ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ШУМОВИННЯ У ДЕРЖАВНІЙ КАСТРЮЛІ

Нещодавно відпочивав я на березі нашого мальовничого Псла. Насолоджувався променями ласкавого надвечірнього сонця. Аж ось мій спокій порушила якась молода компанія.

Хлопці й дівчата розташувалися неподалік мене й почали смалити цигарки, ковтати горілку та паскудити чисте липневе повітря матюччям. Матюкалися в компанії усі: хлопці й дівчата, причому дівчата навіть більше. Раптом над нами у небі з’явився птах, звичайна ворона, яка почала повільно кружляти й раз у раз вигукувати своє вороняче «кру, кру». Я милувався пташиним ширянням на тлі небесної блакиті. Та несподівано цей спокійний, навіть величний лет звичайного птаха чомусь викликав незрозумілий неспокій серед тієї галасливої компанії. Товариші по чарці почали погрожувати птаху кулаками й вигукувати брудні лайки. Та птах все кружляв і кружляв. Тоді один молодик у коротких підштанках з цієї компанії не витримав, швидко піднявся з трави і, дивлячись у небо й розмахуючи руками, заволав на всю горлянку: «Якого ти тут розліталась!» — і брудно вилаявся. І так волав він доти, доки ворона задріботіла крилами й полетіла вздовж Псла, немов подалі від скаженого.

Інші відпочиваючі, здавалося, робили вигляд, що нічого не бачать і не чують. У мене ж тоді промайнуло в голові саме оте слово, що стоїть у заголовку цього допису. Промайнуло, і... почав я мимоволі роздумувати над отим словом: що воно таке й звідки взялося у нас.

Це слово добре відоме господаркам: коли закипить, скажімо, суп, то в каструлі піднімається на поверхню саме оте, про що йдеться, – шумовиння, в якому збирається все, що непотрібне людському організму, тобто, образно кажучи, усякий непотріб. І що робить господарка з отим шумовинням? Збирає ложкою й викидає геть, щоб не псувало суп. Правда, якщо вона не встигне зібрати шумовиння, то воно й саме може витекти з каструлі, але ж для цього треба, щоб вариво закипіло як слід.

Отак і в житті частенько буває... Наприклад, закипіло, завирувало у нас на початку дев’яностих років минулого століття, і на поверхню суспільного життя піднялось усе, що раніше десь переховувалось. Чимало гарного, але набагато більше паскудного, саме того, що за колишніх часів сиділо потайки і розкривало рот лише в себе на кухні, або ж відсиджувало певний термін за в’язничними ґратами. Збирати ж і викидати геть оте суспільне шумовиння у нас майже законодавчо заборонено. Бо в нас же суцільна демократія на європейський кшталт! Але ж у Європі з цим шумовинням вже давно так чи інакше досить успішно упоралися. А в нас воно заполонило всі сфери життя: виробничі, культурні, суспільні, політичні і, що найстрашніше, владні. Майже скрізь і всюди у нас верховодить оте наше, доморосле шумовиння. Куди не кинь оком – все воно й воно...

Скажете, перебільшую? А подивіться пильно до всіх, хто вмостився на владній вертикалі. Запевняю вас, ви там побачите стільки брудноти, а то й справжніх песиголовців, що тільки охнете від несподіванки.

Але ви вже, мабуть, і придивились, та лише мовчите, як кажуть, перетравлюєте в собі. А мовчати, панове, аж ніяк не можна! Бо те шумовиння розпливеться поміж нами, затвердіє і остаточно скує всю нашу країну, все наше життя смердючою твердінню. І тоді вже нікому буде ні збирати оте шумовиння, ні викидати геть, бо воно нас усіх поглине.

Скажете, перебільшую? Ні в якому разі! Погляньте на нашу місцеву та й вседержавну владу. Що там побачили? Ото ж бо й воно... Зади й черева ростуть, голови ж (а з ними й розум, якщо в кого він був!) – всихають. Це ж очевидно! Про це кажуть їхні дії.

Те ж саме можна сказати й про нашу політичну владу, тобто про керівництво більшості наших партій, яких у нас на сьогодні вже, як мух біля меду. Все одне й те ж: знизу росте, товстішає, а зверху всихає... І так по всій нашій багатостраждальній країні. Хіба може серед цього брудного збіговиська з’явитись якась порядна людина? Навряд чи. А якщо й з’явиться ненароком, то її швиденько обпаскудять і кудись запроторять. За такими прикладами не треба далеко й ходити. Досить навіть хоч би поверхово переглянути представників нашої місцевої влади.

То що ж робити з оцим державним та політичним мотлохом? Безумовно, як і будь-яке шумовиння, – збирати й викидати геть. Яким чином? Колись я, наприклад, писав в одному з моїх віршів, що треба збудувати величезний корабель, посадити на нього все оте шумовиння, вивести корабель у море й відкрити кінгстони. Та для чого паскудити море? Це шумовиння у великих лантухах треба просто нещадно спалювати й розвіювати його гидкий попіл за вітром. Щоб і сліду не залишалось!

Звичайно, можуть бути різні способи позбавлення від нашого всевладного шумовиння. Один з них наводиться, приміром, у моїй нещодавній книзі «Ярмарок божевілля».

Отож, це шумовиння треба палити до тих пір, поки з’являться у нас при владі такі люди, які захочуть працювати у владних структурах не заради свого черева, а для власного народу. Але можна й нікого не палити: це можливо лише за умови, коли нарешті остаточно спливе й витече з нашої державної «каструлі» шумовиння. Та для цього ж треба, щоб у цій каструлі закипіло як годиться. Тож чи не підкинути, панове, хмизу у багаття нашого суспільного життя?..

Ю. ОШ,
м. Суми


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика