ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ЛИХОДІЇ ХХ СТОЛІТТЯ

Шановна редакціє! Прошу вас надрукувати на шпальтах газети «За Українську Україну» надісланий допис «Лиходії ХХ століття», для того, щоб зазомбовані комуно-більшовицькою ідеологією українці просинались, знали своїх катів і нарешті позбувалися комуністичних міфів минулого, очистивши тим самим свою свідомість від брехливих та вкрай шкідливих нашарувань совєтської доби. Завчасно щиро дякую. З повагою П.ШЕПЕЛЬСЬКИЙ Член Всеукраїнського об’єднання ветеранів м. Черкаси

Яке майбутнє може чекати на нашу багатостраждальну Україну...
Мабуть, в історії політичних структур немає жодної партії, яка б мала стільки справжніх й уявних «ворогів народу», скільки їх мають комуністи. Більше того, іронія долі полягає в тому, що «ворогами народу», за твердженням самих же комуністів, ставала ледве не більшість їхніх верховних керівників, серед яких Троцький, Зінов’єв, Каменєв, Риков, Бухарін, Тухачевський... Найбільшим комуністичним ворогом народу, безумовно, став їхній генеральний секретар Йосиф Сталін, хоча такі претензії комуністичні ідеологи висували до всіх генсеків, включно з останнім – М. Горбачовим.
Виникає резонне запитання: а що ж то за партія, в якій так багато зрадників народу? А це і є комуністична партія, в основу якої закладена зрадницька, злочинна ідеологія.
Погляньмо правді у вічі: серед кого в світі було найбільше злочинців і лиходіїв? Чи не серед комуністів? Саме комуністичні режими у XX столітті знищили 110 мільйонів осіб. В СРСР з 1917 по 1987 роки страчено 62 мільйони осіб: 21 мільйон розстріляно, 41 мільйон загинули у в’язницях і таборах. У Китаї з 1949 по 1987 роки страчено 35 мільйонів. В Камбоджі червоні кхмери вбили 2,4 мільйонів осіб – ледве не половину населення країни.
Більшовики вважали найкривавішим за всю історію людства гітлерівський режим, який знищив 21 мільйон осіб. Діставалося й російському царському режимові, який з 1900 по 1917 роки згноїв на каторзі мільйон та розстріляв – 400 осіб. Але що ці цифри порівняно з комуно-сталінським режимом, який зі своїм 41 мільйоном закатованих співвітчизників з повним правом посідає перше місце серед найкривавіших людоїдів світу! Не дарма за Сталіним закріпилася репутація найбільшого ката усіх часів і народів.
На цей же титул претендує й комуністичний вождь Ленін, за особистим наказом якого за 4 роки було розстріляно 4 мільйони осіб. Розгорнімо, приміром, 50-й том повного зібрання ленінських робіт на сторінці 143 та звернімо увагу на його телеграму, адресовану Пензенському губвиконкому: «...Провести масовий терор проти куркулів, попів та білогвардійців; сумнівних зачинити в концентраційний табір за містом». До речі, ця телеграма, датована 9 серпня 1918 року містить згадку про перший в світі концентраційний табір. Сам вождь стверджує своє авторство в цій кривавій царині, «мудрою вказівкою» заклавши перший камінь в побудову архіпелагу ГУЛАГ.
Взагалі, товаришам комуністам, соціалістам та іншим прихильникам пам’яті вождя можна порадити перш ніж нести квіти до його пам’ятника, уважно перечитати ленінські твори, а особливо ті, які не призначалися для друку: листи, телеграми, записки різним особам тощо. Вони просто рясніють вимогами «саджати до в’язниці», «розстрілювати» «без ідіотської тяганини» за будь-який вияв непокори, починаючи від так званого «саботажу» і закінчуючи зволіканням із виданням ленінських «Квітневих тез».
Вбивали комуністи за належність до інших класів (буржуазія, заможні селяни, підприємці), партій (есери, меншовики, не кажучи вже про праві та центристські демократичні партії), національностей (українці, чеченці, калмики, кримські татари). Руйнували церкви, заарештовували, мордували, вбивали священиків, монахів, просто віруючих людей. Тільки Черкащина має понад 100 канонізованих святих мучеників, закатованих більшовицьким режимом.
Нам всім відомі звірства німецьких нацистів, які знищували сотнями ні в чому не винних жінок і дітей. Не кращі від них і сталінські «заплічних справ вмільці» заарештовували, катували, десятиліттями тримали у в’язницях дружин, дітей так званих «ворогів народу». Для них навіть створювали спеціальні концентраційні табори: Північний табір спеціального призначення, Актюбинський табір дружин зрадників Батьківщини, де умови виживання були чи не гірші, ніж у Бухенвальді та Освенцимі...
Не можемо тут не згадати і тих катів, які безпосередньо «спеціалізувалися» на нищенні українського народу: перших секретарів КПУ товаришів Кагановича і Постишева, полум’яних організаторів штучного голодомору і небувалих масштабів репресій.
Найбільшими у світі лиходіями були саме комуністичні вожді, але вони мали не менш лиховісних підручних – секретарів менших калібрів і виконавців, які безпосередньо втілювали в життя злочинні задуми: катували, розстрілювали, влаштовували голодомори, переслідували, обманювали, нищили та руйнували. І це все прикривали демагогією про будівництв світлого майбутнього. Для кого? Для чого? В ім’я чого?
Минув сталінський терор, на XX з’їзді партія наче б то очистилася від свого кримінального минулого. Та старі звички продовжували позначатися на політиці комуністичного режиму. Вже рідше, але йшли на схід і північ ешелони із в’язнями волі, борцями за свободу і демократію. Генерал Григоренко, академік Сахаров, поет Стус... Українці, росіяни, кримські та волзькі татари, литовці, латиші, естонці, грузини, євреї… Націонал-демократи, ліберали, соціал-демократи, навіть обмануті комуністи... Десятки, сотні марнували своє життя в комуністичних катівнях.
А решта потайки розповідала анекдоти на кухнях, вешталася в чергах за продуктами, платила втридорога спекулянтам, куняла на профспілкових і партійних зборах, читала прісні й беззмістовні статті в газетах, автоматично вкидала до виборчих скриньок тільки-но отримані бюлетені, від молдаванина до грузина вчилися однаково розмовляти, однаково співати, забувати рідну мову... Вільна творчість утискалася, творці або продавалися, або спивалися. «Громадяни», «ковалі свого щастя» перетворювалися на напівроботів і п’яниць.
Нинішні «українські» (ой, чи справді українські?!) комуністи наче всмоктали від своїх предків-злочинців лиходійський вірус. Кличуть нужденний народ на барикади боротися за повернення в духовно, та матеріально злиденне комуністичне ярмо, радянську імперську комуналку.
Люди добрі, що ми там забули?! Дешеву ковбасу, за якою треба було їхати аж до столиці, чи дешеве масло, двохсотграмовий шматочок якого «відпускали» за списками, а то й за талонами? Ми виробляли, вирощували, а КПРС годувала й утримувала за наші кошти комуністичні режими всього світу. Нам залишалося те, що не доїли владні злочинці інших країн. А згадаймо ж, як вітчизняна промисловість виробляла фуфайки, кирзові чоботи, ганчір’яні жіночі черевички, а щоб придбати щось цивілізоване, треба було їхати за тисячу кілометрів до Москви. І це в той час, коли псевдонародна комуністична бюрократія живилася з баз усім, чого тільки заманеться. Жили при комунізмі, а організувати людям пристойне життя не могли, адже турбувалися про побудову «-ізму», а не заможного життя народу.
Та погляньмо ж навкруги, як живуть люди в сусідніх країнах, де не будували десятиліттями всяких незрозумілих «-ізмів», а старанно працювали, тож і мають нагороду за свою працю.
Комуністи зростили самодостатню бюрократичну машину, якій нічого не потрібне: ні реформи, ні процвітання суспільства, аби тільки прогодувати саму себе, а тепер звинувачують у всьому демократів і кличуть назад, у минуле.
Що вони нині можуть змінити на краще? Зараз ситуація трохи стабілізується, а прийдуть комуністи і знов суспільні зміни, нові закони, розпорядження, інструкції.
Пересаджають спочатку бізнесменів, потім членів їхніх сімей, потім друзів, потім знайомих, потім знайомих знайомих, а потім кожного, хто попадеться під руку. Отака буде комуністична турбота про народ і про Україну. Бо по-іншому, як показує світова практика, «наводити порядок» вони не вміють.
Нехай нам сьогодні не так добре живеться, як хотілося б, але ми все-таки маємо надію на краще. А комуністичний рай ми вже проходили. Не забуваймо вивчені уроки минулого. Вже з нас вистачить наступати на одні й ті самі граблі.
То ж будьмо мудрими!
Прийшовши на виборчу дільницю не голосуйте за партії, та їхніх членів, в яких так багато було і є зрадників народу.

 


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика