ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



КИШАТЬ ШАХРАЯМИ ВОКЗАЛИ

Вагонні злодії – остання справа або хто гуляє по наших потягах

З початком курортного сезону кількість злочинів, що здійснюються в потягах дальнього слідування і на залізничних вокзалах, помітно збільшується. І зрозуміло чому: саме тому, що поспішають або, навпаки, розслаблені в передчутті відпочинку пасажири – приманка для злочинців і пройдисвітів всіх мастей.

Туристів, що їдуть до Криму, кримінальні неприємності чекають ще на дальніх підступах до моря. На залізницях Південної України найактивніше працюють міняли-«ломщики». Їхня улюблена залізнична ділянка – від Харкова до Мелітополя. Міняйли підсаджуються дорогою в потяги і, курсуючи вагонами, пропонують пасажирам обміняти готівку за вигідним курсом. Туристів лякають невигідним для них обмінним курсом у Криму. Тих, хто погоджується, «кидають» артистичним рухом пальців. Тобто узявши в туриста, скажімо, купюру у сто доларів, йому, чесно перерахувавши, віддають еквівалентну суму у гривнях, але на момент передачі міняйла кілька купюр акуратно «підломлюють» пальцями. В результаті майстерної афери турист отримує половину гривневого еквівалента.

«Ломщики» працюють і на невеликих залізничних станціях. Причому вони не тільки «ламають» гроші, але й можуть продемонструвати спринтерські здібності. Це коли на якому-небудь полустанку міняйло бере у пасажира долари на пероні і не обмінявши втікає. Пасажир, звичайно, не може кинути потяг і свої речі і бігти за злочинцем, хіба що викрикне прокляття услід.

Тому у жодному випадку не варто обмінювати валюту у приватних осіб. Якщо курс в обмінних пунктах на вокзалах не влаштовує, то після приїзду завжди можна пройти в центр міста і обміняти гроші за вигіднішим курсом.

Кримінальні масті і вагонні напасті

Полюбляють витворяти свої темні справи в потягах і всілякі «клофелінщики», які враховують, що багато пасажирів зовсім не проти випити в дорозі, а пасажири, що їдуть до моря, часто спиртним ще й зловживають. У результаті розпивання з незнайомими людьми нерідко закінчується тим, що курортникам у спиртне підсипають клофелін або снодійне, а потім обирають сплячих до нитки. Проте на клофелін можуть нарватися і непитущі. Тому, щоб уникнути неприємностей, не варто пити чай із термосів незнайомих людей і відкритих не при вас пляшок з газованою водою і прохолодними напоями. Немає ніякої гарантії, що туди не підсипали снодійне.

Промишляють в потягах дальнього слідування і звичайні злодії. Їм особливо подобається працювати в плацкартних вагонах, що нерідко нагадують прохідний двір.

Сплячі пасажири зазвичай кладуть свої сумки з документами і грошима під подушку. Але це велика помилка. Злочинці навчилися під стукіт коліс спритним рухом витягувати сумки з-під подушок. Отже, цінності потрібно ховати ретельніше, краще вже сунути їх під матрац, ніж під подушку.

Інколи зустрічаються в потягах і грабіжники-відморозки. Щоправда, набагато рідше, ніж злочинці інших мастей, – як-не-як всі потяги зараз супроводжують співробітники міліції. І на явний кримінал правоохоронці реагують швидко.

Так, кілька днів тому міліція затримала двох дуже зухвалих злочинців. Одному із затриманих 45 років, з яких 27 він провів за гратами, другому 25 років, мабуть, через свою молодість він ще не встиг побувати в місцях, не таких віддалених. Ці двоє сіли в потяг, що йде до Криму, і майже відразу ж познайомилися з одним із пасажирів. За знайомство зазвичай випили. А потім, коли під’їжджали до Джанкою, злочинна парочка вивела п’яного пасажира у тамбур, побила до напівсмерті і відібрала всі гроші та документи. Співробітники міліції, які супроводжували потяг, затримали відморозків практично на місці злочину.

Складніше зловити злодіїв і шахраїв. Постраждалі від цієї категорії злочинців, зазвичай, не відразу розуміють, що їх обібрали, і звертаються в міліцію вже на вокзалах. У таких випадках знайти зловмисників досить проблематично.

ВОКЗАЛ — СПРАВА ТОНКА

Більшість курортників, які приїзджають до Криму, прибувають спочатку на залізничний вокзал Сімферополя – ворота півострова і головний перевалочний пункт. Природно, що таке хлібне місце, як сімферопольський вокзал, також дуже привертає увагу злочинців всіх мастей. У середині 1990-х років ця територія буквально кишіла злодіями, грабіжниками, кишеньковими злодіями, повіями і бомжами. Та і співробітники міліції в минулі часи, бувало, входили в долю із зловмисниками і покривали всі їхні справи. Нині часи інші, багато що змінилося. А після того, як кілька місяців тому затримали низку корумпованих правоохоронців, вокзал став спокійнішим місцем. Зараз в лінійному відділі міліції на залізничному вокзалі Сімферополя працюють співробітники, які пройшли серйозну перевірку порядності. Щоправда, злочинці дорогу на вокзал все одно забудуть нескоро – дуже вже зручне для їхнього промислу привокзальне сум’яття.

Так, тут неодноразово намагалися закріпитися кишенькові злодії. Але правоохоронці таку публіку швидко відшукують за специфічними звичками і після профілактичних бесід випроваджують геть. Не менш складно стало промишляти на цій території і звичайним злодіям. Численний обслуговуючий персонал вокзалу, який у переважній більшості працює тут давно, швидко спроваджує небажаних гостей і повідомляє міліції.

Проте правоохоронців турбує так звана спонтанна злочинність. Скажімо, якийсь пасажир не здає свій багаж до камери схову з економії. Він йде у платний зал очікування, ставить речі поряд з кріслом і засинає. Трапляється, що його сусід у залі очікування не може утриматися і прихоплює чужі речі. Начебто ця людина ніколи не була злодієм, не збиралася ставати на криву доріжку, а спокусилася. На жаль, подібних випадків, коли пасажири забувають про свої речі, а потім не можуть їх знайти, на вокзалі багато.

Проте більшість потерпілих на вокзалі (близько 70%) – це пасажири, що допилися до ручки. Отямившись, такий громадянин навіть не пам’ятає, чи його хтось пограбував і побив, чи він сам все втратив і за власною ініціативою сходинки головою порахував. Подібні громадяни зазвичай стають жертвами таких пасажирів, які не в змозі утриматися, щоб не прихопити речі громадянина, який повалився під стіл. Щоправда, бувають випадки, коли п’яна публіка попадається і на гачок «клофелінщиків».

Як би там не було, а пити на вокзалі шкідливо у будь-якому випадку, тим більше пити багато.

Як це зробив, наприклад, 45-річний шахтар з Донецька. Кілька днів тому, виїжджаючи додому, шахтар познайомився на вокзалі з якимось кримським селянином, який чекав електричку. Випили за знайомство, при цьому донецький гість перехилив спиртного у чотири рази більше і впав без пам’яті. Селянин не зміг утриматися від спокуси, побив шахтаря, забрав його речі і пішов. Свідки швидко повідомили про події міліції. Злочинця затримали, а ось потерпілого в лінійний відділ міліції принесли в непритомному стані. Він добу опам’ятовувався, а прокинувшись, вирішив, що знаходиться в Донецьку. Коли шахтар дізнався, що він навіть ще не виїхав із Сімферополя, то, звичайно, почав хвилюватися і заспокоївся тільки тоді, коли побачив свої речі. Правда, ненадовго. Попросився до туалету, переліз через огорожу, побіг на вокзал, напився і знову впав без свідомості. Додому цього товариша доправляли мало не під конвоєм.

ПІД ЛУКАВИМ НАГЛЯДОМ

З досвідчених злочинців, що до недавнього часу промишляли на залізничному вокзалі Сімферополя, варто відзначити 45-річну громадянку Гараніну (прізвище змінене). Офіційно вона проживала з чотирма малолітніми дітьми в одному з сіл Білогірського району. Кмітлива і достатньо артистична пані давно помітила, що пасажири часто залишають речі під наглядом незнайомих жінок з маленькими хлопчиками. Цим наша героїня і користувалася протягом року, періодично з’являючись на залізничному вокзалі Сімферополя.

Прихопивши кілька торбинок, характерних для пасажирів дальнього слідування, і набивши їх папером, щоб створити видимість об’єму і тяжкості, Гараніна надягала пристойний одяг, брала маленьку дитину і приїжджала на вокзал. Запримітивши самотнього і спроможного на вигляд пасажира або пасажирку, які чекали відправлення потягу дальнього слідування, вона сідала поряд і, відсапавшись, цікавилася у сусіда, в якому напрямі він їде. За дивним збігом обставин наша героїня нібито їхала туди ж і на тому ж потязі. Природно, зав’язувалася бесіда. Але потім Гараніна несподівано хапалася за «хворі нирки», благала сусіда доглянути за речами і тікала з дитиною в туалет. За час спілкування таких забігів могло бути чотири-п’ять. А перед самим відходом потягу наша героїня наполегливо рекомендувала новому знайомому відвідати туалет, мовляв, від Сімферополя до Джанкоя (це напрям у шахрайки був улюбленим) – санітарна зона і на цій ділянці дороги туалети у вагонах закриті. А до Джанкоя так трясе, так трясе, що просто не утриматися. Аргументи Гараніної здавалися цілком переконливими. Сусід або сусідка просили шахрайку доглянути за своїм багажем і йшли в туалет. Але після повернення людей чекав сюрприз – їхні речі разом з шахрайкою зникали безслідно. За кілька хвилин до відправлення постраждалі нервуючи бігали по перону.

Хтось так і виїжджав ні з чим, а хтось, проігнорувавши відправлення потягу, йшов в міліцію. Ще б пак, збиток інколи сягав десять, а то і двадцять тисяч гривень.

Гараніна працювала так професійно, що серед потерпілих опинилася навіть поважна бабуся – ветеран держбезпеки, яка відпрацювала у правоохоронних органах десятки років. Обурена бабуся потім бомбардувала скаргами і президента, і прем’єра.

Але, звичайно, не ці масовані бомбардування допомогли затримати злочинницю. Співробітники лінійного відділу затримали Гараніну у результаті проведення ретельно продуманих оперативних заходів.

Дмитро ФЕДОРОВ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика