ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ЯКОЮ СТАНЕ КОНСТИТУЦІЯ?

У розпорядження «Главреда» потрапив проект конституційних змін, який на наступному тижні «бютівці» внесуть до Верховної Ради. Раніші заяви чільників Блоку Юлії Тимошенко не давали підстав для сумнівів: роль Президента у політичній системі України буде відчутно послаблено. Проте навряд чи хтось очікував побачити, що повноваження глави держави обчикрижать аж настільки.

Перерозподіл повноважень між головними центрами української влади – звичайно, не єдина тема, яку зачіпають у своєму проекті «бютівці». У ньому йдеться і про корінну реформу системи правосуддя, і про запровадження в Україні контрактного принципу формування збройних сил, і про інші, безсумнівно, важливі та актуальні для країни речі. Однак саме від перерозподілу прав і можливостей впливати на політичні процеси з боку Президента, Кабміну та парламенту напряму залежить успіх чи невдача інших ініційованих авторами «бютівського» документу реформ. І, ніде правди діти, саме розподіл повноважень на центральному рівні та перехід до парламентської республіки – головна ідея конституційних змін у баченні їхніх авторів.
ПРЕЗИДЕНТ: ГЛАВА ДЕРЖАВИ БЕЗ РУК
Головною жертвою «бютівської» Конституції, як і слід було очікувати, став Президент. Так, він залишається главою держави, що «забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави», обраним на всенародних виборах, проте його можливості впливу на ситуацію в державі обмежуються до мінімуму.
Насамперед, у разі ухвалення «бютівського» проекту Основного Закону Президент втратить будь-які можливості політичного впливу на уряд. Глава держави повністю виключається з процедури призначення прем’єра, у нього забирають право пропонувати Верховній Раді кандидатури міністрів оборони та закордонних справ. А ще – Президент не зможе навіть поставити перед парламентом питання про відставку Кабміну.
Помітно обмежуються можливості Президента у зносинах з Верховною Радою. Глава держави має всього дві підстави для розпуску ВР: якщо парламент не спроможеться сформувати уряд протягом 60 днів і якщо депутати не зберуться на сесію (помітимо – не на пленарні засідання, а саме на сесію!) протягом місяця. Та й то – «розпускний» указ глави держави можна оскаржити в Конституційному суді. Слабкою втіхою для Президента може слугувати хіба що можливість призначити референдум про довіру Верховній Раді за народною ініціативою.
Президента прямо зобов’язують підписувати або ветувати закони, прийняті Верховною Радою, протягом 15 днів з дня надходження. Якщо глава держави не вкладеться в цей термін – право підписання закону переходить до спікера парламенту.
Якщо чинна редакція Конституції доручає Президентові керівництво зовнішньополітичною діяльності держави, то «бютівці» пропонують главі держави лише «координувати» її. З веденням переговорів та укладанням міжнародних договорів, вважають вони, краще впорається керівник уряду. Без згоди прем’єра глава держави не зможе навіть призначити посла України в іноземній державі. Єдине, що залишається президентським «ексклюзивом» у зовнішньополітичній сфері, – ухвалення рішень про визнання держав та прийняття вірчих грамот від іноземних послів.
Ще один явно недружній стосовно Президента крок «тимошенківців» – спрощення процедури імпічмента. Щоб відправити главу держави на спочинок у цей спосіб, парламентській більшості достатньо буде звернутися до Верховного суду, а після отримання його висновку – усунути Президента з посади голосами всього двох третин народних депутатів.
Втім, глава держави зможе достроково покинути своє крісло і без оголошення йому імпічмента: якщо набере сили обвинувальний вирок суду стосовно нього (чинне законодавство не доволяє порушити проти діючого Президента будь-яку справу). «Президент України не може бути затриманий або заарештований до набрання законної сили обвинувальним рішенням суду щодо нього», – натякають главі держави «бютівці».
Ще одна жертва урізання президентських повноважень – Рада національної безпеки і оборони. По-перше, «бютівська» Конституція відміняє положення, згідно з яким саме РНБО «координує та контролює діяльність орагнів виконавчої влади у сфері національної безпеки та оборони». «Тимошенківці» вважають, що рішення РНБО мають стосуватися лише обмеженого кола вузько специфічних питань на кшталт оголошення стану війни, воєнного або надзвичайного стану.
Крім того, пропонується помітно обмежити можливості Президента впливати на кадровий склад Радбезу. Якщо сьогодні глава держави своїм одноособовим рішенням може ввести до РНБО, наприклад, всіх українських губернаторів, то «бютівці» встановлюють жорстко фіксований склад Ради – дев’ять осіб, п’ятеро з яких є членами Кабміну. Таким чином, Радбез мало того, що втрачає свій статус одного з ключових органів державної влади – так ще й фактично перетворююється на філіал уряду.
За таких обставин не дивно, що глава держави у «бютівській» Конституції втрачає навіть формальний статус Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. Натомість «тимошенківці» надають главі держави право... призначати цього посадовця.
Нелегкі часи чекають і на Секретаріат Президента: Основний Закон у виконанні БЮТ відбирає у глави держави право створювати «консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи та сліжби», одним з яких зараз, поза всяким сумнівом, є СП. Таким чином, з першого дня дії зміненої «бютівцями» Конституції саме існування Секретаріату стане неконституційним?
ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР: НОВИЙ НАЧАЛЬНИК ДЕРЖАВИ
Політичним персонажем номер один у разі ухвалення «бютівських» змін до Конституції натомість стає прем’єр-міністр України. Детально розписувати всі вигоди, які принесе керівникові уряду «тимошенківський» варіант Основного Закону нема потреби. Достатньо сказати лише про те, що саме він одноособово формуватиме склад Кабміну, який відтепер буде відповідальним лише перед Верховною Радою і керуватиме його діяльністю, фактично взявши під свій контроль як внутрішньо-, так і зовнішньополітичну діяльність держави.
Про те, що саме керівник уряду візьме під контроль всі зовнішні зносини держави і, в принципі, зможе не звертати увагу на їхню «координацію» з боку Президента, вже було згадано вище.
До цього варто було б додати, що запропоновані БЮТ конституційні зміни повністю виключають Президента з процесу формування і функціонування органів місцевої влади – монополія у цьому процесі переходить до Будинку уряду. Глави місцевих адміністрацій усіх рівнів призначатимуться Кабміном за поданням прем’єра (щоправда, повноваження адміністрацій будуть дещо урізані на користь виконкомів місцевих рад, але це вже – інша історія). Саме керівник уряду, а не Президент узгоджуватиме з Верховною Радою Криму кандидатуру Голови Ради міністрів АРК. Кабмін, а не Президент отримує право скасовувати рішення органів місцевої влади з мотивів їхньої невідповідності Конституції та законам України.
ВЕРХОВНА РАДА: ВСЯ ВЛАДА ПАРТІЯМ
 «Бютівський» проект змін до Конституції повністю міняє портрет українського парламенту. Найперша новація, запропонована «тимошенківцями», стосується реформи вітчизняної виборчої системи.
 «Пропорційку» пропонується зберегти, щоправда виборчі списки стануть відкритими. Списки залишаться загальнонаціональними, але партії-учасники виборів повинні будуть своїми рішеннями закріпити своїх кандидатів за конкретним виборчим округом.
Прохідний бар’єр «тимошенківці» планують знизити до одного відсотка (це, мабуть, щоб ніхто не запідозрив їх у намірах створити в Україні двопартійну систему), зате сама кампанія проводитиметься у два тури. До другого туру, за задумом «бютівців» вийдуть ті два учасники виборів, які у першому набрали найбільшу кількість голосів виборців, а його переможець, судячи з усього, отримає «бонус» у вигляді 226 депутатських мандатів у новообраній ВР – аби він мав можливість формувати мінімальну парламентську більшість без оглядки на потенційних партнерів. Лідер списку-переможця, йдеться у «бютівському» проекті, стає єдино можливим кандидатом у прем’єри.
Конституція від БЮТ встановить у Верховній Раді жорстку фракційну дисципліну. Положення про імперативний мандат, які діють у нинішній версії Основного Закону, підсилюються можливістю виключення депутата з фракції (а отже – позбавлення його мандату) за рішенням «вищого керівного органу партії». Додамо до цього пікантне положення про те, що партійні рішення не можуть оскаржуватись до суду – і отримаємо відповідь на питання, чому з «бютівської» Конституції прибрали навіть згадку про те, що голосування здійснюється нардепом особисто. І справді, навіщо, якщо підсумки будь-якого голосування і так визначатимуться цими самими «вищими керівними органами партій»?
До речі, взагалі незрозуміло, навіщо проводити вибори, тим більше, за відкритими списками, якщо їхні результати і так встановлюватимутиь партії-переможниці. Тимошенко пропонує надати їм право самочинно міняти порядок кандидатів у своєму списку протягом семи днів після (!) затвердження результатів виборів. Ну, і ми пам’ятаємо, партійні рішення в суді не оскаржуються...
Йдучи назустріч розпаленим останньою виборчої кампанією побажанням електорату, «бютівці» пропонують обмежити депутатську недоторканність. Відтепер для порушення справи або обшуку народного обранця правоохоронцям не треба буде отримувати згоду його колег. Натомість Рада має дати добро на затримання чи арешт одного зі «своїх». Єдина радість для депутатів: Генеральний прокурор відтепер залежатиме виключно від парламенту – його призначатимуть та зніматимуть з посади за поданням 150 нардепів, без будь-якої участі у цьому процесі Президента.
На п’ять днів – до п’ятнадцяти – «бютівська» Конституція скорочує термін, протягом якого депутати-сумісники повинні будуть визначитись, де саме вони хочуть працювати. Зате хороша новина для народних обранців: перебування у кріслі міністра сумісництвом вважатись не буде.
ОПОЗИЦІЯ: ХАБАР ЗА ПІДТРИМКУ
Чудово розуміючи, що для ухвалення свого варіанту конституційних змін уже цим складом ВР конче потрібно заручитися підтримкою опозиції, «тимошенківці» роблять у свому проекті реверанс у бік представників парламентської меншості.
Пропозиція віддати в руки опозиції крісло Голови Верховної Ради уже сама по собі тягне на сенсацію. Конституційні гарантії посад глав ключових парламентських комітетів, омбудсмена, віце-прем’єра, заступників міністрів та Генпрокурора, Голови та членів Рахункової палати (яка, до речі, отримає функції досудового слідства), доступ до формування Ради НБУ, НКРЕ, НКРЗ і Нацради з питань телерадіомовлення, а ще – можливість створювати  власний уряд і формувати порядок денний одного сесійного дня щотижня – дають меншості реальні важелі впливу на поточну політику держави. Думається, «регіоналів» така пропозиція цілком би влаштувала.
ЩО ДАЛІ?
Неважко помітити, що у своєму проекті «бютівці» навіть не зачепили положення І, ІІІ та ХІІІ розділів Конституції, зміни в які потребують затвердження на всеукраїнському референдумі. Звичайно, авторам документу можна закинути, що, приміром, дозвіл міняти Основний Закон на референдумі мав би міститись або в ІІІ («Вибори. Референдум») або в ХІІІ («Внесення змін до Конституції») розділі – проте факт залишається фактом: «тимошенківці» намагались уникнути загрози референдума за всяку ціну, і їм це вдалось.
Не встиг сайт «Главред» першим оприлюднити текст конституційних пропозицій від БЮТ, як їх зі стриманим схваленням почали коментувати «регіонали». Тому голосування за зміни до Конституції у першому читанні вже протягом найближчих тижнів і їхнє затвердження у триста голосів на наступній сесії, хоч би й у вересні, видається цілком реальним планом.
Подача «бютівцями» власного проекту конституційних змін, який виводить з великої політичної гри Президента, – закономірний вінець війни між Банковою та Кабміном, яка продовжується ледве не з перших днів перебування Тимошенко на посаді керівника глави уряду. Коло маневру для чинного глави держави – вкрай вузьке. Звичайно, він навряд чи миритиметься з тим, що його відкрито і не поспішаючи позбавляють фактично усіх реальних можливостей впливу на політичні процеси у державі.
Що ж робити Ющенкові? Домовлятися з Тимошенко? Припинити війну з нею в обмін на відкликання свого проекту Конституції? Але зовсім не факт, що на такі переговори піде Юлія Володимирівна. Намагатися переконати «прокотити» «тимошенківський» проект Партію регіонів? Проте запропонувати «регіоналам» крісло спікера і настільки широкий доступ до влади, як це робить своїм проектом Тимошенко, Ющенко не зможе.
Схоже, зупинити потяг конституційних змін, який от-от в’їде до сесійного залу ВР, Ющенко може єдиним способом – розібравши колію попереду цього паровоза. Санкціонований Президентом вихід фракції «Наша Україна – Народна самооборона» з коаліції, місяць безкоаліційного існування парламенту і – розпуск Верховної Ради. Це, – схоже, єдиний для Віктора Ющенка спосіб урятуватися від готових нівелювати його значення на політичній карті України «бютівців» та «регіоналів». Проте чи готовий глава держави піти на такий ризик?
Святослав ХОМЕНКО,
журнал «Главред»


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика