ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



МОКРА МОГИЛА, ХИТРА ХОРТИЦЯ, НЕВІДПОВІДАЛЬНА АСКАНІЯ

Автор розповідає про три українських природних дива, які він щойно відвідав. Чого і вам бажає. Минулого року Україна визначала свої 7 чудес. Зараз іде інша акція – визначення семи природних чудес України. Сам Бог велів побувати у трьох із 100 місць-претендентів, одне з яких уже носить назву «дива України». Отож, маршрут такий: заповідник «Кам’яна могила» (с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області) – острів Хортиця (Запоріжжя) – заповідник «Асканія-Нова» (смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області).

Одразу порада. Якщо хочете відчути всі принади туризму по-українськи, їдьте у ті місця самостійно, без послуг турагентств.
Зупинка перша. Могила невідомої цивілізації
Ще коли ми в Києві обирали маршрут подорожі, нас запевнили в адміністрації заповідника, що від Мелітополя до них можна дістатись маршруткою, а до самого Мелітополя – приміром, на поїзді з Києва чи на автобусі із Запоріжжя.
На ділі ж вийшло інакше. Чи сильний дощ усе зіпсував, чи то так воно є за всякої погоди, але маршрутки до «Кам’яної могили» в Мелітополі не ходять.
Принаймні, на приміському автовокзалі автобуси їдуть до селища міського типу Мирний, звідки треба йти пішки до заповідника кілометрів зо два.
З огляду на дощ довелося їхати на таксі. Від Мелітополя до «Кам’яної могили» близько 20 км, таксі туди і назад з годинним простоєм (поки ви блукатимете заповідником) обійдеться вам у 90 гривень. Одному не дуже вигідно, а от двом-трьом у самий раз.
Екскурсія по заповіднику коштує 20 гривень, але краще просто купити вхідний квиток за 3 грн. За заощаджені гроші придбайте книгу про заповідник.
Найкраще – Борис Михайлов «Каменная Могила – подземный «эрмитаж» Приазовья» - К.: «Таки справы», 2007. Коштує книга 26 грн. і розповість вам про все, що стосується цього місця. Екскурсовод нічого такого, чого нема в книзі, не розкаже, а так матимете ще й згадку про заповідник.
Докладно про загадки «Кам’яної могили» написано тут. У двох словах нагадаємо читачам: «Кам’яна могила» являє собою пагорб периметром майже 3 км та висотою близько 12 м, який складається з близько 3 000 каменів різних розмірів. Вважається, що це диво природи утворилося на місці величезного стародавнього гейзера чи грязьового вулкана, що згас десь 5 млн. років тому.
Перші повідомлення про пам’ятку надходять з 1778 р., а на початку минулого століття археологи почали вивчати таємничі знаки на стінах гротів та кам’яних плитах. Тут зустрічається близько 3 000 різноманітних зображень, вік яких сягає понад 10-14 тис. років: бики, коні, олені, людські ступні, рибацьке приладдя, давні літери, релігійні символи тощо.
Серед найдивовижніших місць «Кам’яної Могили» – вівтар дракона, печера риби, гроти амазонок і «супряги биків». Крім каменів і написів, визначними пам’ятками на території заповідника є залишки курганів та кам’яні баби-воїни. Їх встановлювали половці на могилах загиблих у бою з русичами співплемінників.
Відтак, статуї стоять тут уже більше 900 років.
Щоправда, побачити ті ж написи туристам не вдасться. Печери та гроти, де вони знайдені, засипані піском (щоб сучасні відвідувачі поруч з малюнком мамонта не лишили своє «Тут був Вася»?). Отож, окрім лазіння по камінню, лишається ще торкнутися до кам’яних баб і обов’язково відвідати музей. Там є копії наскельних зображень та історія «Кам’яної могили». До речі, відвідування заповідника взагалі краще почати з музею – тоді буде зрозуміліше, що ви ходите не по якомусь там камінню...
«Кам’яна Могила», як і чимало інших місць (наприклад, скелі Довбуша), має свій камінь здійснення бажань. Кажуть, якщо кинути на нього монету і доторкнутися, то здійсниться будь-яка ваша мрія.
А містики і медіуми взагалі ходять в «Кам’яну Могилу» із спеціальними пристроями - міряти біополя і заряджатися енергією.
Зупинка друга. Хортиця: як впихнути те, що не впихається.
Перш ніж перейти до розповіді про одного з кандидатів у природні чудеса України, кілька слів про Запоріжжя. Хоча екологи називають це місто одним з найбрудніших у світі через значні викиди в атмосферу забруднюючих речовин (понад 4 млн. тонн щороку), воно справді зелене і досить чисте.
Мабуть, найцікавіші пам’ятки Запоріжжя (не рахуючи давні кургани, урочище Середній Стіг, кам’яні баби та антропоморфні стели, музеї та дитячу залізницю) починаються саме від пам’ятника Леніну. Це – Дніпрогес ім. В. Леніна, мости Преображенського і острів Хортиця, 12 км завдовжки і 2,5 км завширшки.
Хортиця – найбільший острів на річці у світі. Із містом його з’єднують три мости Преображенського (зараз триває будівництво четвертого моста). Наймолодший серед них (між правобережною частиною міста та островом) було зведено 1974 р. Два інші мости ввели в експлуатацію наприкінці 1952 р.
Мости є справді унікальними. Міст через Новий Дніпро має чотири арки та два яруси: нижній – для пішоходів та автотранспорту, верхній – для залізничної колії. Міст через Старий Дніпро має також два яруси, але одну арку. Щоправда, попри надзвичайну красу цих споруд, коли стоїш на них і дивишся вниз на Дніпро та Дніпрогес, серце стискається від вібрації, яку викликає у моста проїзд будь-якого автомобіля. Будь-який спеціаліст-автошляховик вам скаже, що це тривожний знак і може свідчити про те, що недовго чекати часу, коли цей міст розвалиться.
Саме через один з цих мостів ваш покірний слуга і направився на острів Хортиця, щоб на власні очі пересвідчитися у неймовірній красі цього дива природи. До речі, дещо про Хортицю написано тут.
Дістатися на острів з міста можна на маршрутці під номером К (комерційна). Але до таких місць, як Скіфський стан, кінний театр, Музей історії українського козацтва та Історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» доведеться добиратись на таксі. Іншого транспорту не передбачено, якщо тільки ви не подужаєте пішки 8 км від дороги до Стану та театру, і ще десь стільки ж – у протилежний бік до двох інших місць.
Одна радість – таксисти проїздять тут доволі часто і беруть стандартний тариф: перші 5 км – 12 грн., а потім 1 грн. за кожний наступний кілометр.
Скіфський стан – це комплекс з одинадцяти курганів («живих», реконструйованих та стилізованих). На них установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели і просто стели доби бронзи. Комплекс займає близько 5 га, і разом із прилеглим дубовим гаєм та ділянками Першостепу складає мальовничий краєвид. На початку ХХ ст. на Хортиці було 129 курганів віком від ІІІ тис. до н.е. до ІІІ ст. до н.е.
Кінний театр «Козацька залога» знаходиться приблизно в двох кілометрах від Скіфського стану. Відвідати його цікаво дітям і іноземним туристам. Такі собі сучасні козаки, на конях і без, показують різноманітні трюки, танцюють гопак, б’ються шаблями. Американські туристи, які дивились виставу разом з нами, були просто в захваті. Єдине, що не розрахували актори – після трюків туристам наливали добрячий келих горілки, який вони випивали залпом з шаблі. Американці виявились до того не готові... Але їх відкачали.
Далі – шлях у музей і на Запорізьку Січ. Проїжджаємо, милуючись природою острова, яка є унікальною з точки зору екології. Тут співіснують майже всі наявні в Україні ландшафтні зони: степові трави, мішані ліси, сади, байраки, пагорби, озера та скелі висотою до 50 м. Тут також знайдено сліди перебування первісної людини, племен давніх слов’ян, скіфів, кіммерійців, сарматів і половців.
Музей історії запорізького козацтва – майже унікальне місце. Хоча б тому, що якщо це музей козацтва, то що тут роблять знайдені пам’ятки скіфської доби чи епохи Київської Русі? Та й остання експозиція музею – діорама «Нічний штурм м. Запоріжжя радянськими військами 14 жовтня 1943 р.» – має до козацтва дуже побічне відношення.
Причому за радянських часів він (музей) називався Музеєм історії м. Запоріжжя. Реформатори ж доби незалежності вирішили зайвий раз наголосити, що Хортиця була оплотом українського козацтва...
Музей приваблює двома моментами. Перший – оригінальне оформлення приміщення: гранітні пластини, припасовані одна до одної, створюють враження, ніби відвідувачі рухаються печерою, біля стін якої розташовано мовчазні реліквії різних ер та епох. Другий – переважна більшість експонатів знайдені на острові Хортиця.
До речі, мабуть, саме під впливом Хортиці деякі національно стурбовані «історики» пускають коріння українців аж в епоху палеоліту...
В музеї можна побачити кам’яні знаряддя праці, кераміку, зброю, якорі, старовинні ікони, фрагменти старовинних суден, макети церкви Покрови пресвятої Богородиці та Запорізької Січі, портрети та бюсти гетьманів тощо.
Відтак, музей показує всю історію Хортиці – не як місця, де розташовувалась перша Січ (як же спрощують значення цього острова сучасні історики!), а як дивовижного перехрестя, в якому існувало кілька цивілізацій.
Потрапити в Історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» просто так, купивши квиток, не можна. Потрібно обов’язково чекати, поки туди піде група людей на екскурсію. А між тим, екскурсія коштує 80 гривень з чоловіка, а звичайний квиток – 5 грн. Майте на увазі.
Утім, якщо ви, відвідавши Хортицю, і не потрапите на Січ, то насправді нічого не втратите. Комплекс недобудований. Будівництво почалося у 2004 р., і хоча в березні Президент наказав прем’єр-міністру зробити все можливе, щоб об’єкт було найближчим часом збудовано, «віз і досі там». І єдине, що можна там побачити – дерев’яну церкву, кілька куренів та козацьких об’єктів.
Далі маршрут пролягав із Запоріжжя в Херсон, а потім в Асканію-Нову. Автобуси, що їдуть в Херсон безпосередньо із Запоріжжя, відходять у незручний час, адже прибувають у місто або о пів на другу ночі, або вдень чи ввечері.
Найзручніший рейс – Донецьк-Херсон. Запоріжжя – проміжна станція. Звідси автобус відправляється о 22.25, а в Херсон прибуває о 6.50.
Але, виявляється, на цій станції заздалегідь придбати квиток можна тільки по прибуттю автобуса. Невже важко, маючи сучасні технічні можливості, зв’язатися з водієм і запитати, чи є в нього вільні місця?
ЗУПИНКА ТРЕТЯ. ХЕРСОНСЬКІ ВОВКИ, НОВОАСКАНІЙСЬКІ НЕАНДЕРТАЛЬЦІ
Від Херсону до Асканії-Нової квиток на маршрутці коштує 28 грн. Їхати 3 год. 20 хв. з кількома зупинками на інших автостанціях. Причому якщо з Херсона купити квиток можна без проблем, то от дістатися назад може бути проблематичним: мало того, що, як і у випадку з Запоріжжям, тут неможливо забронювати квиток, так ще й на Новоасканійській АС немає телефону!
Крім того, заповідник працює з 8.00 до 17.00, хоча з Херсона перший автобус прибуває об 11.55, а з Армянська (ще одного близького до заповідника міста) взагалі відправляється о 16.30 (причому потяг з Києва туди прибуває або о 7.20, або о 7.56, і що робити третину дня туристу в місті, лишається загадкою).
Тому, щоб не виявилось так, що ви купите квиток, але не влізете в маршрутку (таке буває досить часто), краще «забронювати» місце у водія за 5 гривень. І водію добре, і ви точно дістанетесь назад.
Тепер про зоопарк – унікальний і найдавніший в Україні зоопарк, заснований у 1874 р. Фрідріхом Фальц-Фейном. Сучасна площа зоопарку – 77,5 га, у тому числі 12,7 га експозиційної частини (птахи та копитні) та 13,6 га ставків для водоплавних птахів. Крім того, великі стада диких копитних знаходяться на пасовищі на обгородженій ділянці заповідного степу.
Світові зоопарки, навіть такі, як «Парк диких тварин» у Сан-Дієго (США), можуть запропонувати відвідувачам лише вольєри, в крайньому випадку – маленьку галявину, але ніяк не те, що в Асканії-Новій. Місцевий зоопарк – як міні-копія заповідника, де тварини живуть у доволі просторих вольєрах, в умовах, максимально наближених до природних, а павичі взагалі спокійно гуляють територією, залітаючи до своїх «родичів».
Із самого початку заснування зоопарку він призначався для акліматизації тварин перед їх випусканням у заповідний степ. При цьому традиція вимагає утримувати тільки «мирних» травоїдних копитних тварин і різноманітних птахів; хижі звірі відсутні. Тому тут не зустрінеш африканських кішок, слонів, жирафів, навіть вовків і т.п. Зате є кінь Пржевальського, лама, бізон, буйвіл, зебра та багато інших.
Описувати це все немає сенсу – треба бачити на власні очі.
На жаль, минулого літа Херсонщину охопила велика біда – пожежі (пам’ятаєте, як Віктор Ющенко особисто допомагав гасити полум’я з лопатою?). Не оминула вона заповідний степ і зоопарк, у результаті чого згоріло чимало тварин. Деякі експозиції й досі порожні.
На завершення згадаємо ще про дві біди місцевого населення: ріпак і вовки. Ріпаком засаджені величезні площі, зараз вигідно сіяти цю культуру і продавати на експорт для виготовлення біодизельного палива. Але, окрім того, що на ріпак відводяться родючі землі, він ще й їх значно виснажує...
А ще частина херсонських земель занедбана чи то від неправильного поливання, чи то від безгосподарності. Вона заросла високою травою (1,5-3 м заввишки), і там завелися… вовки. Вони швидко розмножуються, збиваються в зграї з місцевими собаками, не бояться людей і часто на них нападають. Періодичні відстріли не допомагають.
Тварини повертають собі територію.
Василь КОЛОМІЄЦЬ

 


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика