ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



«ЗДАЄМО-ЗНІМАЄМО» – ДО НИТКИ ОБИРАЄМО

Щодня тисячі людей, охочих поліпшити житлові умови, переглядають оголошення в газетах в надії знайти квартиру, яку можна було б зняти. І всі хочуть дешевше. Знали б вони, що в цей же час десятки аферистів думають, як би «надути» і пропхнути в ті ж ЗМІ оголошення, щоб перехитрити довірливих громадян, охочих знайти дешеве житло І слід зазначити, що у них це чудово виходить, адже квартиронаймачі самі не хочуть захистити свої права! При цьому, чим дешевше здається квартира, тим більше шансів нарватися на аферистів.

Як же не дати себе обдурити?
Після чергової сварки батьків киянка Ліза вирішила разом з чоловіком зняти квартиру. Переглянувши купу газет, зупинилися на одному з варіантів у Дарниці. Поряд дитячий сад для дитини, та і до метро недалеко... Домовившись з рієлтором, поїхала з чоловіком дивитися житлоплощу.
Квартира, як для двокімнатної, виявилась не дорога – всього $550 в місяць. На місці їх зустрів господар, немолодий чоловік, разом з людиною з агентства. Коли подружжя дало згоду, господар відразу ж зажадав внести передоплату – за перший і останній місяць. Ну, і, звичайно ж, відсоток рієлтору – $300.
Подружжя було щасливе, що їм так таланило з квартирою.
Наступного дня Ліза поїхала на квартиру, щоб скласти договір і віддати гроші. З в’їздом господар просив почекати тиждень, мовляв, необхідно поміняти сантехніку і пофарбувати балкон. Природно, подружжя погодилося. Ліза на радощах не дуже уважно читала договір. Її не збентежило, що він був складений явно непрофесійно, а надрукований блідло. При підписанні договору господар квартири пригадав, що паспорт забув у селі, де живе з дружиною, і запропонував показати Лізі довідку з жеку про своєчасну сплату комунальних послуг. Жінка мигцем глянула на довідку і зі всім погодилася. Господар віддав їй дві пари ключів від квартири, попередив, що чекатиме їх через тиждень, і попрощався.
Проблеми почалися, коли вони зібралися вселятися в квартиру. Ігор, чоловік жінки, спеціально в день переїзду відпросився з роботи і орендував «газель» для речей. Коли вони прибули на місце і почали розвантажувати авто, Ігор побіг вгору попередити господаря. Двері не відчиняли. Тоді він спробував сам відкрити двері ключем, який їм дав господар. Але замок не піддавався. Дружина з речами поїхала додому, а Ігор залишився чекати біля дверей. Тільки до вечора з’явився чоловік, який... гадки не мав, що хтось збирається в’їжджати в його квартиру.
У розмові Ігор з’ясував, що чоловік вже сім років живе в цій квартирі разом з дружиною. Вона якраз поїхала на лікування в санаторій, а дбайливий чоловік вирішив зробити в квартирі ремонт. Для цього він через газету знайшов людей, які за порівняно невелику плату погодилися поклеїти шпалери, поміняти сантехніку і покласти плитку. Сам же господар на два тижні переїхав жити до батьків. Коли будівельники закінчили ремонт, він повернувся додому.
Спочатку новий господар квартири обізвав Ігоря божевільним, мовляв, які гроші, яка квартира? Ігор уважно вивчив паспорт, документи на квартиру, і у нього пропали сумніви – подружжя попалося на вудку моторним аферистам, які, окрім ремонту, встигли ще і здати чужу квартиру. І невідомо, чи один раз...
Коли Ігор разом з Володимиром вивчили договір оренди, зрозуміли, що він надрукований на принтері і навіть складений з помилками. На нім не було ніяких пізнавальних знаків агентства нерухомості. У господаря, у свою чергу, залишилися тільки мобільні телефони працівників. Паспортів він не забирав, оскільки в будинку не було нічого цінного, і він не боявся крадіжки.
Звертатися в міліцію подружжжя не стало. Ігорю стало соромно виносити на люди цей випадок – вже краще залишитися у збитку. Щоб не прославитися «лохами», подружжя попросило не називати в статті їхні прізвище та імена.
Для столичної влади підрахувати, скільки в Києві здається в оренду житла, – відмінний привід не тільки навести порядок на цьому ринку, але і втілити нав’язливу ідею Леоніда Черновецького перерахувати всіх що «наїхали». Адже саме вони знімають левову частку столичних квартир.
– Нам і киянам такий підрахунок був би на руку. Зменшилася б кількість афер, і взагалі був би порядок з орендою житла. Але люди не хочуть йти на контакт, адже їм тоді доведеться платити податки на прибуток від здачі квартири. Крім того, як тільки ми затіємо такий облік, то, упевнений, зустрінемо сильний опір тих, хто здає свої квартири, – розповів Олександр Ржавський, радник мера Києва. – Але, думаю, коли ми утілимо в життя цю ідею, кияни скажуть нам спасибі.
ВРАНЦІ – ГРОШІ, УВЕЧЕРІ – СТІЛЬЦІ
У сфері оренди житла працюють десятки, якщо не сотні агентств нерухомості. Одні дійсно допомагають знайти житло, інші – полегшують гаманець наївного громадянина. І, що головне, легально.
Якщо одні агентства супроводжують свого клієнта до в’їзду в квартиру, то інші просто продають інформацію про господарів. Визначити їх можна за дешевизною послуг. Якщо, наприклад, побачили оголошення з пропозицією зняти однокімнатну квартиру за $400, то, швидше за все, ви її не знімете. За вказаним телефоном жіночий голос відповість, що вони не займаються здачею житла, а надають тільки інформаційні послуги. Іншими словами, вони пропонують купити сотню номерів телефонів господарів квартир, яким можна буде дзвонити особисто. У цьому, ніби, є свій плюс – не потрібно платити комісійних брокерові за послуги.
Коштує база телефонів від 200 до 500 грн. В окремих випадках дорожче. Покупцеві на руки видається папірець з сотнею номерів телефонів і адрес. Коли людина починає обдзвонювати ці адреси, з’ясовується, що половина з них взагалі не існує. По інших замучені господарі посилають того, що дзвонить куди подалі. Інші говорять, що квартира вже здана кілька років тому. І виходить, що з сотні – жодної реальної адреси.
Коли обурений клієнт приходить в компанію з вимогою повернути гроші, співробітники розводять руками, мовляв, хіба ми обіцяли вам квартиру? «Ми вам продали тільки номери телефонів і адреси, а облік зданих квартир взагалі не ведемо».
Такі фірми були особливо популярні кілька років тому, але і зараз подібних аферистів, що продають повітря, немало.
Іноді аферистами стають самі господарі. З майбутнього мешканця береться плата за два-три місяці наперед. Наступного дня в гості з ревізією приїжджають господарі і закочують скандал. Нібито з квартири зникли цінні речі, які вони не встигли забрати або що просто прикрашають квартиру. Наприклад, дорогі картини, статуетки й інші дрібниці. Звичайно, постояльці в шоці, тому що нічого з квартири не виносили. Але господарі без розмов виставляють мешканців на вулицю того ж дня. А гроші, сплачені вперед, залишаються у них, як відшкодування «вкраденого».
КИТАЙСЬКЕ КУБЛО І ТЕЛЕФОННІ РАХУНКИ
Тим, хто надумав здавати свою квартиру, теж може поталанити по-великому. На цілий капітальний ремонт, у тому числі і сусідів.
Ірині від бабусі перепала в спадок квартира на Троєщині. Вона, не замислюючись, винесла вердикт – здавати. Адже це непогана надбавка до зарплати. Спочатку шукала охочих через знайомих, але, як на зло, житлоплоща нікому не була потрібна. Тоді Ірина вирішила звернутися в агентство нерухомості.
Квартиранта їй підшукали через три дні. Звичайно, дівчину здивувало, що молода людина хоче зняти двокімнатну квартиру. Але вирішила так: раз платить гроші, хай живе. У хлопця було тільки одне прохання: якщо вона збереться приїхати в гості, хай сповіщає наперед, щоб не застати його зненацька. Подумала: та ради Бога, подзвонити неважко.
Постоялець справно платив гроші. Їздити на Троєщину Ірині було незручно, тому вони зустрічалися в центрі. Кожного разу мешканець стверджував, що з квартирою все у повному порядку, він тримає її в ідеальній чистоті. Але одного разу ідилію порушила немолода сусідка. Вона подзвонила Ірині о пів на першу ночі і зажадала, щоб та негайно розібралася з квартирантами. Дівчина, піднявши по тривозі свого жениха, на таксі поїхала на Троєщину.
Увійшовши до квартири, вони спочатку подумали, що не туди потрапили. У великій кімнаті прямо на підлозі розташувалися особи азіатської національності. Там же, на дорогому килимі, який Ірині тато привіз з Ірану, стояли тарілки і стакани з незрозумілим вмістом. Судячи з усього, азіати щось відзначали і вже здорово набралися, тому що на весь будинок виспівували пісні на своїй рідній мові.
У другій кімнаті спало ще близько п’ятнадцяти їх співвітчизників. Диван Ірини кудись пропав, гості спали прямо на підлозі в два ряди. На кухні троє на плиті готували щось страшно смердюче. У плитці, яку поклали два місяці тому, квартиранти пробили дірки, розвісили мотузки для сушіння білизни. Судячи по стінах, заляпаних жиром і чимось ще незрозумілим, національні блюда тут готували постійно.
Перші п’ять хвилин Ірина не могла і слова сказати. Врятував ситуацію її друг, який з лайками почав викидати азіатів з квартири. Деякі з них хотіли затіяти бійку, але хлопець почав кричати, що зараз сюди приїде наряд міліції і всіх заберуть. На азіатів це подіяло магічно, вони буквально випаровувалися з квартири, прихопивши свої речі і дещо з речей родичів Ірини.
Трохи оговтавшись, дівчина задалася питанням: хто ж відшкодує їй заподіяні погромом збитки? У агентстві нерухомості від проблем відхрестилися, мов, ми тільки допомагаємо знайти клієнтів. Хлопець, який нібито знімав житло для себе, теж випарувався і не відповідав на дзвінки. При оформленні договору у Ірини залишилися ксерокопії паспорта квартиранта, правда, прописаний він був у Полтавській області. Коли дівчині вдалося додзвонитися йому додому, розлючені батьки хлопця заявили, що теж не проти знайти свого нащадка, який виїхав невідомо куди кілька років тому. Підрахувавши збитки, дівчина зрозуміла, що «влетіла» на три тисячі доларів – в стільки обійшлося відновлення розгромленої квартири.
На цьому неприємності не закінчилися... Через місяць Ірині надіслали телефонні рахунки за дзвінки до Китаю. По квитанції «Укртелекому» потрібно було заплатити за послуги зв’язку близько 6 тис. грн. Після таких збитків Ірина зареклася здавати квартиру, краще хай стоїть порожня.
МІЛІЦІЯ: ВСЬОГО ДВА ЗВЕРНЕННЯ ЗА РІК
Минулого року всього дві люди звернулися в міліцію із заявами про шахрайство при оренді житла. Як розповів начальник ЦОС ГУ МВС України в Києві Володимир Поліщук, орендарі, вирішивши заробити, спочатку знімали житло у господарів, а потім здавали його дорожче іншим людям. З цього приводу позивачам відмовили в порушенні кримінальної справи і порадили звернутися до суду з цивільними позовами. Швидше за все, люди мало звертаються в правоохоронні органи.
ЗАХИСТИТИСЯ СКЛАДНО, АЛЕ МОЖЛИВО
Щоб уникнути фінансових витрат після того, як ви здали або зняли житло, юристи радять грамотно укладати договір.
Багато хто укладає договір, наприклад, на 100 грн. без права міняти цю ставку декілька років. А з господарем в усній формі домовляються про $500. Всі задоволено, але на наступний місяць орендар приносить 100 грн. і з безневинним виглядом заявляє, що саме стільки він і винен. Піти до суду? Там не допоможуть: у договорі чорним по білому написано, що клієнт повинен платити 100 грн.
– Гарантія спокою і господаря, і орендаря – грамотний юридичний договір. Крім того, потрібно скласти акт прийому-передачі, де до дрібниці вказати, що знаходиться в квартирі. Тоді і господар не зможе безпідставно звинуватити мешканця в крадіжці, та і він сам не захоче нічого виносити, тому що потім доведеться відшкодувати втрачене. Крім того, я раджу в акті вказувати все, аж до змішувачів і моделі раковини, – пояснив Сергій Пірожников, директор юридичного бюро «Легал». – Щоб не «влетіти» на ремонт після мешканців, можна застрахувати свою квартиру. Це обійдеться не так вже дорого, зате можна бути упевненим: якщо трапиться неприємність, або затоплять сусідів, страхова компанія все відшкодує.
За українським законодавством, реєструвати договір в жеку бажано, але не обов’язково. Договір, складений юристом, обійдеться клієнтові приблизно в $100. Зате потім можна відчувати себе упевнено.
Останніми роками аферисти шляхом хитрих махінацій стали відбирати житло, що здавалося, у господарів. І юридично дуже складно довести, що квартира належить тобі. Сергій Пірожников спеціально не став розповідати про ці схеми, щоб це не стало для аферистів керівництвом до дії.
– Захиститися від таких махінацій можна... іпотекою. Наприклад, ви позичаєте у своєї мами або брата тисячу гривень, завіряєте нотаріально договір і передаєте квартиру в іпотечну заставу. Тоді вона, по суті, не може бути продана або дарована, поки не закінчиться договір з іпотекою. Відповідно, квартиру ніхто не зможе забрати за допомогою будь-яких махінацій, – застерігає Сергій Пірожников.
Ясна річ, ті що здають і знімають житло, не хочуть віддавати зайві гроші державі, наприклад, платити податки. Спокійно підписують договори, які підсовують в агентствах нерухомості, а за юридичним супроводом звертаються тільки тоді, коли починаються проблеми.

За матеріалами ЗМІ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика