент» і його компанія часто любили погуляти вулицями, кидаючи каміння в будинки багатих людей. Одна з таких історій закінчилася арештом Маркса на добу, після чого авторитет студента серед друзів тільки зріс.

В той час, як юний Карл Маркс підтримував «президентський» спосіб життя, бездумно витрачаючи гроші, його батько був вимушений регулярно одержувати від сина листи з одним і тим же змістом – «Тату, дай грошей!». Як і багато хто в ті роки, Маркс не зміг уникнути дуелі. Йому пощастило, бо обійшлось лише невеликою раною.

МАРКС-РОМАНТИК

Та все ж цей етап життя Маркса затягнувся не надовго, незабаром він перевівся до Берлінського університету, і зрозуміли, що хлопець небайдужий до наук. У новому університеті він захопився філософією, політекономією, а згодом – Союзом комуністів, Інтернаціоналом.

При цьому Маркс залишався романтичною і вразливою людиною. З дитинства він писав вірші і навіть мріяв стати поетом. Захоплення залишилося з ним і в студентські роки. Не дивлячись на те, що писав він тільки сентиментальні вірші про любов, не можна не відзначити, що у майбутнього основоположника марксизму був поетичний дар.

Його музою була Женні фон Вестфален, «найкрасивіша дівчина в Трірі». Їй він присвятив три зошити сонетів. Бажання одружуватися з Женні, дочці пруського барона, було нездійсненною мрією. Проте Карл і Женні любили одне одного і, не дивлячись на протести родичів, засваталися таємно.

Впродовж семи років Маркс продовжував навчання, часто відвідуючи свою наречену, а Женні чекала весілля, відмовляючи численним залицяльникам, серед яких було чимало молодих офіцерів і банкірів.

«Моя наречена витримала найважчі, навіть, можна сказати, небезпечні для здоров’я бої заради мене. Частково зі своїми високоповажними аристократичними родичами, для яких «Бог на Небі» і «Пан у Берліні» (іншими словами, імператор) приблизно рівнозначні ідоли. Частково також з моєю власною сім’єю», – писав Карл Маркс.

Барон фон Вестфален хоча і цінував неабиякий розум Карла, не міг сподіватися на те, що цей розум зможе забезпечити гідне майбутнє його дочки. Надалі так і сталося: молодим людям не раз загрожували виселенням із квартири за несплату оренди і позбавленням майна. Якщо раніше їм доводилося боротися з рішенням родичів, то тепер доводилося боротися за виживання.

Нестатки Маркс переживав важко, головним чином, через дружину. Він навіть признався своєму другу Енгельсу: «Коли я бачу страждання своєї дружини і відчуваю при цьому свою повну безпорадність, я готовий кинутися в щелепи до самого диявола».

МАРКС – СІМ'ЯНИН

Сім’я молодих Марксів жила неспокійним життям, в якому все крутилося навколо діяльності чоловіка в газеті. Женні була таким же соратником Маркса, як і Енгельс. Вона збирала його архів і супроводжувала у всіх поневіряннях після того, як газету Маркса закрили з політичних міркувань.

Одного разу, коли Карл сидів під арештом у Брюссельській в’язниці, його прийшла відвідати дружина. Поліцейські обманом заманили її в камеру, де всю ніч вона залишалася із злодійками і повіями.

«Женні хвора. Моя дорога Женні хвора. У мене немає грошей ні на лікаря, ні на ліки. Протягом восьми-десяти днів сім’я харчувалася тільки хлібом і картоплею – дієта, не дуже відповідна до умов тутешнього клімату. Ми заборгували за квартиру. Рахунки булочника, продавця овочів, молочника, торгівця чаєм, м’ясника усі не сплачені», – писав Маркс, що зневірився, на початку п’ятдесятих років.

Тим часом у сім’ї з’явилися ще два сини, але вони померли в юності. Це був важкий удар як для Женні, так і для Карла, який дуже любив молодшого сина, дев’ятирічного Едгара, хворобливого, розумного і кмітливого хлопчика.

Втім, ходили чутки, що Маркс, хоча й залишався однолюбом, зрадив дружині з її кращою подругою Оленою, яка керувала всіма справами сім’ї. Можливо, що батьком її сина Фреді був Маркс. Він виховувався у притулку на гроші Енгельса.

Хвороби і нестатки стали причиною смерті дружини Маркса у 1881 році. Того року Енгельс визначив його стан так: «Померла мати».

До цього часу Карл вже не був тим упевненим і лютим захисником власних ідей. 28 квітня 1882 року, подорожуючи Алжиром, він поголив свою легендарну бороду, тим самим немов попрощався із зовнішністю мислителя-пророка.

Маркс не довго прожив без дружини. 17 травня 1883 року його ховали 11 осіб. У зв’язку з цією подією у «Таймсі» був опублікований некролог, де автор допустився фактологічних помилок у кожному рядку.

Для сучасників Маркс став людиною без громадянства – вигнанцем з Німеччини, що не отримав дозволу вважати своєю батьківщиною Великобританію.

 

За повідомленнями ЗМІ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика