ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



СОЯ, РОГИ І КОПИТА ДІТВОРІ ДЛЯ АПЕТИТУ

Автор: Ольга СКРИПНИК

Коли Наталя, мама двох малюків, іде купувати продукти, вдома знають, що це надовго. Вона нікому не довіряє вибирати харчі для своїх дітей, робить це сама і дуже прискіпливо. Життя примусило — зі старшим Андрійком не раз лежала в лікарні: і харчові отруєння були, і дисбактеріоз, і алергія геть замучила.

Тож коли народився Антошка, мама, навчена гірким досвідом, стала значно ретельніше вибирати наїдки для своїх дітей. Це лише на перший погляд здається, що в супермаркетах і на ринках величезний вибір. Насправді ж якісні натуральні продукти, які не страшно давати дітям, знайти не так просто...

НЕ ПЛУТАЙТЕ ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ І ПРОДУКТИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Гадаю, більшість родин, в яких підростають діти, мають той самий клопіт, що й Наталя. Навесні ми спробували розібратися: що ж насправді їмо, коли купуємо ковбасні вироби, хліб і молочні продукти. Хоч як прикро, але результати лабораторних досліджень для нас, споживачів, виявилися досить невтішними (див. «ДТ» №8—11). Завершивши «дорослу» тему, ми взялися за харчі для дітей. Взялися не без тиску з боку наших читачів, які телефонували й писали електронні листи, вимагаючи чіткої відповіді на запитання: чим годувати дітей?

Порадившись із фахівцями, ми обрали не спеціальне дитяче харчування, призначене для малюків, а продукти, які щодня споживають діти старшого віку і, звичайно ж, дорослі. Чим обумовлений такий вибір? По-перше, малюкам до трьох років потрібна спеціальна дієта, за чим стежать батьки й педіатри (до того ж завжди можна проконсультуватися в дитячій поліклініці). По-друге, вимоги до дитячого харчування і контроль за його якістю є більш жорстким, чого не скажеш про продукти, які споживають наші діти й онуки після досягнення ними трирічного віку.

Підготувати список продуктів для тестування було нескладно. Набагато складніше було знайти лабораторії, які погодилися б провести дослідження. В кулуарах наукових установ фахівці кажуть, що й без тестування знають, що ховається в яскравих баночках і пляшечках. Відповідні дослідження проводяться вже не один рік, проте ні виробники, ні влада належним чином не реагують на їхні результати. Тому й не чуємо повідомлень про те, що партію неякісних або занадто хімізованих продуктів вилучили, а виробника притягли до відповідальності.

Коли ж нарешті знайшли підтримку в кількох лабораторіях, виявилося, що запланований набір продуктів неможливо придбати в якомусь одному супермаркеті — довелося побігати й витратити чимало часу. Зазвичай потрібні продукти розпорошені по всій торговельній залі, а там, де вдалося знайти полицю з яскравим написом: «Для дітей», швидко з’ясувалося, що це просто маркетинговий хід — нічого спеціально для дітей на полиці не було, проте напис діяв — мами активно розбирали йогурти з веселими ведмедиками на баночках.

Дитячий малюнок на кришечці натякає, що продукт призначений для дітей, тим часом його склад відбиває апетит навіть у дуже зголоднілих дорослих: дрібнесенькими літерами, так що й не помітиш, зазначено, що, крім молока й закваски, тут є фруктово-ягідна добавка «полунична» (складається з цукру, яблучного пюре, модифікованого крохмалю й ароматизатора, ідентичного натуральному), а також цукор, стабілізатор, емульгатор і той-таки крохмаль. Лабораторні дослідження виявили й те, чого не було зазначено на упаковці: сорбінову кислоту Е-200, барвники Е-102 і Е-131, які заборонено додавати до даного продукту. Бензойна кислота Е-210, щоправда, є узаконеною — у кількості до 5 мг/кг, однак у йогурті її було майже вп’ятеро більше.

Звісно, коли цей йогурт, «ідентичний натуральному», дитина з’їсть один раз, то шкоди, можливо, й не буде. А якщо його споживати щотижня? Щодня? Молоко, кефір, сир, сметана, йогурт, на думку дієтологів, украй потрібні дитячому організму і повинні входити до щоденного раціону. Однак лабораторні дослідження змушують сумніватися, що ці традиційні для нас продукти, виготовлені за сучасними рецептами й технологіями, справді корисні для підростаючого покоління.

— Протягом останніх двох років, регулярно проводячи тестування молочних продуктів, ми постійно виявляємо в них консерванти — сорбінову й бензойну кислоту, а також штучні барвники, — коментує ситуацію Володимир Семенович, начальник науково-дослідного центру випробувань продукції Укрметртестстандарту. — Хочу наголосити, що кисломолочні продукти належать до продуктів, в яких заборонено використовувати як консерванти, так і штучні барвники. Коли ми почали аналізувати шляхи надходження цих харчових добавок, виявилося, що найчастіше їхнім джерелом є фруктові наповнювачі, які використовуються в йогуртах та кондитерських виробах. Виробники зазвичай купують не натуральні, а дешеві штучні наповнювачі. Вхідного контролю сировини, як правило, не проводять, хоча напевне добре знають, що її слід перевіряти на наявність консервантів і штучних барвників. Проте в гонитві за прибутками багато виробників нехтують цими правилами. Згодом ми виявили, що навіть у кефірі та сирковій масі, де немає фруктових наповнювачів, бензойна кислота все одно міститься. Звідки? Виявилося, що вона може бути ендогенного походження — утворюється в процесі ферментації. У травні нинішнього року надійшов лист, підписаний заступником головного державного санітарного лікаря України, в якому вказано, що в кисломолочних продуктах, а також у дитячих харчових продуктах вміст бензойної кислоти на рівні до 5 мг на кілограм або на літр можна вважати таким, що перебуває в межах природного вмісту і не становить загрози для здоров’я.

— Формулювання «можна вважати» якось не викликає особливої довіри. На чому ґрунтується цей показник?

— Встановлювати норми вмісту токсикантів, харчових добавок є прерогативою виключно Міністерства охорони здоров’я. Чим обґрунтована саме така норма — 5 мг/кг — сказати важко. Нам повідомили цю норму, і ми повинні контролювати, як виробники її дотримуються.

 

— І як же дотримуються?

— Жоден перевірений кисломолочний продукт — йогурт, кисломолочний напій, крем сирковий, сир кисломолочний — не відповідає встановленим нормам! Бензойна кислота — це не просто консервант. У науковій літературі ми знайшли дані про залежність — чим більша мікробіологічна забрудненість сировини, тим більше там утворюється бензойної кислоти. Звідси — ще одна проблема: неналежні мікробіологічні показники, за якими молочна продукція часто не відповідає стандартам. Її потрібно вирішувати принципово, адже відповідно до законодавства харчові продукти, які не відповідають встановленим нормам, заборонено реалізовувати в торговельній мережі. Молочна продукція не підлягає обов’язковій сертифікації, контроль за її якістю, знову ж таки відповідно до законодавства, здійснює МОЗ. Природно, виникає запитання — як же здійснюється цей контроль, якщо така продукція вільно продається?!

БІЛЕ, РІДКЕ, АЛЕ НЕ МОЛОКО

Навіть не знаю, кому адресувати це запитання. Фахівці вважають, що законодавча база в цій сфері давно напрацьована, чинні нормативи дають змогу контролювати якість харчів, зокрема молока і молокопродуктів. На думку заступника директора Технологічного інституту молока та м’яса Української академії аграрних наук Ірини Романчук, серйозні проблеми криються там, де сировину заготовляють. Не секрет, що молоко збирають по селах, у приватних господарствах, де відсутній контроль за його якістю. Господарі, які тримають одну-дві корови, звісна річ, доїльної установки не мають, доять уручну, як за царя Гороха, так само й зберігають — у відрі в погребі. Для європейців — це шокуюча екзотика, а для нас — катастрофічні показники з мікробіології, вмісту жиру та білків. У європейських країнах ці показники жорстко виписані й контролюються, у нас же панує цілковита анархія. З року в рік, особливо перед виборами, майбутні слуги народу бідкаються, що селян загнали в глухий кут — мовляв, переробники купують молоко за мізерною ціною, навіть пляшка води вже коштує дорожче. Тож чи випадає при цьому нарікати, що господині розбавляють молоко водою?!

Свого часу при підготовці законопроекту про молоко і молочну продукцію потужне лобі домоглося свого — у багатьох статтях закону ясно видно, «за що боролися». І хоча закон діє лише четвертий рік, спеціалісти Технологічного інституту молока та м’яса вважають, що вже назріла потреба вносити до нього зміни, оскільки багато статей суперечать міжнародним стандартам. І річ тут не лише у вимогах СОТ. Як розтлумачити нашим споживачам норму закону, що дозволяє вважати молочними продукти, в яких «молочна сировина становить не менше 50% від загального складу сировини»? Годі вже писати на упаковках «молоко», коли насправді в них «молочний напій», і ціна має бути відповідна. Корисну дію функціональних продуктів — тих, до вмісту яких входять пробіотики, біологічно активні компоненти, — повинні підтверджувати результати клінічних досліджень. У нас, зазвичай, наукові дані замінюють рекламним слоганом, і споживачам доводиться вірити виробникам на слово. У кулуарах науковці говорять, що на ринку течуть уже не струмочки, а річки фальсифікованого молока, що в молочних продуктах зазвичай виявляють чималу кількість жирів рослинного походження. Вже ні в кого не викликає ні обурення, ні здивування те, що екзотичні олії (пальмову, кокосову ) знаходять у вершковому морозиві, у згущеному молоці й вершках, окремі зразки яких на 90— 95% складаються саме з такої сировини. Виробники стверджують, що ці добавки поліпшують смак традиційних продуктів. На думку експертів, справа зовсім в іншому — одна баночка такого молока приносить фальсифікаторам 1,2—1,5 гривні прихованого прибутку.

Навіть популярний «Російський» сир не витримав іспиту — у багатьох зразках виявили не лише рослинні олії, а й чималу кількість бактерій групи кишкової палички (БГКП). Інакше й не може бути: яка сировина, така й продукція. Біда лише в тому, що всі добавки, які допомагають довести білу рідину до стандарту молока, не такі вже й безпечні, як нам розповідають. Заради експерименту ми взяли маленькі скляні пляшечки молока й кефіру, які за всіма ознаками призначені для дітей, відкрили їх і поставили в холодильник. Навіть через тиждень молоко не скисло, а лише трохи згіркло, а кефір стояв півмісяця, хоча, згідно з вимогами держстандарту, термін його зберігання всього п’ять діб. Неважко здогадатися, завдяки чому вдається подовжувати життя молочних продуктів, хоча на етикетках — жодного слова про консерванти: адже при виробництві традиційних молочних продуктів «заборонено використовувати жири й білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори та емульгатори». До традиційних належать не лише кефір і ряжанка, а й масло, сири, кисле молоко, сметана тощо. Секрет усіх молочних «довгожителів» очевидний — чималі дози консервантів, список яких очолює згадувана вище бензойна кис­лота. Чиновники МОЗ стверджують, що в молочних продуктах вона має природне походження — як у деяких лісових ягодах. Однак у нормативних документах бензойну кислоту Е210 визначено як антисептик і консервант, а в безалкогольних напоях і соках вона слугує «недорогим фактором захисту проти дріжджів». Посилаючись на висновки МОЗ, виробники не шкодують бензойної кислоти, адже вона значно дешевша, ніж якісна сировина. Лабораторні дослідження молочнокислих продуктів показали, що вміст Е-210 у багатьох зразках перевищує допустимі норми у 5-10 разів. При тому що масова частка бензойної кислоти не повинна перевищувати 5 мг/кг, у йогурті «Ведмедик полуничний» — цей показник сягає 22,3, у йогурті з чорницею — 14,8 (обидва зразки — ТОВ «Молочний Дім» м. Павлоград) — а в йогурті питному (ТМ «Щодня», м. Житомир) — 39,3. Знаючи наші порядки, не церемоняться й імпортери, які завозять кисломолочні продукти з близького і далекого зарубіжжя. Так, «Акти­мель» російського виробництва відомої торгової марки «Данон» зовсім не такий ідеальний, як у рекламі: у його зразках виявлено від 15,5 до 22,7 мг/кг бензойної кислоти. Не виправдав сподівань і російський «Растишка» — невідомо, як насправді підростатиме малюк, котрий разом із цим йогуртом щоразу споживатиме 17—17,4 мг/кг бензойної кислоти.

Не кращі результати показали й зразки кефіру, кисломолочного сиру, сиркових десертів та сирків глазурованих. Зокрема, кефір ТМ «Щодня» (м. Дніпропетровськ) містив 15,7 мг/кг бензойної кислоти, біо-кефір ТМ «Галактон» (м. Київ) —13,4 мг/кг. Серед кисломолочних сирів відзначилися «Домашній традиційний» (м. Звенигородка) — 24,4 мг/кг, сир кисломолочний з родзинками (м. Кременчук) — 43,8 мг/кг, а «лідером» став сирок солодкий з ваніліном (м. Житомир) — 52,2 мг/кг. До того ж останні два зразки містять значну кількість сорбінової кислоти Е200 (136 і 129 мг/кг відповідно), якої тут і близько не повинно бути. А в глазурованих сирках, окрім усього іншого, було виявлено кишкову паличку та дріжджі, що дало експертам підстави зробити висновок про те, що ці продукти не відповідають вимогам нормативних документів.

БЕНЗОЙНА КИСЛОТА, ТРАНС-ІЗОМЕРИ ТА ІНШІ ЛАСОЩІ

Досить часто упаковки молочних продуктів не лише прикрашають веселими малюнками, а й додають до їхньої назви слово «дитячий».

— Це не що інше, як рекламний трюк, — вважає В.Семенович. — Закон чітко визначає, що таке дитяче харчування. Там досить жорсткі вимоги, визначається навіть, з яких регіонів має бути сировина, і забороняється використовувати сировину, яка містить ГМО. Те, що ми тестували — попри назву на упаковці «дитячий», — не є дитячим харчуванням, просто ці продукти вживають також і діти.

— Безперечно, батьків турбує якість насамперед «серйозних» продуктів, але ж малеча так любить ласощі! Жодне дитяче свято не обходиться без тортів і тістечок, без печива, морозива, цукерок. Тим часом кажуть, що сучасні цукерки шоколадними можна назвати з великою натяжкою?

— Тут теж не обходиться без обману споживачів. Якщо на обгортці пишуть, що цукерки вкрито шоколадною глазур’ю або білим шоколадом, а там зовсім немає какао-масла, то мусять чесно вказати, що це не шоколадна, а кондитерська глазур.

— Але ж тоді й ціна повинна бути значно нижчою!

— Мають свої «сюрпризи» чи не всі види кондитерських виробів. При виробництві печива, вафель, цукерок використовують гідрогенізовані рослинні олії, а це вже проблема вмісту транс-ізомерів. Ми давно вже з цього приводу листуємося з Міністерством охорони здоров’я — раніше така продукція підлягала обов’язковій сертифікації (виробники вказували у специфікації вміст транс-ізомерів). Показник залежить від технологій: дорожчі з них забезпечують менший вміст транс-ізомерів, а наші виробники звикли купувати те, що дешевше, а не те, що якісніше. На превеликий жаль, сьогодні в кондитерських виробах — цукерках, печиві, вафлях — транс-ізомери не нормуються. Тим часом, згідно з останніми дослідженнями, в деяких зразках вафель їх виявлено 30—40%. Ми постійно говоримо, що в продуктах, які містять жири, потрібно обов’язково нормувати вміст транс-ізомерів, але безрезультатно, — констатує В.Семенович.

Експерти стверджують, що транс-ізомери ненасичених жирних кислот спричиняють порушення життєдіяльності багатьох клітин, значно збільшують ризик виникнення серцево-судинних та онкологічних захворювань, особливо в малюків та дітей молодшого шкільного віку. В європейських країнах встановлено гранично допустимі рівні вмісту трансізомерів у харчових продуктах: наприклад, у Данії в оліях та жирах вони не повинні перевищувати 2%. В Україні таку норму встановлено лише для спредів, маргаринів — не більше 8%, та для жирів у молочній промисловості — не більше 15%.

Виходить, старшому поколінню, попри всі дефіцити радянських часів, все ж таки пощастило — ми ще пам’ятаємо смак справжнього шоколаду, «Київського» торта, пломбіру, а наші діти і внуки змушені ласувати цукерками, до складу яких входить «ароматизатор «шоколад», ідентичний натуральному». Результати тестування цукерок вражають: «У складі шоколадної глазурі какао-масла не виявлено. Шоколадна глазур виготовлена на основі кокосового жиру». І це стосується не одного зразка і не одного виробника!

Не оминула рука фальсифікаторів і улюбленого дітьми морозива. Хоча маркування морозива з фруктовою добавкою (ТМ «Геркулес», м. Донецьк) запевняє, що продукт містить виключно молочний жир, під час лабораторного дослідження у зразках було виявлено 60—65% рослинної олії. У «пломбірі» (ТМ «Три ведмеді», м. Київ) цей показник становив 10%. Рекорд побило житомирське «морозиво на молочній основі — 100% пломбір», в якому молочного жиру взагалі не виявлено, умільці замінили його кокосовим жиром. Єдина втіха, що в усіх зразках, за винятком одного, не виявлено бактерій групи кишкової палички та стафілококу.

Слід згадати ще один продукт, який ми даємо дітям, переконуючи їх і себе, що це — джерело вітамінів і здоров’я. На жаль, соки в сучасних упаковках — це в багатьох випадках суміш фарбників, консервантів тощо. А чого можна чекати від напою, виготовленого з концентрату, підсолоджувача та «підготовленої води»? Чи, може, хтось вірить, що 100-відсотковий натуральний томатний сік із відбірних помідорів, як пише виробник на упаковці, можна виготовляти і взимку? Коли б лікарі, які радять ослабленим дітям вживати гранатовий сік, знали, що входить до його складу, напевно, порадили б зварити узвар із сухофруктів за бабусиним рецептом — користі було б більше. Попри солідну ціну, гранатовий сік азербайджанського виробництва містив не лише значну кількість сорбінової кислоти — 246 мг/кг, а й бензоат натрію, якого в цьому продукті не повинно бути зовсім. Так само далеким від натурального був і гранатовий сік київського виробництва, а один із зразків апельсинового містив іще й штучні барвники.

СВИНЯЧИЙ ХРЯЩИК НА СНІДАНОК

Минули часи, коли ми беззастережно довіряли національному виробникові і топтали стежку «свій до свого по своє». Виробники стали на ноги, та так високо, що вже й не помічають споживачів своєї продукції. Завдяки добре відпрацьованим схемам лобіювання, у законодавстві з’являються норми, які дозволяють вважати сировиною для харчових продуктів навіть те, що раніше йшло у відходи. Не одне покоління наших співгромадян вважало варену ковбасу, сосиски та сардельки смачною і навіть дієтичною їжею. Чи можемо підтримати їх у цьому сьогодні, коли виробники домоглися дозволу додавати до ковбасних виробів так звану емульсію — уварену суміш подрібнених шкіри, кісток та відходів м’ясопереробки? В Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» чітко визначено, що м’ясо — це всі їстівні частини тварини. Виробники, як бачимо, пішли далі, перетворивши на «м’ясо» шкіру та кістки. Цього видалося замало, тому в новому законопроекті, який пройшов перше читання, з’явилася норма, що дозволяє вважати м’ясними продуктами ті, в яких м’ясна сировина становить не менше 50%. Однак виробники не зупиняються: останнім часом лобіюється доповнення до статті, згідно з яким цей показник має знизитися до 20%.

Дієтологи стверджують, що тваринні білки, зокрема м’ясо, є обов’язковими в дитячому раціоні — інакше малеча не виросте здоровою, активною, кмітливою. Найпростіша порада — хай мами готують м’ясні блюда вдома. Але ж дітей годують у школах, дитячих садках, лікарнях і санаторіях, де досить часто на сніданок їм дають ту ж таки сосиску або бутерброд із ковбасою. Чи завжди це безпечно для дитячого здоров’я? Попри всі намагання випитати у фахівців ветеринарної медицини, яку ж саме ковбасу та сосиски можна беззастережно купувати для родинного обіду, щоразу чули стандартну відповідь: берете гроші, йдете на ринок і купуєте шматок свіжого м’яса, з якого можете приготувати все, що заманеться. На жаль, сьогодні те, що заманеться, чинять на ринку ковбасних виробів усі, кому не ліньки. Споживачі так і не дочекалися запровадження нових стандартів щодо виробництва ковбас вищого ґатунку, що планувалося на 1 серпня. Виробники обізвали ці норми драконівськими — ковбаса вищого ґатунку повинна на 100% складатися з м’яса: першого сорту — на 70% і другого сорту — на 60%. Цікавими виявилися коментарі чиновників, які підтримали «праведний» гнів ковбасних генералів: на їхню думку, споживачі не готові до такої рецептури, бо звикли до традиційного (читай — крохмально-соєвого) смаку ковбаси. Певно, щоб ми з вами встигли підготуватися до споживання ковбаси з м’яса, запровадження нових стандартів відклали аж до квітня наступного року. Виникає запитання: а чим годували і годуватимуть наших дітей і внуків у школах і дитсадках? Так, під час недавньої перевірки шкільних їдалень і буфетів київська прокуратура виявила, що дітям дають ковбасні вироби не вищого ґатунку, як вимагає закон, а першого і другого, та ще й, на жаль, не завжди першої свіжості. Чи не тому самопочуття дитини у вересні й наприкінці травня — це дві великі різниці?

Медики стверджують, що здоров’я українських школярів катастрофічно погіршується. Серед причин називають нераціональне, незбалансоване харчування, яке призвело до того, що «у структурі захворюваності дітей патологія органів травлення знаходиться на другому місці, а за останні 20 років цей показник збільшився удвічі». Систематичне вживання продуктів, до складу яких включено штучні барвники, консерванти, ароматизатори та підсолоджувачі, на думку медиків, спричиняють гастрити та виразкову хворобу та ожиріння, а «ненатуральність» їжі призводить до залізодефіцитної анемії. Ці тривожні висновки медиків, на щастя, почули у Міністерстві освіти та науки. У 2006 році з’явився спільний наказ МОН і МОЗ, який певною мірою навів лад у шкільних буфетах, де заборонили продаж різноманітних сухариків, чипсів, сильно газованих солодких напоїв та інших «недругів» дитячого здоров’я. Щоправда, прокуратура під час перевірки подекуди виявляла в буфетах заборонені продукти, але ситуація все ж таки значно поліпшилася. Хоча це влаштовує далеко не всіх. Із достовірних джерел стало відомо, що ведеться активна підготовка нового законопроекту «Про харчування в загальноосвітніх навчальних закладах». Чим викликаний такий інтерес до шкільних їдалень? Станом здоров’я дітей? Чи, може, зацікавлених осіб більше приваблює чимала ємність ринку шкільного харчування і можливість нав’язати свої правила гри? Хоча думки експертів розділилися, ніхто не вірить в альтруїзм законотворців, вважаючи, що зміни будуть на користь бізнесу, а не дітей.

Чому так песимістично? Бо сьогодні ніхто не може назвати справді вагомі причини для того, щоб опікуватися саме шкільним харчуванням. По-перше, у такому випадку поза увагою залишаються діти від трьох до семи років і, відповідно, мережа дошкільних дитячих закладів. По-друге, у нас не працюють на повну силу закони, які регулюють питання якості й безпеки харчових продуктів та дитячого харчування. Де гарантія, що новий закон буде ефективнішим? По-третє, ми й без цього маємо серйозні суперечності в законодавчій базі, яких на державному рівні чомусь ніхто не помічає і не виправляє. Зате спритники вміло використовують їх у корупційних схемах. Про це свідчить ажіотаж, останнім часом помітний на ринку дитячого харчування, — і виробники, і експортери молочних сумішей для малят віднедавна мають великий клопіт: їхньою продукцією зацікавилися навіть правоохоронні органи. З якого дива такий інтерес до вмісту баночок і коробочок? Закон України «Про дитяче харчування» було ухвалено ще у 2006 році, однак лише цього літа чиєсь пильне око помітило статтю 9, де «забороняється використовувати у виробництві продуктів дитячого харчування м’яса механічного обвалювання, шкіри свинячої, крохмалю харчового, борошна пшеничного...». Свята справа схопити за руку того, хто кластиме у м’ясне пюре для малюків свинячу шкіру та хрящі. Але чим загрожують традиційні борошно й крохмаль у дитячих молочних сумішах, кашах та інших продуктах? Фахівці вважають, що в текст закралася помилка — скоріш за все, ішлося про м’ясні вироби, а не молочні каші. Просто міна уповільненої дії спрацювала тоді, коли надійшла команда. Імпортери не приховують своєї тривоги, бо тепер багато чого залежатиме від милості чиновників: схочуть — заплющать очі на порушення закону, а схочуть — можуть і на принцип піти, що виробникам, звісно, влетить у копієчку. В Асоціації виробників дитячого харчування поки що від коментарів відмовляються, списуючи все на відпускну пору і велику завантаженість. Боюся, дарма сподіваються, що проблема зникне сама по собі.

— Держави, які ще 15 років тому підписали «Всесвітню декларацію з харчування», розробили й реалізують національні програми «Здоров’я для всіх», — коментує ситуацію Марія Гуліч, професор Інституту гігієни і медичної екології імені О.Марзєєва Академії медичних наук України. — А в нашій державі досі немає національного плану дій у галузі харчування, мало того — у нас фактично перестав існувати Науково-дослідний інститут гігієни харчування МОЗ України, внаслідок чого значно знизився науковий потенціал цього напряму гігієнічної науки. У нашій країні, на жаль, не існує індустрії дитячого харчування — кілька наявних підприємств не можуть задовольнити зростаючий попит. В усьому світі існує індустрія харчування для школярів, а в нас — добре, що подекуди збереглися їдальні й буфети. Але в багатьох школах діти весь день голодні, бо поїсти їм нема де. Науковці нашого інституту розробили проект Концепції державної політики в галузі харчування населення України, поетапне запровадження якої дасть змогу вирішити багато проблем. Боюся лише, що до реалізації цих планів іще дуже далеко.

— Життєвий досвід підказує, що доки проект стане реальністю, виросте не одне покоління українських громадян. Що можна порадити мамам сьогодні?

— Може статися, нашим жінкам не сподобаються мої рекомендації. Але заради здоров’я дітей раджу їм знову повернутися до плити, бо немає кращої для дитини їжі, ніж та, що приготувала мама. Український борщ — це справжній скарб, у ньому збалансовані вітаміни та мікроелементи, так потрібні юному організму. Хочете додати в дитяче меню вітамінів — вичавте свіжий сік або принаймні зваріть компот, зробіть морс із свіжих фруктів — у ньому точно не буде консервантів і штучних фарбників. І, звичайно, давайте своїй дитині побільше свіжих овочів і фруктів, — радить Марія Павлівна.

Звісно, лише домашніми стравами не обійтися. Збираючись до супермаркету, важливо пам’ятати, що ми все ж таки можемо впливати на ситуацію.

— В усьому світі це вирішується просто — покупці голосують гаманцями, — говорить Клавдія Максименко, експерт проекту ЄС і ПРООН «Співтовариство споживачів і громадські об’єднання». — Лише любителів екстремальних відчуттів не цікавить дата виготовлення та склад продукту. Вибираючи продукти харчування для дітей, слід особливо уважно читати всю інформацію на упаковці, не соромитися повернути товар, коли він неякісний або викликає сумнів дата його виготовлення (якщо її перебито або затерто). На жаль, наші покупці, на відміну від тих-таки європейців, дуже неактивні, вони рідко відстоюють свої права, чим користуються недобросовісні виробники та продавці».

Прикро, але держава, проголошуючи рік дитини або рік сім’ї, насправді займає позицію стороннього спостерігача, не зважає на думку експертів і науковців, заплющує очі на численні порушення, що врешті-решт і призвело до хаосу на продовольчому ринку. У популярному колись гаслі: «усе найкраще — дітям», слово найкращий давно вже не відповідає своєму змісту. Тож нам не залишається нічого іншого, ніж голосувати гаманцями, бути уважними і небайдужими, бо від цього залежить здоров’я наших дітей і онуків.


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика