ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



КРЕДИТНІ КОЛЕКТОРИ – ХТО Ж ВОНИ?

Автор: Федір ПЕТРЕНКО

Багато українських позичальників – фізичних осіб встигли познайомитися зі зворотною стороною життя «у позику».

Хто не встигає погасити заборгованість вчасно, дізнаються, що в банках працюють не тільки доброзичливі дівчата, що допомагають із заповненням документів на кредит, але і хлопці атлетичної статури з суворою зовнішністю, з якими жарти погані. Відповідно до останньої моди це можуть бути не тільки представники служби безпеки банків, але і співробітники так званих колекторних агентств, чий бізнес полягає у вибиванні чужих боргів. До послуг цих агентств кредитні організації стали вдаватися дедалі частіше. А партнери банків із «силового погашення боргів» з клієнтами не церемонитимуться.

Як колектори працюють? Після закінчення чергового (обов’язково – не першого) терміну погашення заборгованості позичальника починають долати колектори, найняті банком. Уявимо, що до колекторів звернулася людина за пакетом документів, що дозволяє відстрочити погашення іпотечного кредиту. Найняті банком колектори  достатньо жорстко пред’являють вимоги про негайну виплату грошей, відразу приступають до погроз з порушенням кримінальної справи. Позичальник, наприклад, повинен отримати зарплату тільки за два тижні, але його «опонентів» таке положення справ не влаштує – чекати більше трьох днів вони зазвичай не хочуть.

Буває, що колектори наймають позаштатних співробітників, вчинки яких лише умовно можна назвати осудними. «Складальники боргів» прагнуть застосувати саме силу, а не слово в розгляді всіх питань. Але у поєднанні з цим йдуть постійні дзвінки, дискредитація боржників перед керівництвом, родичами і знайомими, пред’явлення судових позовів на суму не тільки основного боргу, але і часто необгрунтованих підвищених штрафних санкцій.

Хтось з банків має власні колекторні підрозділи, інші віддають перевагу послугам незалежних складальників боргів. Два-три роки тому кредитні установи намагалися справитися з проблемою неповернень власними силами. Як запевняють «потерпілі», на них виявлявся психологічний тиск з цитуванням статей Цивільного кодексу і прозорими натяками на те, що «якщо банк захоче, боржник може і у в’язницю втрапити». Проте власними силами банки можуть справитися тільки тоді, коли «поганих» кредитів у них небагато. Реальних важелів дії у власної служби безпеки банку немає. Єдине, що вона може зробити, – залякати боржника. Сторонні складальники боргів поводяться набагато жорсткіше за службу безпеки кредитних організацій і з боржниками не церемоняться.

У нас в країні ще не склалася культура виплати кредитів. Громадяни можуть, наприклад, поїхати у відпустку і забути погасити банку відсотки по кредиту, але, повернувшись з відпочинку, сумлінно виплачують і відсотки, і пеню. Віддавати агентству роботу з такою категорією позичальників недоцільно. Загалом нині успіх окремого бізнесу зі збору боргів, особливо по споживчих кредитах, неочевидний.

Послуги колекторів обходяться втричі дорожче, ніж робота власної служби безпеки. Тарифи зазвичай складають 35-45% від поверненої суми. Це неймовірно дорого! Проте все ж певна частина банків почала користуватися послугами професійних складальників боргів. При цьому банк, звертаючись до послуг колекторних агентств, несе певну частку відповідальності. Принаймні, повинен нести. Існує ризик того, що незалежні колекторні агентства, на відміну від внутрішніх служб самих банків, в процесі «вибивання боргів» дуже близько підійдуть до грані закону. Це може негативно відбитися на репутації кредитної установи, що фактично продає свій борг тому або іншому агентству. Якщо найближчим часом не буде прийнято відповідне законодавство, яке б регулювало діяльність «колекторів», їхній бізнес ризикує перетворитися на чисто кримінальний.

Закон про банкрутство приватної особи украй мляво обговорюється фінансистами, законодавцями та юристами. А треба б законодавчо закріпити норму про те, що позичальник, який не розплатився по кредиту протягом трьох місяців, може бути оголошений банкротом, але за умови, що сума його боргів перевищує вартість майна, що належить йому. Цей документ, до речі, стане дієвим інструментом захисту громадян, що опинилися в борговій кабалі. Принаймні, «колектори» будуть вимушені тримати себе в певних описаних в законі рамках.

Є й інші причини необхідності реформування законодавства про платоспроможність. Наприклад, порушити кримінальну справу проти недобросовісного позичальника сьогодні вельми проблематично. У Кримінальному кодексі, правда, передбачено покарання за неповернення кредитів. Проте притягати до відповідальності можна лише теоретично. Деякі з позичальників в курсі обставин і серйозно цим користуються. Описати майно боржника – велика проблема. Якщо він живе з батьками, має право заявити, що все цінне в будинку належать їм. До того ж не можна описувати необхідні особисті речі, а під цю категорію потрапляють всі речі, якщо неакуратний позичальник доведе свою щоденну потребу в них.

Загалом, і «колекторам» не сильно позаздриш при такому стані законодавчої бази. Зрозуміло, в її якісній зміні зацікавлені всі.


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика