ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



СЕНІНА НАУКА

Особисте щастя з державним спікер не плутає. Для нього це синоніми. Принаймні, на руїнах коаліції Арсеній Петрович небезуспішно будує свій, новий, мир. Так само як і Тимошенко, для якої удар ззовні несподівано обернувся не падінням, а зльотом. «На бобах», традиційно вже, залишилися Банкова і «регіонали».

Думай, на чию користь думати

У відповідь на наполегливі вимоги «регіоналів» проголосити коаліційний некролог, Арсеній Петрович послав їх до КС. Мовляв, регламент з Конституцією навиворіть самостійно вивертайте. Це для КС робота – тільки він може визначити, яка з двох законодавчих норм приоритетнее.

Біло-блакитним не залишилося нічого іншого, як скласти тематичний запит. Діалог із КСУ – процес тривалий. Поки винесуть відповідне рішення, не тільки поточна пленарна сесія закінчитися встигне, але, і нова почнеться. Довше за все судді думають, на чию користь їм думати. Враховуючи, що з ухваленням присяги трьома суддями президентської квоти БЮТ втратило монополію у відомстві. Відповідь тут очевидна. До того ж Андрій Стрижак пригадав про зв’язки земляцтва, що пов’язують його з Віктором Балогою.

Наступний маневр регіоналів – спроба викликати «на килим» і допитати уряд. Після чого, зрозуміло, ініціювати йому винесення вотуму недовір’я. Щоправда, для здійснення задуму їм ще належить розблоковувати трибуну. До неї доступ можливий тільки через трупи півтори сотні бютівців. Передчуваючи швидке завершення сесії, «серцеві» герої «оборону» тримають жорстко. Початок парламентських канікул ознаменує відстрочку загрози прем’єрству їхнього лідера.

Якщо доля підіграє «регіоналам» вже зараз, максимум, що загрожує Тимошенко – статус «в.о.». Плацдарм для перевиборів, скажімо, непоганий.

Парадокс у тому, що у опонуючих сторін голосів практично порівну, при цьому контрольного пакету немає ні в кого. Стара коаліція де-факто зруйнована, а сформувати нову неможливо. Хіба що після дострокових виборів, хоча вони практично нікому не вигідні. Ні Банковію, яка кашу заварила, ні «регіоналам». Єдиний, хто точно вийде за їхніми результатами «в плюс» – Юлія Тимошенко. Наперекір всьому: інфляції, провалу київської кампанії, програній битві за ФДМУ.

Ще, звичайно, підніметься спікер Яценюк. Поки справа дійде до діла, він залишається «під куполом» єдиним повноправним господарем. Доля демсоюзу в його руках. Відмовившись зіграти роль ката коаліції, він таким чином поколивав переконаність багато в тому, що Яценюк цілком і повністю підконтрольний Банковій. Не дарма Арсеній Петрович встиг так багато у молоді свої роки – уміє вчитися на чужих помилках: а саме – на прикладах колишніх президентських фаворитів.

От хоч би Луценко. З моменту, коли вони з Ющенком разом варили пиво, до моменту перетворення Юрія Віталійовича на персону нон-грата на Банковій часу пройшло зовсім небагато. Арсеній Петрович шлях очільника МВС повторювати не бажає. З цих же міркувань не поспішає приймати сватання «Єдиного центру». Адже після провалу президентської кампанії Віктора Андрійовича може буде програно.

Отже Яценюк різких рухів поки не здійснює (точно як Литвин на аналогічному посту свого часу). У ВР він цар і Бог, тим більше що підсиджувати нікому. А погрози «регіоналів» сформувати у Раді «тимчасову президію» –дитяче залякування.

Підносячись «над сутичкою», в суспільній свідомості Арсеній Петрович втратив «прив’язку» до помаранчевих, з якими йшов на вибори. Паритетній з ними відповідальності за виконання обіцянок, які давав під час виборчої кампанії, вже як би не несе. І тяготи електорального негативу теж не розділяє. По суті, навіть київський провал колег Арсенія Петровича не сильно стурбував. Очевидно, що в наступну кампанію він з ними нічого мати вже не буде. Тому «Нашій Україні» з її рейтингами для подолання трьохпроцентного бар’єру необхідно прикласти титанічні зусилля.

До речі, це одна з причин, коли Банкова «прохолодно» ставиться до ідеї чергових позачергових парламентських виборів.

Нині в країні ніби дві президентські партії – Народний союз «Наша Україна» і «Єдиний центр». При цьому перші вже і раді б позбувися від «почесного статусу», та гарант від них все ніяк не відв’яжеться. Інші, навпаки, мріють такого мати, але не знають, як «зманити» до себе Віктора Андрійовича.

Керуючись логікою Ющенка, зміна партійних орієнтирів – те ж саме, що переходи депутатів з фракції у фракцію. Конкретно – «спотворення волі виборців». НУНС – партія Майдану, Ющенко – його Президент. «Акцепт» де-факто очолити «Народний союз» йому дали виборці. А що таке «Єдиний центр? Що це за партія? І чим займались її нинішні члени до 1917, тобто до 2004-го року?

Ющенку просто ні з ким буде йти на вибори. Мабуть, не зможе він отримати парламентську більшість, про яку він так захоплено мріяв.

«Розвели нас, як лохів»

Запускаючи сценарій по розвалу коаліції, на Банковій всього цього не розуміти не могли. Так само як і те, що дострокові вибори, в ситуації, що склалася, – варіант цілком вірогідний. Ось тільки якби в Секретаріаті їх дійсно хотіли, то не піднімалися б на захист демкоаліції, принаймні, в публічній площині. Навпаки, ввімкнули б тридцятиденний лічильник відразу, після демаршу Рибакова з Бутом.

Проте Банкова зайняла іншу позицію. Спроба колабораціонізму з Партією регіонів називається. Суть проста: прийняти спільно з біло-блакитними новий виборчий закон, який частково воскрешає мажоритарку. На його основі провести кампанію. Ющенко, у такому разі, отримає невелику кількість гіпотетично вірних йому мажоритарщиків. Янукович – гарантію третього свого прем’єрства. Втім, для чого йому вірити Президентові, якщо минулого разу він його з аналогічними обіцянками «кинув»?

І, що важливіше, чи захоче вірити в це Ахметов? Тим більше, проводити чесні вибори, як донецькі, з дитячою наївністю, зробили у 2007? У середовищі ПР до цих пір існує думка: зіграй вони тоді «за поняттями», а не за правилами – були б зараз при влади. Соціалістів точно б врятували. «Розвели нас, як лохів», – точно констатував по факту один з біло-блакитних лідерів.

Втім, головна «розводка» у них ще попереду. Нейтралізувати Януковича у 2009-му називається. Знову ж таки, суцільними обіцянками. Банкова готує аргументи, здатні «відвадити» його від висунення. На користь Ющенка, зрозуміло.

Очевидно, що у спарингу Тимошенко Ющенку Юлія Володимирівна укладе Віктора Андрійовича на лопатки ще у першому турі. Хоча «розумно» «нейтралізувати» гарант повинен її, а не Януковича. Щоб повторити досвід Кучми у 1999-му, який збирав голоси не за себе, але проти Симоненко.

Звичайно, обираючи з двох: неадекватного Ющенка і двічі несудимого Януковича, громадяни, швидше за все, віддадуть перевагу першому. Навіть якщо явка буде нульовою. Втім, зрештою, обирати Тимошенко?

Янукович-месія

Між іншим «укотити» Віктора Федоровича буде не так просто. Відмова від участі в кампанії – неминуча смерть як політичний лідер. Аналогічно – загибель для Партії регіонів. Сам він це розуміє. І розмови про об’єднання країни, інша нісенітниця не пройдуть.

До того ж глава ПР не позбавлений особистих амбіцій. Він, так само як і Ющенко у 2004-му, теж вірить у своє месіанство. «Врятувати націю», створивши іменний блок «За Януковича!» він намагався ще у 2006-му. Ахметов з Колесниковим не дали. Аналогічно у 2007-му. Якщо не у 2009-му, то коли?

Втім, специфіка положення «Лідера» в тому, що він, як вже не раз мовилося, всі свої «амбіції» вимушений погоджувати з «батьками-власниками». Коли це і з яких причин неможливе, Віктор Федорович діє на власний страх і ризик. Як зараз – гасить пожежу відрами. Коаліційна криза для Партії регіонів – що манна небесна. Тільки збирати вони її лінуються. Біло-блакитні упускають чергову чудову можливість заробити собі електоральні дивіденди.

Реально ворушитися вони почали тільки через тиждень після того, як успіх сам пішов до них в руки. А все тому, що замість того щоб по повній задіювати всі опозиційні ресурси, вони сидять і чекають милості Банкової. Тимошенко свого часу так не поступала. Саме тому і зуміла повернутися у владну орбіту. Рік тому вона використовувала крихітну, сумнівну вельми зачіпку, щоб загіпнотизувати Президента і розбурхати всю країну достроковими виборами. Власне, так само вона поступила в 2004-му, випхнувши Ющенка на Майдан і в 2008-му – Турчинова на київські вибори. Роздувши з мухи слона, Юлія Володимирівна ризикнула і тепер п’є прем’єрське шампанське.

Віктор Федорович, судячи з усього, її подвиг повторити не здатний. Йому не те що слона не викохати – дворнягу не приручити.

На даному етапі формальних мотивів затівати бучу у ПР більш ніж достатньо. При бажанні переграти все в свою користь, зокрема – за допомогою перевиборів, біло-блакитні можуть дуже швидко. Але бажання немає. Зокрема тому, що немає між ними згоди. Суцільні суперечності «нових донецьких» з «старими». Суперечностей, які раптова кампанія не тільки оголить, але і посилить.

А вона, швидше за все, неминуча. Хоч і небажана. Як пастернаківське «благо згубного кроку». Коли «життя», точніше – коаліція, «недуги», «а корінь краси – відвага». Залишилося з’ясувати, чия відвага: знову Тимошенко або все-таки «регіоналів».


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика