ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



УРКИ ПОСТАВИЛИ КИЇВСЬКИЙ ДИСБАТ НА КОЛІНА

Автор: Леонід ФРОСЕВИЧ

«Пишіть стисло. Дивіться в корінь!» – закликав колись журналістів відомий трибун. Ця крилата фраза актуальна і сьогодні. Ми пишемо, дивимося. Намагаємося проникнути на закриті об'єкти, витягнути на світло те, що всіляко замовчується, надійно ховається, ретушується. І зробити надбанням громадськості грубі факти порушення прав людини. На жаль, не дивлячись на всі зусилля  мас-медіа, закритих зон, зокрема для відвідин представниками ЗМІ, не стає менше.

Однією з таких зон, наприклад, є Київський дисциплінарний батальйон, який знаходиться в структурі Військової служби правопорядку (ВСП) Збройних Сил України.

Редакція «Оглядача» звернулася до керівництва ВСП з проханням дозволити кореспондентові відвідати цю військову частину, що іменується в народі армійською в'язницею. Задумка була одна – об'єктивно розповісти про те, як проходять школу виправлення правопорушники.

Наш інтерес до специфічної військової частини не з цікавості, ми й раніше зачіпали  цю тему.

Зокрема детально, ґрунтуючись на матеріалах слідства і судових висновках, розповіли про те, як по-звірячому правили в дисбаті двоє засуджених паханів (на дисбатівському сленгу – «мордаті») – Андрій Корольов і Руслан Фазілов. Одного разу п'яні Корольов з Фазіловим влаштували в дисбаті грандіозний вечір прочуханки – побили як охоронців, так і засуджених. Били жорстоко, з садистською люттю – в голову, груди, по ногах. У хід пішла навіть табуретка. А під завісу «вихователі» скомандували всім: «Повітря!».

Військовий підрозділ став для Корольова і Фазілова як курорт, райське містечко, де все дозволено. Хочеш пиво – будь ласка, дорогий мобільний телефон – теж немає проблем. Підневільні солдатики тобі і їсти принесуть «в номер», і музично-розважальну програму влаштують, і ліжко за тебе застелять. Саме тут на замовлення «мордатих» спецконтингент таємно виготовляв для продажу всяку всячину.

Влада авторитетів будувалася на страху: якщо хтось наважиться не виконати наказ паханів, його примусять жерти мило або до отупіння намилювати підлогу в сортирі. Відмовишся «відбувати халяву», тобто підставляти свою грудну клітку під удари «мордатого» – можеш отримати табуреткою по голові.

Охоронцям сумнозвісної іракської в'язниці Абу-грейб подібні порядки, напевно, і не снилися.

Але Абу-грейб – далеко, а дисбат – поряд, у Києві. Здавалося, у командування ВСП не буде жодних заперечень щодо візиту репортера. Втім, начальник Військової служби правопорядку в Збройних Силах України генерал-майор Федір Макавчук повідомив редакції, що Головне управління ВСП не проти об'єктивного висвітлення стану справ у дисбаті. Ми вже, було, зраділи, але, дочитавши генеральський лист до крапки, зрозуміли: дарма раділи.

Очікуючи дозволу, ми переконалися, що в армії нині зовсім не «цензура, схожа на задуху (як в радянські часи), це – витонченіша цензура, це – влада мундирів під крилом помаранчевого міністра Юрія Єханурова, яка по-своєму трактує свободу слова, свободу думок та думок незалежної і принципової преси.

Гласність для мундирів – страшніше за напалм. Гірше масованого артилерійського бомбардування. Та, все ж, повертаємося до теми дисбату.

Періодично ми чуємо про різні події у в'язницях: то ув’язнені поріжуть собі вени, то оголосять голодівку, то зажадають поліпшення умов свого проживання за ґратами, то драла дадуть. Але, мабуть, всі вітчизняні виправні колонії і слідчі ізолятори (разом з міліційними «мавп’ятниками») за характером і особливостями всіляких ЧП переплюнуло якусь режимну установу, що причаїлася на околиці Києва, в Дарниці.

Воно заткнуло за пасок навіть сумнозвісну Лук’янівку (СІЗО №13), де час від часу в'язні посилають до прабатька.

Ось тобі раз! Що ж це за спецоб'єкт такий? Може, під його дахом наші «органи» зібрали досвідчених розбійників, жорстоких насильників і серійних душогубів?

Вимушений розчарувати. Такої кримінальної публіки тут і в помині немає. Ми ведемо розмову про дисциплінарний батальйон Міністерства оборони України, де відбувають покарання 19-річні хлопчаки.

А дисбат – це і армія, і в'язниця, як мовиться, все в одному флаконі.. Тут немає ні злодіїв в законі, ні тих, що стежать за ними. Зате є «мордаті» (і ми про них розповімо трохи нижче), є «папики» – офіцери-начальники, для яких служба в дисбаті, схоже, перетворилася на райську.

Ну, скажіть на милість, в якій ще тюрязі п'яні засуджені шикують своїх охоронців і читають їм лекцію про те, як треба поводитися в зеківській громаді, попутно вдовблюючи в голови, як ходити на задніх перед заслуженими в'язнями, як чітко і беззаперечно виконувати всі їхні витребеньки?

Де, в якій колонії засуджені можуть дати в око громадянину начальникові, примусивши при цьому його прийняти «упор – лежачи» і до знемоги віджиматися від підлоги?

Хіба можна відшукати зону, де б варта, злякавшись в'язнів, тримала б руки по швах і тремтіла перед ними, як осиковий лист? Таке спостерігається тільки в київському дисциплінарному батальйоні.

Хоча цей військовий об'єкт не миготить у звітах захисників прав людини і не потрапляє у відкриті зведення кримінальних подій, проте про його специфіку ми начулися. До цієї установи цілком підходить визначення – військова зона. Сюди мають нещастя (або – щастя?) потрапляти ті солдати і сержанти, які засуджені за нетяжкі злочини.

Максимальний термін, на який можна потрапити до дисбату, – два роки. Причому перебування в цій зоні не фіксується як судимість.

Вважається, що після вироку засуджений продовжує перебувати  в армійських лавах, просто термін такої служби для нього збільшується чи то на півроку, чи то на рік, чи то на два (це вже як визначить суд).

Ну і, звичайно ж, у дисбатівців – особливі умови виконання військового обов'язку. Вони не стріляють на полігонах, не водять танків, не ходять в караул. Зате повинні посилено займатися стройовою підготовкою, методично вивчати статути і по можливості проходити курс «працетерапії».

Ось що встановили слідчі військової прокуратури Центрального регіону України.

17 червня пізно увечері в приміщенні 1-ї дисциплінарної роти двоє засуджених несподівано наказали (!) вишикуватися всьому особовому складу, зокрема п'ятьом охоронцям – солдатам термінової служби та двом товаришам по відсидці. Виявилось, що приводом для «підйому по тривозі» став раптовий візит у першу роту заступника командира військової частини. Побачивши, що засуджені ігнорують обов'язковий захід – пеергляд вечірніх ТБ-новин, офіцер зробив їм зауваження. Ті затаїли образу. Мовляв, чому ніхто не попередив.

Як тільки начальник пішов, владу в свої руки негайно узяли двоє – Царенко і Фролов (на прохання прокуратури прізвища в тексті змінені). Про цих суб’єктів слід сказати трохи більше.

Армійська біографія Царенка почалася в Криму. Вона була зовсім не блискучою. У «послужному» списку цього воїна – грабіж у Феодосії. У листопаді 2005 року військовий суд Сімферопольського гарнізону засудив Царенка до двох років дисбату.

З криміналом подружився і Фролов. Минулого року в Харкові йому упаяли два роки за нанесення тяжких тілесних ушкоджень (Фролов покалічив свого товариша по службі, і лікарі мусили видалити йому нирку).

І Царенко, і Фролов, напевно, вважали себе такими паханами (на дисбатівському жаргоні – «мордатими»), яким в цій зоні дозволено все або майже все.

Як виявляється з матеріалів кримінальної справи, того дня Царенко з Фроловим прийняли на груди певну дозу спиртного. Та-ак, «хороші» порядки в армійській зоні, де і колючий дріт, і сторожові вежі, і інший тюремний антураж.

І ось, перебуваючи в в п'яному чаду, «мордаті» стали дубасити своїх охоронців, а також двох засуджених. Били жорстоко, з якимось садистським розлюченням – в голову, груди, по ногах. У хід пішла навіть табуретка. Півгодини тривав цей страшний «урок виховання». А під завісу «вихователі» скомандували всім: «Повітря!» І солдати опинилися на підлозі.

В одну мить здорові, високі хлопці перетворилися на слухняне стадо. Та чи мислимо таке? Може, це наговір, чиясь вигадка? Старший слідчий у особливо тяжких справах військової прокуратури Центрального регіону України Сергій Кизь говорить:

«Зібрано достатньо доказів провини Царенка і Фролова. Обом пред'явлено звинувачення по двох статтях Кримінального кодексу: це – 406-а, частина 3 (порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, здійснене групою осіб), 405-а, частина 3 (побої, насильство щодо начальника, здійснені групою осіб). Крім того, Царенкові слідство інкримінувало ще частину першу 406-ої статті, а також частину другу 405-ої статті. Прокуратура вже закінчила розслідування і передає справу до військового суду Київського гарнізону».

Та все ж, не дають спокою питання: чому побиті солдати не викликали підкріплення? Чому не застосували спецзасобу проти порушників порядку, наприклад, гумові палиці або сльозоточивий газ?

Ці питання кореспондент «Оглядача» озвучив у прокуратурі. І почув, що спецзасобів в дисбаті немає, причина одна – не дозволено.

Охоронці мали можливість вчасно подати сигнал тривоги. Проте не захотіли піднімати бучу. В потерпілих опинилися молоді солдати, які в армії, як мовиться, без року тиждень. Хоча вони і були призначені на сержантські посади (командири відділень), але як слід ще не освоїлися в армійських лавах, не зрозуміли всіх особливостей і нюансів служби у військовій зоні. Тому і не дивно, що виявилися хлопчиками для биття.

На відміну від цих жовторотиків досвідчені в'язні Царенко і Фролов добре засвоїли науку залякування, знали, як тримати зону в страхові. На підтвердження цих слів – ще такий факт. Відразу ж після побиття жовторотиків Царенко в той же вечір особисто викликав на екзекуцію чергову жертву – чергового по роті солдата. І черговий на енний період часу перетворився на боксерську грушу для биття. Тобто громадянина начальника зеки опустили нижче плінтуса.

Не дисбат, а камера тортур. Ось що хотілося б з'ясувати. Чи було відомо командирові цієї військової частини про вечірні події в першій дисциплінарній роті? Чи прийняв він належні заходи щодо Царенка і Фролова? Сьогодні за цим фактом стражі закону проводять перевірку.

Такі ось пироги. З дисбатом треба щось робити. Тим паче, що йде процес скорочення армії. Знаєте, скільки нині знаходиться в цій зоні засуджених? 13 чоловік! А в штаті військової частини числиться близько 160 осіб: офіцери, прапорщики, солдати, сержанти. Невже всіх цих перекосів не бачать генерали?

Але військову зону так просто не викреслиш зі списків. У законодавстві чітко прописана така міра покарання, як направлення засуджених до дисциплінарного батальйону. Єдине, що, мабуть, може зробити міністр оборони з цією військовою частиною  – реформувати її, скоротивши кількість посад. Ну і, природно, навести там залізний порядок.

Уявляєте, вже після побоїща, яке влаштували Царенко з Фроловим, в дисбаті знову «рвонуло». Причому, двічі.

8 серпня молодший сержант Д. побив товариша по службі. Він підняв на нього руку за те, що той, бачте, закурив без дозволу. Потерпілий зі зламаним ребром потрапив на госпітальне ліжко. Військова прокуратура Дарницького гарнізону порушила кримінальну справу.

Наступного дня, 9 серпня, «відзначився» ще один молодший сержант. Цей воїн теж з кулаками накинувся на молодого бійця. І знову вимушені були втрутитися стражі закону, почавши розслідування.

Ось такий сьогодні дисбат. Жорстокий, непередбачуваний і цинічний. Ми ж знаємо: тут все  в одному флаконі: і армія, і зона. Гримуча суміш!

Адже ця військова частина розміщена в Києві, де розташований і Генштаб ВС, і Міністерство оборони. Здавалося б, за дисбатом начальники встановили жорсткий контроль, можливо, навіть наджорсткий. Але, судячи з подій, армійська зона живе за своїми поняттями.

.В очікуванні судового процесу Царенко з Фроловим сьогодні коротають час на гауптвахті (вони заарештовані). А порядки тут куди суворіші, ніж в армійській зоні, яка стала для них таким собі піонертабором для відпочинку.


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика