ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ЕКОЛОГІЧНИЙ ТЕРОР ПО-КИЇВСЬКИ

Напевне, про жодне місто в світі не складено стільки пісень, як про Київ. І що прикметно: ледь не в кожній із них згадується його особлива ознака: «грає море зелене», свічада каштанів, «вечорів оксамити». Недарма нашу столицю називали квітучим садом, що височіє над мальовничими дніпровськими кручами. Та, на жаль, цей титул Київ невдовзі може втратити: швидкість, із якою вирубують зелені насадження, руйнація зон відпочинку призведе невдовзі до того, що ми цілковито опинимося в лещатах бетонованих доріг, «свічок»-висоток, паркінгів. Щезають милі, затишні дворики, де росли бузок, каштани, акації, липи, тополі.

Цьому потурають, хоч як дивно, державні комунальні підприємства, зокрема «Київзеленбуд», які повинні охороняти зони відпочинку і, особливо, вікові дерева, пам’ятки природи. Йдеться про те, щоби почистити дупла, підлікувати рослини, огородити їх, поставити охоронні знаки. Але ж… Навіщо тратити зусилля, коли можна тихцем, уночі під’їхати вантажівкою, підтяти дерево – і по всьому.
Коли я пишу цей матеріал, у вікно моєї кімнати заглядає розлога райська яблуня, вікон кухні торкаються галузки берези, вищої від нашого п’ятиповерхового будинку, привільно почуваються бузок, абрикос, вишня. Ці дерева створюють ауру спокою, затишку, яких так прагне наша душа в застінках багатомільйонного мегаполісу. Але незабаром знесуть наші «хрущовки», довкола все вирубають і виросте черговий хмарочос. Вже стало звичним, що мешканці кожного району Києва позбуваються довкілля, серед якого вони виросли. Підуть у небуття й заповідні дерева, пам’ятки природи, якщо ми не станемо на  їхній захист. На щастя, тими, що вціліли, замість державних чиновників, для яких охорона природи є справою другорядною, займається Київський еколого-культурний центр. Директор цієї громадської організації Володимир Борейко згуртував довкола себе ентузіастів, охоронців довкілля Києва.
– Пане Володимире! Очевидно, існує загальноєвропейська норма кількості зелених насаджень на одного міського жителя.
– Звичайно. Вона становить 25 квадратних метрів зелених зон. Для киянина цей показник став катастрофічним – усього 16 квадратних метрів. Тому дороге для нас кожне деревце, гай, лісок, ліс, які дарують благодатний кисень, адже вони легені землі. І особливу увагу слід звертати на вікові заповідні дерева. Ці дуби, тополі, акації, ясени не просто природні музеї та своєрідні лабораторії для вчених, де можна досліджувати довговічність пород або одержувати елітне насіння. Вікові дерева – унікальні живі свідки історії Києва, джерело духовного збагачення і патріотичного виховання населення. Це давні храми, тільки живі. Вони є елементом ландшафту, історичним середовищем, спогадами і поетичними асоціаціями. Крім того, вони відіграють велику екологічну роль, бо поліпшують мікроклімат. А як чудово відпочивати під їхніми розлогими кронами!
Не забуваймо ще й таке: вікові дерева – це справжнісінька фабрика кисню: наприклад, тополя є чудовим фітонцидом, вона найбільше його виробляє. Зверніть увагу на такий факт: крона вікової тополі здатна забезпечити киснем близько 200 осіб.
Крім цього, вона поглинає порох, приглушує шум. Середня концентрація пороху в повітрі, де ростуть вікові дерева, на 33,5 (!) відсотка менша, ніж на відкритій місцевості, а шум стає тихішим у 4-5 разів.
Як почесні довгожителі, вікові дерева зберегли великий імунітет до міського забрудненого повітря, тому їх можна використовувати для вирощування в міських умовах саджанців, особливо це стосується заповідних тополь.
– Яким чином?
– Влада Нью-Йорка клонувала 25 таких вікових дерев і планує в найближчі десятиліття висадити близько мільйона саджанців. У багатьох цивілізованих країнах дуже дбайливо оберігають вікові дерева: наприклад, у Німеччині, прокладаючи нові залізниці чи автомобільні дороги, відводять їх убік, якщо на шляху росте така унікальна пам’ятка природи. У Калінінграді (Росія) охороні вікових дерев присвячують спеціальні міські виставки. У Варшаві охоронні знаки мають понад 200 таких пам’яток.
В Естонії та Литві створені спеціальні комп’ютерні банки охорони заповідних дерев, у Чехії виходять спеціальні марки. У Польщі ці пам’ятки природи не тільки заповідають, а й за ними постійно доглядають, лікують їх, для цього міська влада виділяє кошти.
Київський еколого-культурний центр за підтримки Постійної комісії Київради з питань екологічної політики міського управління охорони довкілля Київської міськдержадміністрації та Київського міського управління Мінприроди протягом 10 років проводять велику роботу, виявляючи, заповідаючи, зберігаючи, лікуючи такі дерева. Завдяки цій спільній праці заповідано понад 40 і вилікувано понад 30 дерев.
Маємо намір цей список продовжити, але, на жаль, практично неподоланою перепоною в цій роботі є позиція районних комунальних підприємств по утриманню зелених насаджень у Києві (КПУЗН). Вони чинять нам активний спротив.
– Пане Володимире, назовіть кілька конкретних прикладів.
– Ось уже понад п’ять років ця організація Подільського району відхиляє наші пропозиції заповісти віковий історичний дуб Шевченка в парку «Березовий гай». Понад два роки не дає згоди на заповідання чотирьох вікових тополь у Гідропарку Дніпровське КПУЗН, хоча це підприємство постійно задовольняє прохання комерсантів, які весь час облаштовують там «забігайлівки», шашличні, ресторани, казино.
– І як наслідок, колись чудовий зелений масив перетворився на суцільну забудову. Скрізь купи сміття, пляшки, дим.
– Спостерігається ще й таке явище: ми не отримуємо відповідей від районних КПУЗН або ж вони вдаються до хитрощів: повідомляють, що ці дерева начебто не перебувають на їхньому балансі. І поки триває це нескінченне листування, дерева гинуть або їх зрізають ці ж комунальні підприємства. Цинічною є пропозиція Дніпровського КПУЗН кронувати заповідну пам’ятку природи – вікову тополю, бо це призведе до її засихання. Потрібно таке дерево огородити, поставити охоронний знак, а віття крони закріпити тросами.
Зазначу ще й таке: ці районні комунальні підприємства грубо порушують статтю 4 Закону «Про природно-заповідний фонд України», оскільки не встановлюють біля заповідних дерев охоронні знаки (їх усього 6 із 60 дерев).Що стосується ще не заповіданих вікових дерев, то ці організації проводять політику екологічного терору за принципом: «Нема дерева – нема проблеми».  Замість того, щоби лікувати та охороняти унікальні пам’ятки природи, які є гордістю Києва, вони знищують їх під виглядом «хворих, сухих та загрозливих». Так, у 1999 році на Андріївському узвозі зрубали 150-річну тополю. У 2001 році під керівництвом майстра Дніпровського КПУЗН Т. Назарової знищили 120-річну красуню-тополю біля виходу зі станції метро «Гідропарк». А 400-літня легендарна липа поблизу Десятинної церкви, під якою любив відпочивати Тарас Шевченко! Її дупло загнивало, аж поки в травні 2007 року наш еколого-культурний центр не зібрав гроші в киян на її врятування і вилікував це унікальне дерево.
Чи не парадокс, що за останні 10 років жодне КПУЗН Києва не подало пропозиції щодо охорони та заповідання вікових дерев, не провело інвентаризацію, не виділило на лікування кошти, а вони величезні.
– То на що ж вони йдуть?
– На цілком непотрібні й екологічно шкідливі заходи. Наприклад, борються з омелою, позбавляючи птахів, які зимують у місті, природного корму. Вирубуючи в парках дуплисті дерева, руйнують таким чином гнізда для білок та занесених до Червоної книжки кажанів.
Як приклад такої екологічної неправильної «діяльності» є реконструкція парку «Національний університет «Київський політехічний інститут: два роки тому тут вирубали дуплисті дерева, і відтоді щезли білки.
– А мешканці навколишніх будинків приходили їх годувати. Я кілька разів це бачила.
– Наш еколого-культурний центр вимагає, щоби прокуратура перевірила сумнівну діяльність «Київзеленбуду» і районних КПУЗН щодо заготівлі ліквідної деревини. Зверніть увагу на цю статистику: в 2003 році в Києві заготовляли чотири кубічні метри на гектар такої деревини, в Київській області цей показник становив 2,2 кубічні метра на гектар, а загалом по Україні – 1,5 кубічних метра на гектар. Тобто спостерігаємо, як із благословіння «Київзеленбуду» столиця України перетворилася на велику лісосіку. Тому потрібно, щоби КПУЗН провели інвентаризацію всіх вікових дерев. Київський еколого-культурний центр разом із іншими громадсько-екологічними організаціями підготували документацію на заповідання вікових дерев. Її потрібно узгодити стосовно багатьох пам’яток природи.
– Очевидно, читачам «Української газети плюс» буде цікаво дізнатися, про які саме дерева йдеться. Можливо, й вони підтримають вашу акцію, адже йдеться про дерева, які є національною спадщиною столиці України.
– Називаю конкретні адреси: вікові дуби (по одному), що ростуть на вулиці Саратовській, 63, біля автозаправки (Шевченківський КПУЗН) та Борщагівській, буд. 117/18 (Солом’янський район); два в санаторії «Конча-Заспа», дуб Шевченка – в парку «Березовий гай» на вулиці Білицькій (Подільський район); по вулиці Тропініна, 5-а та вулиці Нагорній, 12 (Шевченківський район).
Один дуб росте на вулиці Курській, 3, останній із священного Шулявського гаю (Солом’янський район).
Крім цих дерев, потрібно заповісти дві вікові тополі по вулиці Вишгородській, 6, поблизу СШ№8 (Оболонський КПУЗН), чотири тополі в Гідропарку. Віковий кипарисовик, вулиця Тираспольська, 43/1 (Подільський КПУЗН); ясень по вулиці Китаївській, 15/8 біля церкви 12 апостолів; метасеквойю по вулиці Лебедєва, 22, Інститут ботаніки. Потрібно також, щоб у бюджетах комунальних підприємств була окрема графа: «Виявлення та охорона вікових дерев».
– Дуже часто кияни нарікають, що «Київзеленбуд» рубає зумисне дерева з могутніми стовбурами, які є цінним будівельним матеріалом.
– Це потрібно категорично заборонити, особливо, якщо знищують вікові дерева, котрі мають обхват стовбура на висоті 1,3 метра від землі – понад три метри. Такі показники стосуються липи, каштана, клена, білої акації, бука, в’яза, сосни та ясеня.
А якщо показник понад два метри – для берези; понад чотири метри – для дуба, тополі; понад п’ять метрів –  для верби.
Крім того, хочу наголосити на такому: нині забудова та ремонтні роботи проводяться в історичній частині міста. Вони можливі тільки за умови збереження пам’яток природи. До речі, Київський еколого-культурний центр підготував матеріали щодо заповідання шести вікових дерев: ясень по провулку Лабораторному, три верби по вулицях Димитрова, Деснянській та Бальзака, дуб по вулиці Черкаській, ясень у Софіївському музеї-заповіднику, а також вікових дерев, які ростуть у Київському зоопарку.

Розмовляла Ольга МЕЛЬНИК


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика