ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



Я ВОЮВАВ ПІД БРОДАМИ...

Пам’ятний 1939 рік. 15 березня нацистська Угорщина, союзник фашистської Німеччини, напала на молоду, щойно сформовану державу, назва якої Карпатська Україна, дочка Великої Соборної Незалежної України.

Відроджена територія окупована Чехословацькою Республікою. Очолювана Прем’єр-Президентом Августином Волошиним, який звернувся за допомогою до уряду УРСР, позаяк новостворена армія не в силі протистояти фашистській навалі. Радянська влада мовчала, тому що була зв’язана Угодою, так званим Пактом Молотова-Рібентропа-Гітлера-Сталіна.

Угорська армія за підтримки фашистської Німеччини, Польської шовіністичної влади закрила дорогу добровольцям з Галичини, які йшли на допомогу братам по крові. Тодішня польська влада, прикордонні війська затриманих добровольців без суду розстрілювали на місці, інших арештовували. А коли фашисти напали на Польщу, владні керівники на чолі з Президентом Мосціцьким, міністром оборони Ридзом Сміглим, Міністром закордонних справ Беком першими чкурнули за кордон.

Призвані резервісти-українці, офіцери намагалися дати збройну відсіч фашистській навалі. Проте протистояти були не в змозі, оскільки зі сходу в бій вступила армія СРСР. Кінець трагічний. Жорстоко, гірше ніж фашисти, розправилися більшовики з польськими офіцерами, серед яких були українські резервісти, мобілізовані польською владою. Їх розстріляли в Катині.

З великої дружби фашизму з комунізмом стався розлад: не поділились світовим пануванням. Каменем спотикання стала Україна. Мільйони ні в чому не винних людей стали жертвою тиранії фашизму і комунізму. Сіллю в оці стояла ОУН під проводом Євгена Коновальця, його заступника полковника Андрія Мельника, учасника визвольної боротьби за волю України 1917-1918 років.

ОУН еволюційним шляхом вимагала визнання Самостійності України у Лізі Націй, штаб-квартира якої була в Женеві. Вбачаючи загрозу єдності українського народу, більшовики поставили за мету роз’єднання ОУН. І така нагода трапилась.

Згідно з вказівкою крайового провідника ОУН Степана Бандери, вбито польського Міністра внутрішніх справ, шовініста. За його вказівкою проводилась жорстока діяльність проти української інтелігенції, студентства, свідомого селянства. Скориставшись цією нагодою, польські шовіністи спільно з представниками СРСР представили в Лігу Націй ОУН як терористичне угруповання. В результаті Є.Коновальця вислали з Женеви, фінський уряд, який раніше підтримував ОУН, припинив фінансування. Після загибелі Є.Коновальця керівником став полковник А.Мельник. Комуністи не зупинялися. В лави ОУН засилали агентів, щоб домогтися розколу. Стало дві партії ОУН: першу очолив А.Мельник, а другу, так звану Революційну – Степан Бандера.

Розпочалась Друга Світова війна. Фашисти і комуністи усвідомлювали загрозу з боку ОУН, яка не підтримувала їхніх планів панування над світом. Боялися єдності свідомих поляків з українцями, знаходили брудні аргументи, щоб розсварити людей. В той час більшовики озброювали польських колоністів на Волині (книга «Чорні дні Волині»). Це історична трагедія України.

На боротьбу за визволення своїх братів, сестер по крові від знущань, каторг, тюрем, голоду, від більшовицької влади молодь пішла свідомо в дивізію «Галичина» записалося 80 тисяч добровольців – переважно студенти, свідома селянська молодь, колишні старшини Червоної, польської армій. Про це свідчить Присяга дивізійників: «За свій народ, за Україну!» Німці побоялися такої чисельності добровольців, дозволили лише 12 тисяч.

Дивізія «Галичина» воювала на східному фронті проти загонів Ковпака. В лютому 1944 року під Бродами, проти більшовицьких партизанів у Словаччині і Вітовських партизанів у Словенії, а з квітня 1945 року проти Червоних десантників на території Австрії, де і здалась в полон англійцям.

В бою під Бродами, де я був учасником, дивізія зайняла другу лінію на відтинку 30 кілометрів. Через три дні перша німецька фронтова лінія залишила свої позиції. Дивізія опинилась віч-на-віч з Червоною Армією. Молодь вперше зустрілась в кривавому бою з червоноармійцями. Залишаючи свої позиції, німці грабували, ґвалтували населення сіл Княже, Лядське, Білий Камінь. Військові збройно стали на захист населення. Командування Червоної Армії цим скористалось: танкові, артилерійські, піхотні частини пішли в наступ. Дивізія була не в силі протистояти більшовицькій навалі. Командир дивізії генерал Фрейтак під час сутички з мародерами залишив дивізію зі своїм штабом ще до оточення. Повторились Крути. Рідко хто здавався в полон, важко поранені стріляли себе в груди. Більшовики добивали поранених, танками давили підводи з цивільними мешканцями та пораненими. Про цей історичний факт можна прочитати в книзі Багряного «Вогненне коло».

Після розпаду СРСР Україна стала незалежною суверенною державою. Ліквідували запис національності в паспортах. Мета – зітерти з пам’яті народної «хто ми і чиї ми діти».

Розпустили свої щупальці новостворені партії, змінили тактику терору на фінансові афери. За рахунок гіркої і важкої праці усього українського народу сотні вихованців КП стали мільйонерами та мільярдерами. Боячись народної кари,вони щосили тримаються за владу. Ті, в кого б’ється справжнє серце українця, віддають свої сили і енергію, будуючи знедолену, зруйновану Україну, закликають народ встати з колін, повернути славу борців за волю України.

Треба бути глухим і сліпим, щоб не бачити антинародної діяльності КП та їхніх поплічників. Блокування трибуни ВР, зрив роботи парламенту повинні каратися законом. Вони ігнорують Основний закон країни – Конституцію, зневажають інші національності, рівноправних громадян України, грубо порушують Присягу на вірність Україні.

Отже, аби відновити зруйновану Україну, слід об’єднати демократичні сили. Національним меншинам Україна має бути матір’ю, а не мачухою. Настав час разом розробити спільний план дій в ім’я слави нашої Вітчизни, добробуту народу, добросусідства з іншими народами, урядами.

З повагою
Мирослав БАБСЬКИЙ,
м.Сокаль Львівської області


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика