ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



Автор: СОНЯ КОТЯЧА

Конституція Партії Регіонів – той самий випадок, коли, як каже Добкін, «текст трохи по-дебільному написаний». Тим паче, що Конституцій насправді дві. Як спортивних костюмів у братиків на початку 90-х: «на кожен день» і «на вихід».

КАЗУС ЛАВРИНОВИЧА

Підтверджень тому вистачає. Узяти хоча б права та обов’язки Президента. Згідно «регіональної» Конституції, єдине, що йому залишається – саджати калину під Секретаріатом – (за попереднім погодженням з Прем’єром). Бо ні впливати на обрання глави КМУ, ні делегувати до складу Кабінету своїх міністрів, ні навіть, пардон, припиняти ті або інші його акти, він більше не зможе. Навіть останньої утіхи – Конституційного суду «гаранта» позбавляють. Судову систему біло-блакитні «перекроїли» вздовж і впоперек, ратуючи за виборність служителів Феміди.

Максимально спрощена процедура імпічменту. Звільнити Президента простіше, ніж розпустити Раду. Щоб розірвати відносини з обридлою дружиною на Сході достатньо тричі вимовити «я розводжуся з тобою». У «регіоналів» ще примітивніше. Голова держави може бути зміщений у випадку, якщо «його дії суперечать національним інтересам». Хто і як може оперувати подібними категоріями, Лавриновіч чомусь не уточнив.

Втім, завдання аналізувати конституційні нововведення ПР перед нами зараз не стоїть.

Важливе інше: таке серйозне урізування повноважень розділу держави з бравурними заявами «біло-блакитних» про те, що, де, Віктор Федорович неодмінно висуватиметься в 2009-му і, звичайно, переможе, ніяк не зістиковується. Очевидно, якщо б «регіонали» серйозно розраховували на

а) президентство «двічі несудимого»;

б) схвалення своїх конституційних новацій;

то, удобрювали б інший документальний грунт.

Навіть з менш локальним (в порівнянні з вищевикладеним) завданням – заграванням з власним виборцем, ПР справитися не вдалося. Чи то через недогляд техперсоналу партійного сайту, чи то з причини безглуздої випадковості, але на суд громадськості спершу був представлений не «вітринний» проект модернізації Основного Закону, але – оригінал для «внутрішнього користування», що призначався, власне, для торгів з Банковою. І це ще один аргумент на користь того, що Конституція від ПР – «чиста профанація», як любить промовляти один шановний донецький.

Принципова різниця між двома документами в тому, що «оригінальний», на відміну від «вітринного», не містить згадок ні про другу державну мову, ні про подвійне громадянство, а позаблоковий статус прописаний в нім вельми обтічно. Правки там взагалі не з першої, а з 22-ої статті починаються. Тобто вітринний – «на вихід», оригінальний, – «на кожен день».

Словом, всі передвиборні обіцянки, та що там – програмні положення ПР, пущено за вітром. Причина вельми банальна: для того, щоб формалізувати норми про мову і громадянство, необхідне «підкріплення» з трьох сотень підписів нардепів ще на етапі реєстрації проекту в Раді. Такої кількості прихильників біло-блакитної ідеї «під куполом», як відомо, немає. Отже «регіонали» вирішили дану тему «проігнорувати».

Відмазка одна, і то невідомо яка: «зате виписана децентралізація влади». Теоретично, повноваження влади на місцях дійсно значно посилюються. Як практично запустити механізм «представництва Кабміну в кожному регіоні, містах Києві і Севастополі», незрозуміло. Особливо враховуючи, що інститути місцевих адміністрацій (ті, що мають «дах» Банкової з першого дня незалежності), поколивати не так-то просто. Перш за все – через силу спротиву периферійних еліт. Які, з одного боку, зацікавлені в «розширенні і поглибленні» свого «корита», з іншої – бояться втратити те, що мають.

ПІДПИСНА ФАЛЬСИФІКАЦІЯ

Проколовшись з двома варіантами Конституції, «регіони» все ж таки намагаються зберегти хорошу міну при поганій грі. Наче нічого не трапилося. В крайньому випадку – «незручно вийшло».

Врешті-решт творення правок до Основного Закону – привід для симпатиків поміркувати про їхню опозиційну гіперактивність. Оскільки ні в чому іншому вона більше не виявляється. Навіть повторно потрапивши в опозицію, Віктор Федорович так і не навчився в ній працювати. Підкоряючись інерції 2005-го, замість барикад він відсиджується в кущах. Що вражає – страусина позиція, як і раніше, приносить електоральні дивіденди. Майже як в 2006-му, коли «регіони» отримали на парламентських хороший результат не стільки завдяки власній спритності, скільки завдяки бездарності опонентів.

Сьогоднішня «стратегія» аналогічна. Замість того щоб витягувати з нинішнього свого положення максимум вигод, глава ПР сидить і чекає, що йому запропонує Банкова.

Раніше вже повідомлялося, в обмін на відмову від балотування в 2009-му і ухвалення нового виборчого законодавства (з частковою реанімацією мажоритарки) вже зараз, Банкова обіцяє йому третє прем’єрство. Ну точно як в 2007-му. Схожість і у відсутності гарантій виконання обіцяного. Чи повірить Янукович Ющенкові, якщо в 2007-му з прем’єрством він його вже «кинув»? Тим більше, з якої статі Ахметову вірити Ющенку?

В умовах дефіциту віри залишаються спроби зіграти ва-банк. Конституційний блеф – з цієї опери.

Аналогічно – погрози винести Тимошенко вотум недовір’я. Точніше, це – реакція ПР, що запізнилася, на спроби ЮВТ помиритися з Банковою (що активно зараз робляться). Навіть ціною приниження перед Балогою. Помиритися, як ви розумієте, для «прикриття». Локальна мета – виграти час, щоб протриматися на чолі Кабміну якомога довше.

Для старту процедури відставки КМУ необхідно 150 підписів. «Регіонали» набрали 155. Щоправда, половина з них – «липові». Нехитре розслідування виявило: левова частка тих, хто підписувався під документом, насправді перебувала за межами нашої жовто-блакитної Батьківщини. Серед них: Яцуба, Кивалов, Сандлер, Святаш, Кінах, Гріцак, Пеклушенко, Дейч, Папієв, Колесніченко, сам Янукович і багато інших. Довести це нескладно. Елементарно – звіривши автографи. Також – уважніше придивившись до тих, що зустрічаються то тут, то там ідентичним зразкам почерку.

Оскаржити цей папір Бютівцям особливої праці не складе. Досить просто написати гнівний лист спікерові. Нову спробу відправити уряд «в сад» законодавство вирішує тільки на наступній сесії. Тобто восени.

КС ТАМ ПРАВИТЬ БАЛ

На осінь відкладено і питання про перевибори. Зараз вони нікому особливо не вигідні. Навіть Юлії Володимирівні. Нарощування електорального потенціалу несумісне з втратою посади.

Та і не факт, що «мажоритарка» БЮТ додасть, а не відніме. «Регіоналам» також. У ПР вже порахували: двісті «багнетів» ціна перемоги в 95-100 округах. Всього округів 225. Отже, потенціалу одного лише південного Сходу явно недостатньо. До того ж, великий ризик низької явки. Громадяни втомилися від групових походів до урн. До речі, це одна з головних причин, з якої ПР трохи не пролетіла повз Київраду.

Найпізніший термін чергових позачергових – весна. Далі вступає в силу норма про неможливість елекцій за півроку до президентської кампанії.

Саме рішення багато в чому залежить від діалогу Банкової не стільки з ПР, скільки з Тимошенко. У умінні Юлії Володимирівни переконувати всіх у своїй правоті, ніхто, звичайно, не сумнівається. Проте в Секретаріаті теж розуміють: кооперуватися з «регіоналами» в конституційному процесі вона зараз не стане.

По-перше, один раз «шлюб за розрахунком» вже не відбувся. По-друге, Тимошенко зручніше схилити до подібної співпраці Ющенка. До осені до нього, може, дійде: з рейтингом в 7% (4% з яких належать його кріслу) на загальнонаціональних виборах робити нічого. Єдиний варіант – конституційна реформа з обранням Президента в парламенті. Відповідно – стане потенційно більш компромісним.

Втім, у Віктора Андрійовича є другий «рятівний круг». Згідно «регіональної» Конституції, Прем’єр – цар і Бог. Висуває його коаліція, причому необов’язково з числа народних депутатів. Гіпотетично, біло-блакитні можуть запропонувати Ющенкові цей пост за умови, що сам Кабмін, а також решта органів влади сформують самостійно. Для цього, звичайно, доведеться все-таки прийняти їхній Основний Закон. (Втім, навіть якщо це трапиться, підсумковий текст, поза сумнівом, буде дуже відрізнятися від нинішнього). На додачу – надати їм багатий «компенсаційний пакет».

«Але» одне і зовсім немаленьке. Якщо Віктор Андрійович не справляється з президентськими повноваженнями, віддаючи перевагу висадкам калини і екскурсії в Батурин, то яким же він буде Прем’єром?! Тим більше, після 24 операцій, нібито проведених під загальним наркозом? За логікою, після подібних медичних втручань людині інвалідність дають, а не посвідчення Президента. Словом, пройти шлях Путіна Ющенко може і хоче, але не зможе. Або «регіонали» на це саме і розраховують, пропонуючи йому подібне?

Проте Ющенко не такий вже дурень. На вулиці Банковій зараз свято. Організатор – Конституційний суд, який останнім своїм рішенням фактично відкрив шлях до анулювання політреформи 2004-го. (Вердикт став можливий за рахунок голосів суддів, довибраних сюди за квотою президента). У випадку, якщо гарант таки набереться сміливості і «рубоне» з плеча, питання про те, чия милостиня багатша – Юлина чи «регіонів», перестане його хвилювати. «Біло-блакитні» це, звичайно, розуміють. Щоб не накликати біду – поки мовчать. Перший, і поки єдиний, обмовився Шуфрич.

Отож ухвала КСУ аж надто нагадує одіозне рішення цього ж відомства, що дозволило Кучмі балотуватися на третій термін. Саме з моменту його оголошення авторитет найвищого конституційного органу країни вперше порівнявся з плінтусом. Вперше і назавжди.


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика