ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



«ЛІВІ» ДОХОДИ ЛІВОГО «ТОВАРИША»

Автор: Євген НІКОНОВ

Ліворадикальні організації України частіше потрапляють в епіцентр корупційних скандалів. Це остаточно вбиває і так збіднілі електоральні ресурси політичних сил лівого спектру.

Особливо у справі поховання народної підтримки комуністичних ідей досягла успіху якась «Організація марксистів» і МО «Че Гевара». Під чуйним керівництвом колишнього члена ЦК Компартії України Василя Терещука всього за кілька років ліворадикали зуміли повністю дискредитувати «ленінську справу».

Довідка (за даними Вікипедії): Василь Терещук був одним із лідерів Всеукраїнського союзу робітничих (ВСР) – політичної організації, наближеної до КПУ. Займав пости члена ЦК КПУ і заступника голови ВСР. У 1994-2002 роках був депутатом Верховної Ради України 2-го і 3-го скликань (обирався за списками КПУ). У 2005 році Терещук зі своїми прихильниками, – редактором газети ВСР «Рабочий класс» Василем Піхоровичем і Олександром Будило – вийшли з обох організацій.

Після виходу із ВСР Терещук став головним редактором ліворадикального сайту «Коммунист.ру». У 2007 році взяв участь у формуванні об’єднання українських лівих –Організації марксистів (ОМ). На засновницькій конференції ОМ у березні 2007 року обраний головою Координаційної ради.

В даний час посідає посаду представника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Іванівни Карпачової.

ОМ була створена на засновницькій конференції 24-25 березня 2007 року. Основу нової організації склали кілька політичних груп та інформаційних видань в Україні, зокрема, Молодіжне об’єднання «Че Гевара», групи навколо редакцій сайтів contr.info і communist.ru і журналу «Проти течії». На конференції були присутні близько 150 делегатів, які вибрали Координаційну раду ОМ у складі 21 особи. Головою КС було обрано Василя Терещука. На конференції також були прийняті Декларація і Статут ОМ.

«Неомарксисти» Терещука спочатку позиціонували себе «дійсними лівими». Охоче вступають у дискусії з ортодоксальними комуністами про долю лівого руху. При цьому нахабно перебирають на себе роль лівих. Наприклад, Компартію Симоненка, за списками якої Терещук і побував в парламенті, члени Організації марксистів називають не інакше, як зрадниками інтересів трудящих і виконавцями волі олігархів. Себе ж, на противагу «нехорошим комуністам», позиціонують не інакше, як справжніх марксистів. Але чи так це?

Якщо не вдаватися до ідеологічних питань класової боротьби «Че Гевар» і «організаторів марксизму», то організації Терещука відомі як радикальні пікетники. Засвітилися за останніх три роки на більшості одіозних масових заходах: «Антикапіталізм 2005» (проект російського неонациста Петра Милосердова), вуличній провокації проти ультраправих у жовтні 2005 року на Хрещатику, виступами проти нібито «блокади Придністров’я українськими властями» весною 2006 року. А ще багатьма заходах щодо блокування будмайданчиків у Києві і околицях. Найскандальніші акції однопартійців Терещука у сфері будівництва: пікети на Пейзажній, в районі Аскольдової могили, біля Жовтневої лікарні. Всі акції, що пройшли у 2007-2008 роках, неминуче супроводжував звичний для «ліворадикалів» шлейф скандалів і бійки. Найсвіжіші провокації люди Терещука «виконали» біля Жовтневої лікарні, коли зчепилися з патрулями ДАІ, що заборонили перекривати вулицю Шовковичну. Нагадаємо, в деяких ЗМІ тоді сурмили про побиття журналіста Манчука, до речі, офіційного голови «Гевар». Відзначились «марксисти» і біля Аскольдової могили, коли активісти організації на чолі з колишнім журналістом «Української правди» Ігорем Луценком прикували себе на висоті до будівельного крана.

Завзятість «ОМ» і «Че Гевари» в справі «захисту киян від незаконних забудов» легко пояснити. Всі без винятку перфоманси «терещуковців» викликано зовсім не боротьбою за соціальну справедливість, а задля банального виконання політичних і бізнесових замовлень.

Перше значуще замовлення активісти «Че» (навіть не хочеться ганьбити ім’я Гевари) організували на замовлення голови управління земельних ресурсів Анатолія Муховикова. Взимку 2005 року активісти організації блокували приміщення «Макдональдса», де планувалося організувати безкоштовні обіди для малозабезпечених. Тоді до ЗМІ навіть потрапив історичний документ зі вказівкою бюджету акції.

Наклейки – 3000 штук (по тисячі різних) – 500 доларів

Розклеювання – 500 доларів

Пікетування «Макдональдса» – 700 доларів

ВСЬОГО: 1700 доларів.

Втім, вказані суми – просто копійки у порівнянні з бюджетами наступних акцій марксистів-активістів. Найактуальніша тема для підтримки штанів сучасних «гаврошів» прийшла разом з появою у списку засновників цих цікавих організацій вже згаданого Василя Терещука. Саме Василь Васильович спеціалізується на лобіюванні інтересів «капіталіста-соціаліста» Володимира Жваво, фактичного власника Маріупольського меткомбінату імені Ілліча. Скажімо, «придністровська» тема спонсорувалася саме кланом Жваво. Навіщо? Дуже просто: у період посилювання боротьби з безконтрольною контрабандою через Придністров’я найближчі родичі Володимира Жваво активно вивозили мільйони тонн неоподаткованого митними зборами металу до Європи. Головною базою якраз служив придністровський Рибнинський меткомбінат. На той момент у фінансиста Соцпартії у Придністров’ї зависло готівкою 40 мільйонів доларів. Ціна питання була настільки велика, що «у справу» вдалося втягнути так званих «чорних» політтехнологів Кремля. У багатьох прихильників кремлівської політики, які дізналися про справжі причини галасу навколо «блокади Придністров’я», настав тривалий період розчарування.

Втім «терещуковців» зміна електоральних настроїв ніяк не чіпала. «Че Гевара» продовжує взаємовигідну співпрацю з «червоним» олігархом і понині, піднімаючи тему «українсько-сірійської дружби».

Та і в будівельну тему «Че-марксисти» увійшли з легкої руки батька-засновника. Василь Терещук, за сумісництвом, для підтримки особистої переконаності у перемозі марксизму-ленінізму є засновником низки будівельних організацій. Найвідоміші: ТОВ «Промислово-фінансова компанія «КИБ», ЧП «ЮБК», ТОВ «Ковік». Не дивно, що у списку будівельних пікетів «Організації марксистів проти «незаконної забудови» зазначені конкуренти бізнесу Василя Васильовича. Пікетами убиваються відразу декілька «зайців». По-перше: конкурентів підштовхують до думки про відмову від привабливої ділянки. По-друге: за порадою колеги по бізнесу, наприклад депутата Солом’янської райради столиці Максимчука, забудовників шантажують пікетами, вимагаючи сотні тисяч доларів «відкату».

Нещодавно люди під керівництвом Василя Терещука здійснили зухвалий напад на будівництво собору православної церкви на вулиці Уманській у Солом’янському районі столиці. Зруйнували огорожу навколо будівництва і спробували підпалити залишки, активісти Терещука прославились у боротьбі з незаконною забудовою.

Мабуть, не менш героїчним вчинком вважають і підпал вже зведеного дерев’яного храму на Уманській, 14. На світле свято християн Трійцю сатаністи (а інакше їх назвати не можна) підпалили дерев’яну церкву. На стіну було вилито кілька літрів бензину. Храм знаходиться під захистом вищих сил: вигорілий бензин тільки обвуглив сухий зруб. Палії настільки були впевнені в успіхові чорної справи, що залишили каністру і рукавички всередині, таким чином допомогли правоохоронцям.

Будується храм Божий зі схвалення більшості місцевих жителів. Але бравих бійців Терещука цей момент не бентежить. Разом з «колегами» з одіозних російських радикальних організацій типу СКМ вони вже кілька років перешкоджають його створенню бандитськими методами. Свої дії «ОМ» і «Че» пояснюють боротьбою проти будівництва в зеленій зоні. Хоча справжні мотиви у цілком з’ясованому небажанні церкви платити «відкат» «терещукам-максимчукам». Через випадкових «співчуваючих» священослужителями визначена сума: 200 тисяч доларів за зняття пікетів з місця будівництва. Але навіть активісти «Че Гевари» багато чого не знають про справжні доходи свого шефа від блокування будівництва. Адже Василь Васильович не посоромився зібрати гроші за виселення незговірливих священиків з багатих забудовників.


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика