ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



БОЙКОТОМ — ПО ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЗАСИЛЛЮ

«…Ми свою правду не змогли донести світові так, як наші недруги свою брехню». Іван Бурлака, звичайний українець, Вінницька область

Ці слова з листа простого українця до однієї з наших газет, винесені в епіграф, дуже точно формулюють причину практично усіх українських проблем на теренах держави і в світі. Після проголошення формальної незалежності, українці тимчасово програли інформаційне змагання за самостійність. Нам важко було виграти з багатьох причин, але ми не мали і не маємо права робити вигляд, ніби все гаразд і справедливість прийде сама, а чарівне слово «демократія» принесе свої золоті плоди. Якщо держава лише переважно констатує засилля чужої інформації, преси і книги, теле- і радіопрограм, то чому досі не набув популярності самозахист, до якого в таких випадках вдаються інші народи – бойкот ?
На відміну від немічних і розрізнених протестів-ремствувань бойкот є цивілізованим, демократичним і ефективним способом самозахисту народу, ослабленого колонізацією. Сила несприйняття перемогає зло тоді, коли немає інших засобів щось змінити. Ми ж не сміємо відмовитись від нав’язуваної нам інформації і не відважуємось наполягати на своєму виборі мови спілкування. Називаємо це толерантністю. Наших дітей намагаються навчати новій дисципліні – «абсолютній толерантності». Українською мовою абсолютна толерантність – це повна байдужість і запопадливість однаково перед злом і добром. Пропаганда такої толерантності руйнує весь сенс земного шляху людини, її віру в Творця, який створив людство саме для безконечної в поколіннях місії пізнання добра і зла.
Історично бойкот часто застосовувався як організований тиск населення з метою досягнення власних життєвих і навіть загальнонаціональних інтересів. Відомо, що існування США започатковано бойкотом протекторату Англії, відомим з історії «Бостонським чаюванням». Те саме в різних формах завжди відбувалось і відбувається в усіх звільнених колоніях світу. Чуже домінування може зберегтись лише з мовчазної згоди байдужих громадян. В українському протесті занадто забагато слів і мало конкретики, ознак бойкоту. Деякі ознаки бойкоту комуністичної системи мав період так званої «мітингової демократії», але зумисне затягування цього періоду перетворило все на «випускання пари з українського чайника». Мирна «Помаранчева революція» хоч і мала певні ознаки бойкоту дій конкретних урядників і політиків, але вона також обмежилась загальними звинуваченнями без результату – подолання загрозливих для нації явищ у політиці не сталось. Знову відбулося «випускання пари».
Після цих двох технологій «великого видиху» завзяття поступилося місцем зневірі і депресії. Українці знайшли інший, дуже зручний і безпечний, але згубний спосіб релаксації – лаяти владу, політиків і все осоружне. До бойкоту не вдаємось, напевно, з природної обережності і насадженого страху перед владою, боязні звинувачень в насильстві і недемократичності. Більшість українців просто живуть і не бажають приносити мізерну особисту жертву для спільного блага. Прийде час і стане очевидним – тривале мімікрування великої української громади під мирно лежачу колоду не вічне, і воно добром не завершиться. Зневіра і апатія не можуть тривати занадто довго, але від того не легше.
Це не минає без шкоди для розвитку нації. Люди, які не здатні навіть на пасивний організований протест-бойкот, потроху втрачають національні ознаки, стають сварливим і зневіреним населенням, натовпом гіршого гатунку, з яким не будуть церемонитися. Українські проблеми влади зумовлені не тільки політичним домінуванням олігархічної зденаціоналізованої верхівки, головна причина – це неухильне «сповзання» суспільства в болото такого собі мирного і безликого, але роботящого населення. Вочевидь хтось зацікавлений в такому «розвиткові» суспільства, не бажаючи мати зайвого клопоту із справжньою національною демократією. Національна еліта занепокоєна, але відсторонена від публічної діяльності і не в змозі завадити цій «сучасній руїні». Інтелігенція втомилась від написання «паперових протестів», але ще не має рішучості для організації бойкотів як виграшного протесту слабкої і невпливової української етнічної спільноти.
Змусити когось до участі в бойкоті неможливо. Це вимагає особистої жертви, добровільного самообмеження, -це своєрідний піст. Треба мати тверду віру у справедливість акції. На бойкот може зважитись не всяка людина, а тільки та, що втратила терпіння, яку «дістало» зло, що проти нашого, українського, вільного способу життя. На жаль, ще не всі українські громадські організації готові підтримувати громадян у їхній готовності здійснювати бойкот того чи іншого негативу в суспільстві. Для прикладу можна взяти інформаційну сферу.
Український телеглядач не має справжнього українського телебачення і не може захистити родину, дітей від нав’язливого негативу телебачення чужого. З допомогою замовних телерейтингів нас переконують у тому, що українці просто жадають російських і американських шоу та серіалів у російськомовному перекладі. Влада демонструє безсилля щось змінити. У такій ситуації чесні громадські інституції зобов’язані запропонувати людям бойкот як останню форму захисту громадянських прав. Ні, це не розрекламована так звана «народна самооборона» як гра в радикальні гасла і популізм. Це конкретна дія, яка завершується лише тоді, коли зло перестає загрожувати вільному життю людей і розвиткові нації.
Багатьох нас турбує і проблема захисту українськомовної преси і книговидавництва. Тому саме час організувати бойкот — масову добровільну особисту відмову від російськомовного чтива з одночасною вимогою українського. Чимало людей готові до особистої жертви — на деякий час відмовитись від придбання неукраїнських газет, але за умови, що так водночас робитиме більшість чи хоча б якась частина громадян. Важко йти на самообмеження, якщо немає певності у масовості і дієвості такої жертви. У такій справі, як і в будь-якій іншій, допомагає віра. Чому як християни ми постимо тілесно, але не завжди готові, як українці, постити інформаційно? Відповідь одна — наша віра в силу українства ще слабка. Успішний бойкот конкретного, осоружного українцям явища є дієвим способом укріпити українську віру, реальним способом домогтись права на українську мову, культуру і поширювану публічно інформацію для українця. У випадку успішної акції бойкоту недоброзичливих до українців газет залишиться рівно стільки, скільки цих газет поки що потребують збочені гріхом україноненависництва люди.
Засилля чужої мови, преси і книжки можливе лише за умови нашого пасивного посібництва – придбання їх передовсім етнічними українцями, що становлять більшість. Серед цієї української більшості є ще чимало тих, які продовжують пасивно і за звичкою запопадливо переходити на російську як тільки зачують цю мову. Ця більшість не задумуючись купує неприхильну до українства пресу і дуже мало передплачує добрих українських газет, зачитується російськосьмовно і не шукає української книжки. Проголошення бойкоту для вирішення цієї проблеми зовсім не зашкодить любителям вартісного російськомовного чтива, але змусить етнічних українців задуматись над наслідками власних вчинків і власної бездіяльності. Це відкриє їм очі на особливу вартість національних основ держави, які можна захистити особисто, без оглядання на державу. Ініціатива за етнічними українцями, а їх підтримають всі розсудливі громадяни, зацікавлені в загальному добробуті і якості життя.
Налаштуйте свій телевізор на новини світу і обов’язково натрапите на протест-бойкот у якійсь державі з будь-якого приводу. Бойкот неспівмірно дієвіший порівняно з масовими бутафорськими українськими стояннями з агітінвентарем за дрібний гріш, а то й задарма — за очікуване солодке слово політичного фарисея!
Володимир ФЕРЕНЦ,

м.Івано-Франківськ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика