ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ДЖАРТИ-САРАЙ В МІНІСТЕРСТВІ ПРИРОДИ

В Україні нині прекрасно себе почувають десятки приватних підприємств, які отримали ліцензії на розробку надр та видобуток корисних копалин досить сумнівним способом – просто забравши їх у державних компаній. Причому країна знала два великих «дерибана» в 2003-2004 роках та зовсім нещодавно, наприкінці 2007 року, в той час, коли Мінприроди очолив Василь Джарти.

Перший «дерибан» відкрив дорогу до приватного видобутку вуглеводів в Полтавській області підприємствам, наближеним до СДПУ(о). Однак після перемоги помаранчевої революції есдеки почали продавати свої активи (наприклад, нардеп Геннадій Руденко продав свою компанію «Рудіс» сирійському другу Віктора Ющенка Харесу Юсефу) або змінили партійну приналежність.
Причому зовсім не на помаранчевий колір, а на біло-блакитний. Зокрема, це стосується колишніх есдеків Нестора Шуфрича та Миколи Злочевського, які примкнули до Партії регіонів та зберегли свої свердловини.
Взагалі держава зацікавлена в залученні приватних структур будь-якого політичного забарвлення на видобуток нафти та газу. Адже нерозвідані запаси вуглеводнів у тій же Полтавській області доволі великі, близько 40%, але часто залягають на великій глибині, недоступні для технологій вітчизняних державних підприємств. Крім того, розвідка є дуже дорогим задоволенням, і держава вже давно нею не займається.
Біда лише в тому, що приватні структури «на розвідку» теж не поспішають. Це потребує великих капіталовкладень, які будуть довго повертатися, зважаючи на високу рентну плату на видобуток вуглеводнів та інші податки.
Приватний бізнес в Україні зацікавлений прийти на вже розвідані родовища, а ще краще туди, де вже є працюючі державні свердловини, а ще краще – безплатно отримати ліцензію на розробку надр та видобуток корисних копалин.
У менш корумпованих країнах це була б недосяжна мрія, але в Україні більшість приватних фірм саме так і починали свій бізнес. Практично всі присутні на Полтавщині приватні структури свого часу прийшли на державну шару завдяки своїм зв’язкам у владі.
Цікаво, що роки минають, а принцип облаштування під сонцем залишається той самий.
Останній раз великий «дерибан» ліцензій стався зовсім недавно – якраз напередодні та під час дострокових виборів в парламент.
ВЕЛИКИЙ РОЗПРОДАЖ «НАДР»
Організував цей «дерибан» міністр охорони природного середовища Василь Джарти. Здається, в уряді Януковича ніхто так «грубо» не працював, як міністр охорони природного середовища. Міністерство йому дісталося, на перший погляд, бізнесово «нецікаве» –  рибки, метелики, викиди в атмосферу, стічні води і т.д. Однак це лише на перший погляд.
Наприклад, Міністерству підпорядковується досить «смачна» національна компанія «Надра України», яка відає не кониками і метеликами, а корисними копалинами, особливо такими солодкими, як нафта та газ. Хтось відмовиться від такого десерту?
Василь Джарти не відмовився…
До речі, в біографії міністра був такий період, коли він керував містом Макіївкою, що знаходиться по сусідству з Донецьком. За особливий стиль правління, який чимось нагадував монархію східного типу, Макіївку в ті часи символічно величали Джарти-сарай. Коли Джарти прийшов в Мінприроду, дуже швидко і ця організація перетворилася в той же Джарти-сарай. Тобто установу, яка обслуговує інтереси виключно однієї людини – свого правителя.
За короткий час Василь Джарти разом зі своїм партнером, керівником НАК «Надра України» Едуардом Ставицьким реалізували стільки сумнівних схем, що аж очі розбігаються.
Можна згадати, як завдяки зусиллям цієї парочки напередодні дострокових виборів була приватизована державна резиденція «Межигір’я», де зараз проживає Віктор Янукович.
Можна пригадати, як в той же час за копійки були продані будинки НАКу біля Софійської площі в Києві, причому продані фірмі, яка має фактичну адресу в службовому приміщенні партнера Василя Джарти – депутата Партії регіонів Борта Віталія Петровича.
Однак найцікавіше в діяннях Ставицького та Джарти – це реалізація схем, за якими ліцензії на розробку родовищ та видобуток нафти та газу передавалися від державних структур приватним фірмам, і держава не отримувала за це ні копійки.
Схема пограбунку держави була доволі проста.
НАК «Надра України» засновували з приватним інвестором «Товариство з обмеженою відповідальністю», де доля держави складала 50%. Далі державна компанія передавала ТОВ власну ліцензію на розробку родовища. Далі в «ТОВку» входив новий засновник. Сума, яку він вносив у статутний капітал, в кільканадцять разів перевищувала долю держави, яка внаслідок таких простих маніпуляцій зменшувалася до 1%.
Таким чином, держава втрачала вплив на компанію, а разом з ним – і ліцензію на видобуток нафти та газу.
Напередодні дострокових виборів така схема в НАК «Надра України» прокручувалася десятки разів.
Ось живий приклад: на початку 2007 року «Надра України» разом з двома приватними фірмами заснували ТОВ «Східний геологічний союз». В липні «Надра України» передали «СГС» дві ліцензії на користування надрами Кошевійського та Макарцівського родовища, які були розвідані за рахунок держави і розроблялися дочірніми підприємствами НАК «Надра України». В геологічне вивчення цих площ державою було вкладено близько 200 млн грн.
Зразу після дострокових виборів в ТОВ «Східний геологічний союз» увійшов новий засновник. Відбулися збори акціонерів, прийнялися зміни до статуту, і в результаті власником 99, 99% ТОВ «СГС» стала компанія «Омажіо інвестмент Бе. Ве», яка має прописку в далекому місті Амстердам.
Звичайно, все це робилося за сприяння керівництва НАК «Надра України» та Мінприроди, які надавали всі необхідні дозволи та погодження. До речі, щоб безперешкодно реалізовувати ці схеми, попередньо ліцензії на розвідку та видобування були переоформлені з дочірніх підприємств НАКу безпосередньо на «Надра України».
Загалом в Україні, згідно із законодавством, діє конкурсний принцип отримання ліцензій.
Якби «Надра України» продали ці ліцензії на аукціоні, це принесло б державі як мінімум 50 млн. грн. за одну структуру. Тобто фактично лише у випадку зі «Східним геологічним союзом» у держави було вкрадено від ста мільйонів грн.
В Полтавській області, в той же самий часовий проміжок і за схожою схемою, отримали спеціальні дозволи на розробку надр ТОВ «Астроінвест енержі» та ТОВ «Українська бурова компанія».
Після цього акту «благодійності» у підприємств НАК «Надра України» ліцензії залишилися лише у ДП»Чернігівнафтогазгеології» та ДП»Полтава РГП», два дочірніх підприємства НАКу взагалі залишилися без жодного дозволу на розробку родовищ. Тому не дивно, що на початку 2008 року видобуток газу у НАКу в Полтавській області впав удвічі, а нафти взагалі припинився.
За такими самими схемами відчужувалися ліцензії і в інших областях України. Полтавська область – лише один фрагмент мозаїки.
ДЛЯ СЕБЕ, КОХАНОГО?
«Обоз» спробував отримати відповідь на питання, чим заслужили ліцензійну «шару» перераховані вище компанії. Знайти відповідь вдалося дуже просто – варто було лише звернутися до податківців та отримати інформацію про засновників перерахованих вище фірм.
Виявилось, що «шару» можна було отримати за банальну близькість до партії влади та тіла міністра.
Наприклад, схема по відчуженню ліцензій для ТОВ «Східний геологічний союз» була реалізована за участю фірми Шуфрича-Рудьковського «Нафтогазвидобування».
Адже в березні 2007 року, коли НАК «Надра України» заснувала «Східний геологічний союз», іншим співзасновником стала фірма «Нафтогазвидобування». Тому можна сміливо припустити, що інтереси Нестора Івановича в діяльності «СГС» сумлінно враховуються.
Однак не одного Шуфрича…
Під час реалізації сумнівної схеми набуття ліцензії керівником ТОВ «Східний геологічний союз» значився Денис Юрієвич Курило.
Публічно ця людина не відома, хоча є керівником або засновником чималої кількості фірм, які займаються газо- та нафтодобуванням. І варто було журналісту «Обозу» поцікавитися деталями, як зразу випливла досить цікава для роздумів інформація.
Наприклад, Курило, згідно з інформацією податкової, має фактичну адресу проживання: м.Київ, вул. Павлівська, 26\41, кв.58.
Однак не один він «проживає» за цією адресою, там же офіційно зареєстрований ще один громадянин – Нахлупін Віталій Германович.
А вже ця особа публічно відома. Віталій Германович був радником міністра навколишнього середовища Василя Джарти. В інтернет-просторі Нахлупін засвітився, як спеціаліст по продажу парникових квот.
Германович дуже переживав, щоб Україну в продажі повітря не випередили росіяни.
Нахлупін – давній партнер та соратник Василя Джарти, ще з часів роботи останнього в місті Макіївці. Також він є засновником ТОВ «Видавничо-поліграфічного комплексу «Преса Макіївки», яке безпосередньо пов’язують з Василем Джарти.
«С тех пор как «Макеевский рабочий» и «Вечерняя Макеевка» перешли в полное подчинение издательско-полиграфическому комбинату «Пресса Макеевки», их газетами назвать сложно. Сплошная хвалебная песнь Джарты и его команде – из номера в номер», – писав один із донецьких сайтів в 2002 році. Ця скарга досі висить в мережі і, очевидно, до сих пір актуальна.
У той самий час у «Вечерней Макеевке» можна було почитати наступне: «Створення видавничо-поліграфічного комплексу «Преса Макіївки» та активне висвітлювання ним питань суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного життя міста не могло бути непомітним в уряді і в журналістських колах. Воно отримало назву «Макіївський феномен». Держкомітет інформації України високо оцінив цю роботу, направивши на адресу Донецької обласної держадміністрації дві подяки: заступникові голови адміністрації — О.М. Гурбичу і міському голові В.Г. Джарти (2002 р.) «За вагомий внесок і розвиток інформаційної сфери та високу професійну майстерність».
Таким чином, на питання про причетність «Східного геологічного союзу» до Василя Джарти можна відповісти: дуже гаряче.
Денис Курило, який керував «Східним геологічним союзом», очевидно, надійний та перевірений соратник Василя Джарти в подібних справах.
Адже саме ця людина також є засновником та керівником ТОВ «Метал Трейд 2000».
Ця фірма виграла в «Надрах України» розробку двох нафтогазових родовищ – Берестовської і Бохановської площ «Чернігівнафтогазгеології» – дочірнього підприємства НАКу України.
Цей же Курило є керівником ТОВ «Надра Геоцентр». Останні дві фірми мають адресу в Києві, Боричів Тік, 35 – саме там, де знаходяться службові приміщення депутата Віталія Борта, партнера Василя Джарти.
Генеральний директор дочки НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» Геннадій Сікалов запевняв «Обоз», що ця адреса є «гніздом фірм Джарти». За його словами, фірми, що прописані на Боричевому тоці, 35, незаконно забрали у підприємства, яким він керує, кілька ліцензій, постраждали й інші дочки НАКу.
«За цією адресою також знаходиться фірма «Голден Деррік». Василь Джарти вилучив у нас Полтавську експедицію з випробування свердловин і передав на баланс цієї фірми. Це досить потужна структура: там працює 700 людей і майна на 200 млн. доларів», –поскаржився «Обозу» Геннадій Анатолійович.
Справді, згідно з даними податкової, «Голден Деррік» також гніздиться за адресою Боричів тік, 35.
За словами Сікалова, Джарти організував «грабунок серед білого дня».
«Його люди не крилися, вони діяли нахраписто та грубо. До мене приїжджав керівник «Надр» Ставицький і пропонував швидко все «роздерибанити», - стверджує Геннадій Анатолійович.
До речі, у свій час з аналогічними обвинуваченнями Василя Джарти виступив керівник юридичного управління акціонерного товариства «Укрнафта» В’ячеслав Карташов. Він стверджував, що Джарти зі Ставицьким крутили шахрайські схеми з ліцензіями. Зокрема, переоформили ліцензію на Сахалінське родовище у Харківській області на приватну фірму «Геолсоюз», без будь-якого конкурсу по тій самій схемі, по якій отримало ліцензії ТОВ «Східний геологічний союз».
До речі, «Геолсоюз» має спільного засновника з «Голден Деррік» – фірму, про яку ми згадували вище. А також серед засновників «Геолсоюзу» є такий пан – Валерій Омельченко. За словами В’ячеслава Карташова, він є близьким родичем Джарти - його зятем.
Це саме підтверджує і Геннадій Сікалов. «Він - чоловік доньки Джарти Наталії. Колись працював в донецькій податковій. Коли тесть став міністром, почав цікавитися нашим бізнесом. Він кілька разів приїжджав до мене на «розмову». Селився на базі відпочинку підприємства, влаштовував п’яні оргії і пропонував, цитую буквально: «Зроби мені списочок, де ми можемо заробити швидко і якісно».
До речі, цей же Омельченко є ще й засновником компанії «Тантал», яка також ховається за дверима «службового приміщення депутата Борта» на вулиці Боричів Тік, а також, за інформацією «Обозу», є замовником будівництва шикарного комплексу для Януковича на колишній державній дачі в «Межигір’ї».
Таким чином, коло замкнулося, «Обоз» повернувся до того, з чого почав статтю,– з відчуження державної резиденції «Межигір’я», в якій так гарно себе почуває Віктор Янукович. І певно, не забуває час від часу дякувати «відчайдуху» Василю Джарти за те, що не побоявся реалізувати схемку, від якої погано пахне.
Але це пусте, адже гроші не пахнуть.
Найцікавіше, що Джарти реалізовував свої схеми, навіть не турбуючись сховати кінці у воду. Зокрема, керівник «Полтаванафтогазгеологія» Геннадій Сікалов стверджує, що за всю історію НАК «Надра України» такого відкритого дерибану майна не було.
Якщо все вищеперераховане не має стосунку до корупції, то що це тоді?
До речі, фірми, що отримали на шару ліцензії, незважаючи на зміну влади, непогано себе почувають.
Той же «Східно-геологічний союз», що отримав в розробку два родовища, за останні місяці 2007 року добув 25 млн. кубометрів газу і три тисячі тонн нафти. Це зовсім непоганий старт і зовсім не з нуля.
Наприклад, компанія ТОВ «Прайм-газ», яка єдина в Полтавській області, в 2007 році придбала ліцензію на аукціоні, показує куди скромніші результати – 0 куб. газу та 0 куб. нафти.
Нині державні підприємства намагаються відсудити втрачені ліцензії через суди. Але суди затягуються, жодного позитивного рішення ще не винесено.
Хоча, за словами Сікалова, нинішнє керівництво «Надра України» допомагає ображеним в часи Джарти «дочкам». Його лише дивує повна відсутність реакції правоохоронних органів. Як, зрештою, і «Обоз».
Партія регіонів заплатила депутату-перебіжчику ліцензією?
За фірмами, які отримали «шарові» ліцензії в часи міністра Джарти, видно не лише вушка екс-міністра. Наприклад, у випадку, коли спеціальний дозвіл на розробку Сарської ділянки Харківцівського родовища було переоформлено з НАК «Надра України» на ТОВ «Українську бурову компанію», проглядаються інтереси одного екс-депутата ВР, що дуже полюбляв міняти фракції.
Йдеться про Володимира Заплатинського, який у свій час був депутатом СДПУ(о), а потім в 2006 пройшов в парламент як депутат «Нашої України». Однак його альянс з помаранчевими тривав недовго. Заплатинський проголосував за Олександра Мороза і почав співпрацювати з «регіонами». А те, що було далі, то це, певно, вдячність за «правильне» голосування.
А далі було наступне: ТОВ «Українська бурова компанія» раптом отримало на шару спеціальний дозвіл на розробку Харківцівського родовища, Сарської площі.
Ліцензія була отримана за тою самою схемою, яку описував «Обоз» на початку статті.
Цікаво, що на початку реалізації цієї схеми серед засновників «Української бурової компанії» засвітилася дочка депутата Заплатинська Анжеліка Володимирівна.
Це точно не однофамілиця. Адже офіційна адреса проживання цієї особи – квартира в депутатському будинку (Тимошенка, 19).
Саме ця квартира за гроші платників податків була куплена нардепу Заплатинському Верховною Радою.
(До речі, нині особа з таким самим ПІБ йшла по списку Блока Віталія Кличка в Київраду, але в депутати не пройшла).
Який все-таки тісний світ політики!
Це далеко не повний список всіх грубих схем, який організувала людина, що перетворює усе, до чого торкається, в Джарти-сарай, бо, звичайно, сумнівні факти передачі майна в «Надра України» не вивішувалися на сайті.
Однак навіть цього достатньо, щоб правоохоронні органи зацікавилися особою Василя Джарти та Едуарда Ставицького. Однак чомусь нашу Генпрокуратуру більше цікавить, чи правильно набув українське громадянство депутат Давид Жванія десять років тому, ніж схеми, які крутив Джарти та Ставицький лише півроку тому.

Тетяна ЧОРНОВІЛ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика