ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ДАЧНИЙ ДОЗІР: ВЛАСНИКИ «ФАЗЕНД» ЗАЙНЯЛИ КРУГОВУ ОБОРОНУ

Табличка на дачній хвіртці: «Обережно, злий собака, злий господар, зла господиня, злі діти. Всі злі!» Відстоюючи своє, сокровенне, можуть засадити і вила в бік!

Навесні, коли підсихає земля, оживають дачні селища. Городяни на власних автомобілях, маршрутних автобусах або велосипедах поспішають на ділянки, де накопичилося чимало роботи. Після довгої відсутності із завмиранням серця підходять до своїх заміських будинків – і виявляють, що там хтось зимував.
Початок нинішнього дачного сезону знову приніс розчарування не одному любителеві відпочити на природі. Багато городян, що приїхали на свої ділянки в пасхальні і першотравневі свята, виявили там сліди непроханих гостей.
Всі ми дорослі люди і добре знаємо, що крадіжка на дачах народилася разом з дачами. Хто не чув раніше, що у когось картоплю викопали, у когось овочі зібрали, хтось плодів-ягід недолічився...
«Так, тема сумна, але куди від неї, – гірко зітхає молода дачниця Наталія. – Тільки вчора чоловік про це говорив. Дачу ми купили минулої осені. Дуже хочеться, щоб там було красиво і можна було приїхати не тільки для того, щоб» напахатися», але й відпочити душею серед квітів й інших рослин. Я насадила всього красивого – грошей витрачено немало. Вчора ялиночку садила і козацький ялівець, а чоловік каже: «Можуть викопати». Звичайно, можуть! Але садити що попало, тільки щоб ніхто не зазіхнув, теж не можу і не хочу...
У знайомого нашого альпійську гірку дуже грамотно «розібрали» – поцупили тільки рідкісні і дорогі рослини, які він під час походів збирав по кущику. Мені здається, що тому, хто краде, це на користь не піде ніколи. Зло добром не обернеться...»
Була це, так би мовити, мала біда. Далі – більше. Соціологи порахували: за останні рік-два на половині дач встигли побувати бродяги, злодії і хулігани.
З дач стало зникати безслідно разом з рослинами і те, що лежить або зберігається в будинку. (Через це навряд чи побачиш на дачах залишені, особливо в зимовий час, телевізори, холодильники.) А потім прийшла черга і самих дачних будиночків, огорож, водопроводів і іншого, що погано лежить. Природно, дачники обурюються. «У позаминулому році бомжі зламали нашу дачу. Всю зиму там прожили, тож коли ми приїхали, довелося тиждень провітрювати і прибирати – в такий свинарник будинок перетворили. Та ще і дроти всі зрізали!» – розповіла харків’янка Марія Фесенко.
Дачники вважають, що подібне останнім часом трапляється все частіше. На їхню думку, справа в поганій економічній ситуації в країні: «Бідніє народ з року в рік, ось і крадуть», «Безробіття, з таким життям вбивати почнуть». Пояснюють крадіжку і небажанням людей заробляти собі на життя, великою кількістю бомжів, поганою роботою міліції. Деякі вважають, що в крадіжках винні наймані робітники: «Навколо поля зорали, будують котеджі, наймана робоча сила бродить». З’явилася і нова категорія дачних злодіїв, цілком забезпечених громадян, тих, що обкрадають сусідські ділянки «для адреналіну».
Це один бік проблеми. Другий – у всіх смертних гріхах дачники звинувачують пункти прийому металобрухту, «беззаконня в прийомі вторсировини». Чи багато справ заведено у відділеннях міліції цього року на тих, хто спустошував чужі дачі? Запитання, швидше, риторичне.
Мало віриться, що ніхто крадіжок на дачах не бачив. І бачили, і знали, але мовчали і мовчать, вважаючи, що зв’язуватися з нечистими на руку – собі дорожче.
А що приймальний пункт металобрухту? Привезли – приймає. Не зобов’язаний приймальник запитувати у кожного здавальника «сертифікат походження металу». Те ж саме можна сказати і про будматеріали. Піди розберися, звідки бруси, дошки, шифер... Немає на них ні друку, ні клейма господаря. Відразу не зловили на місці злочину лихваря, потім, щоб йому пред’явити звинувачення, крадіжку ще треба довести. Слово до справи не пришиєш.
Багато хто в лихоманці тут же зробить висновок: не тих автор виправдовує замість того, щоб всіх «пришити» до ганебного стовпа. Не варто, шановні, хвилюватися, кивати на автора, на бездіяльність властей. Треба просто реально подивитися на стан речей і зробити відповідні висновки.
А вони прості. Дачі, якщо не всі, то більшість із них легалізовані, тобто вони мають статус приватної власності. Про квартири свої, наприклад (вони теж приватна власність), більшість поклопоталися, а ось про дачі чомусь забули.
Підемо далі. Всі або майже всі дачники об’єднані в кооперативи, є у них і своє керівництво. Воно укупі з членами кооперативу повинно турбуватися про організацію гідної охорони колективної власності за принципом, наприклад, гаражних кооперативів. Можна укладати договір на охорону дач власними силами, спеціально створеною групою тих же дачників.
«Минулого року у нас обікрали 15 будинків. Ми якраз у цей час вирішили відмовитися від охорони, ну і пошкодували, – розповів член садового товариства у Волчанському районі на Харківщині Юрій Данилов. – Після тієї зими більше не експериментуємо: з листопада по квітень наймаємо сторожа. Це місцевий житель, у якого велика ферма недалеко від наших ділянок. Фермер справляється зі своєю роботою. Цього року жодної крадіжки не було». «Деякі дачники живуть за містом цілий рік – вони наглядають за будинками сусідів, – розповів власник дачі в Харківському районі Ігор Боровий. – Та і сам я про безпеку будинку поклопотався, придумав хитру систему замків – відмички підбирати замучишся».
«Сусідський дозір» не панацея від грабіжників. Експерти рекомендують захищати заміське житло надійнішими способами. «Найпопулярніша система безпеки на дачах – пультова сигналізація, – розповіли в компанії, що займається системами. – Датчик встановлюється на дверях і вікнах будинку. Якщо в приміщення хтось проникне, сигнал автоматично надходить на пульт в місцеве відділення міліції, за яким закріплена ділянка. Сигнал, але вже в місцеву пожежну частину надійде, якщо датчики вловлять дим. Правда, коштує це недешево: на місяць треба платити 450 гривень, а за установку системи – 10-12 тисяч гривень».
Багатьом власникам ділянок такі суми не по кишені. І вони захищають свій будинок самостійно, проявляючи чудеса винахідливості.
Відомі випадки, коли дачники намагаються навіть самі покарати злодіїв, наприклад, залишають на столі або в холодильнику отруєну горілку і продукти, зокрема маринади. Нерідко ставлять капкани біля вікон і дверей. Один дачник встановив біля дверей розтяжку. Ще був випадок, коли господарі зловили злодія, зв’язали його й посадили в залізну клітку, яку поставили на ділянці. Дачники, що втомилися від «ворожих набігів», не замислюються, що якщо злодюжка серйозно постраждає, їм доведеться відповідати за кримінальною статтею. Втім, останнім часом у моду ввійшли замасковані ями перед будинком. Вони і злодієві настрій псують, і кримінальною статтею не загрожують. Не доведеш же, що вони вириті спеціально.
Міліціонери рекомендують подумати про більш мирні способи захисту своєї дачі. Ефективний засіб – стара, можливо, навіть несправна відеокамера, прикріплена на вікні, або опудало на віконному косяці. Такі «обманки» відлякують злодіїв не гірше за сигналізацію, запевняють правоохоронці.
«Раджу повісити оголошення, що ділянка знаходиться під відеоспостереженням. Якщо ділянка обгороджена, то можна намастити жирніше дьогтем – його не можна відіпрати і практично не змити», – ділиться своїм рецептом відлякування злодюжок садівник зі стажем Петро Самойленко.
Практичний і дбайливий господар Володимир Гайовий теж дає корисні поради: «Можна завести собаку для будинку і сім’ї, головне, щоб гавкати уміла на чужих. У собак слух все-таки не рівня людському. Можна встановити веб-камеру. Лізуть, швидше за все, вдень, вночі щось викопати непросто. Можна встановити спрацьовування на датчик руху, зараз їх продають майже скрізь. Такі датчики зазвичай вмикають освітлення, але, думаю, їм байдуже, що вмикати. Можна і те й інше, а ще сирену».
Методи відбити бажання зазіхати на чуже у кожного свої. Головне – пам’ятати: наші знання є сума того, чому ми навчилися на власному або сусідському досвіді, і того, що ми забули.
«Я одного разу бачила табличку на хвіртці. «Обережно, злий собака, злий господар, зла господиня, злі діти. Всі злі!» – сміється в кінці нашої бесіди дачниця Наталія. – Може, й собі спробувати?»
Кирило КОВАЛЬОВ,
Харків


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика