ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



БАЛЬЗАМ НА ДУШУ – РІДНА МОВА

Нині в Україні немає лікарів, які цікавилися б «мовним питанням» своїх пацієнтів, розпитуючи у них, якою мовою говорили їхні мати й батько, дід і баба. А потім запитували б, чи не було у житті таких ситуацій, коли доводилося переходити на мову іншого народу.

Мова у нас поки що розглядається як політико-культурний феномен. Про її значення для розвитку суспільства і людини говорять лінгвісти й політики. Щоправда, останнім часом з’явився такий підрозділ у науці як психолінгвістика, що вивчає вплив мови на психіку людини.
А кандидат технічних наук із Києва Борис Коробко вже не один рік вивчає, як мова впливає на здоров’я людини. Він переконаний, що вивчаючи феномен цього явища, слід послуговуватися методами точних наук, зокрема фізики. Саме тому звертався він свого часу і в інститут фізіології, і в інститут психології, аби провести дослідження на цю тему. Науковці поки що не реагують на його запити. Борис Павлович твердо стоїть на своєму переконанні: справді здоровою може бути людина, яка постійно розмовляє своєю рідною мовою.
– Придивіться уважно до своїх знайомих, близьких, до їхніх дітей, - каже Борис Коробко, – ви помітите, що ті з них, хто постійно послуговуються російською мовою, частіше хворіють і менше живуть. Нескладно прослідкувати й інше явище: усі «російськомовні» українці більш агресивні, не люблять праці, схильні до фарисейства, матюків, хуліганства, крадіжок, бандитизму, брехні. Чи часто ви чули, щоб якийсь хуліган, злодій чи бандит розмовляв українською? У цьому відношенні українське село загалом і Західна Україна зокрема виглядають набагато привабливіше, ніж відповідно місто і Східна Україна. Це підтверджує і невблаганна статистика, яка засвідчує, що в Україні найбільш неблагополучними є ареали, русифіковані в часи імперії, а потім відповідно сов’єтизовані. Так, чим більш русифікований ареал, тим нижчий там освітній рівень населення, тим вищі злочинність і алкоголізм, тим слабша система охорони здоров’я, тим більша кількість покинутих дітей…
– А як ви прокоментуєте відомий вислів Гете про те «скільки мов знаєш – стільки ти людина»?
– Водночас сучасні вчені стверджують, що через різноманітність термінології мови конфліктують між собою, і якщо людина постійно живе в середовищі, де їй доводиться постійно користуватися двома мовами, більше того, вона вважає, що у неї «дві рідні мови», то за свідченням таких вчених, як Потебня, Хайдеггер, Гумбольт, Сепір, це негативно позначається на її психіці та на інтелектуальному розвиткові. Наш вітчизняний вчений Олександр Потебня, як відомо, дуже суворо застерігав своїх знайомих від навчання здібних малолітніх дітей іноземним мовам. Вчений казав, про загрозу шизофренією психіці, що тільки формується.
– А батьки цих діток одні перед одними якраз цим і вихваляються…
– На жаль, так. Мене особисто дивує , чому з цього приводу мовчать, ніби в рот води набрали, сучасні українські лінгвісти. А запопадливі матусі й татусі уже з дитсадочка навчають своїх чад англійській мові.
– А як ви ставитеся до поширеного в українських містах явища: у школі дитина чує українську мову, а вдома батьки спілкуються російською?
– Це величезна шкода психіці юних етнічних українців. Насправді відбувається не що інше, як каліцтво дітей, адже відомо, що найбільш комфортно, розкуто і спокійно людина почувається при спілкуванні у рідному етнічному середовищі своєю рідною, тобто природною мовою. При спілкуванні чужою мовою у людини відбуваються зміни на рівні тонких тіл, фактично вона здійснює насилля над своєю природно сформованою психікою і енергетикою (аурою), деформує їх. З цієї причини в енергетиці, ментальності та в характері людини зовсім незалежно від її свідомості і бажань відбуваються зміни на рівні фізичного тіла, і якщо використовується мова народу із злим менталітетом, це негативно впливає на здоров’я людини. Зрозуміло, що особливо страждає від цього ще не сформована дитяча психіка. Відомо й те, що о кожна мова подає для особистості ексклюзивну картину світу. Власне, це є ні з чим не порівнювана цінність.
– Чому, на ваш погляд, етнічні українці, здебільшого ті, що живуть у місті, ніяк не можуть перейти на рідну українську мову?
– Тому що продовжують жити «в окупації» чужою державою. Я завжди подумки звертаюся до таких людей: «Просніться! Ви вільні – окупація скінчилася, то чому ж ви, продовжуєте нести на шиї рабське ярмо?!
– Та біда ще й тому, що українська дитина , часом у сім’ї, а дуже багато на вулиці перебуває ще й під впливом іншої біди – російського нецензурного слова…
– Так, це є справді реальністю: сьогодні повсюдно – на вулиці і навіть в стінах школи – постійно звучить російський мат. Цього «надбання», як відомо, немає ні в якій іншій мові. Тим не менше російські вчені засвідчують, що мутагенний ефект мату відповідає дії короткочасного імпульсу радіоактивного випромінювання у 300 000 рентген, що викликає руйнацію клітин ДНК не тільки у людей, а навіть у рослин і тварин. Статистика доводить і те, що в сім’ях, де «щедро» сиплють матюки, матері захворюють на рак, а діти стають хворобливими. Дослідами тієї ж Академії Російських наук доведено, що більшість насіння арабідопсису після «обробки матом» не сходить. А те насіння, що витримує цю наругу, стає генетично ушкодженим, не дає здорового насіння і незабаром вироджується зовсім. Щодо цього цікавий експеримент провів фермер-пенсіонер кандидат наук з міста Боярки на Київщині. До виходу на пенсію він працював у НДІ садівництва і там спостерігав, як звукові коливання впливають на формування троянд. Отож на свій експериментальний лан цей чоловік виходить у білих полотняних штанях і у білій сорочці, лагідно розмовляє з рослинами. Свій лан він розбив на три однакові ділянки, які засадив капустою. Отож на першій ділянці він розмовляв добірною українською мовою. На другій – російською мовою, на третій – місцевою київською говіркою. Найгірший урожай фермер отримав на ділянці, що оброблялася російською мовою, найкращий на тій, де звучала київська говірка.
Це підтверджує висновок про те, що на території України природною є лише українська мова. Подібно до того, як природними для нашої батьківщини є, наприклад, льон, а не бавовник, ялинка і сосна, а не пальма, вишня і черешня, а не інжир.
– Чому Ви, кандидат технічних наук, зацікавилися темою гуманітарного профілю?
– Це не зовсім так. Адже мова – не лише соціальне, психологічне, а ще й фізичне явище. Суть у тому, що думка (що вже казати про слово) у більярди разів сильніший, ніж швидкість сонячного світла. Думка – це так само корпускула. Відомо, що на здоров’я й самопочуття людини позитивно впливає молитва. Чому? Та тому, що промовляючи високі слова, людина створює навколо себе електромагнітне поле, яке її захищає від негативних впливів зовнішнього середовища.
Тетяна ОЛІЙНИК

Смійтесь на здоров’я
ЩО З ТИМИ БУВАЄ, ХТО МОВУ ЗАБУВАЄ
«МЕНЯ НЕ ПРОВЕДЕШЬ!»
Наївно було б гадати, ніби проблема виключно в тім, що величезна кількість людей, від роду російськомовних, змушена була притьмом перейти на українську, не знаючи її до ладу. Бо – от же в чім штука! – до ладу вони не знають і російської...
Випадок, коли мені довелося здибатися з аґресивним поборником прав нашого російськомовного населення, був і сумний, і кумедний: охоронець у магазині, незрозуміло вороже насторожившись на звук моєї української, не без виклику заявив, що говоритиме "по-русски", – та ради Бога, миролюбно погодилась я, прошу дуже! – і почула: "Идемте, я вас проведу!". Е ні, кажу, "меня не проведешь!". Парубок витріщився геть ошаліло, довелося пояснювати: якщо "по-русски", то треба сказати "провожу", від слова «проводить», а «провести» когось по-російському значить – ошукати, тобто те саме, що «кинуть»… Словом, не склався в нас діалог: моя російська виявилася для бідного хлопця такою ж чужою, як і моя українська…
Оксана ЗАБУЖКО
ЧОМУ ЗАРІЗАЛИ БАРАНА
Молодий таджик повернувся з війни і забув свою мову. З усіма розмовляв російською. На селі мало людей знають російську. Усі розмовляють таджицькою. «Говори таджицькою», – сказав йому батько, але молодий таджик удавав, що не розуміє, чого хоче батько. До будинку цього батька почали сходитися люди, кожен хотів побачити, як виглядає таджик, що забув свою мову. Спочатку прийшли сусіди, потім усе село. Натовп стояв і розглядав молодого таджика, який повернувся з війни. Хтось засміявся – і всі почали сміятися. Сміялося все село, все село гуділо від сміху, люди трималися за животи, падали на землю. Нарешті молодий таджик не витримав, вийшов з дому і крикнув до людей: „Досить!”. Крикнув таджицькою – і потім сам почав сміятися. У той день молодий таджик згадав свою мову, в селі зарізали барана, і всі святкували весь вечір.
НОРМАЛЬНА ЛЮДИНА
Маршруткою їду до Києва. Сусіда по сидінню заговорив російською. Відповідаю українською. Мого рускоязичного українця це ніскільки не здивувало, але трохи згодом він запитав мене, чи я не націоналіст? Пояснює: «У тебя мова украінская… харошая, нє суржік».
- А ти хто, - питаю, - що російською говориш?
- Я… я нармальний чєлавєк.
Якось повертався пізно увечері… Стою на трасі, чекаю якогось транспорту до Обухова. Довкола безлюдна дорога і темний ліс. Раптом чую голоси: з того лісу до зупинки наближається добре захмеліла молодіжна компанія. Я, звісно, весь насторожився, нерви в струну - чекаю неприємностей. Та коли п'яні хлопці з дівчатами підійшли, я почув, що вони говорять між собою гарною, вишуканою українською мовою - і все! Враз напруги як не було, нерви розслабилися, серце заспокоїлося - молодь, яка говорить чистою українською мовою, навіть якщо вона геть п'яна, нічого поганого мені не скоїть. Честь не дозволить, не те виховання!
ПРІВЄТ, ХАХЛИ!
В українців до того вже притупили почуття гідності, що ми навіть перестали ображатися, коли на нас кажуть "хахол"… Якийсь заїжджий естрадний московський півник, вибігши на одну із столичних українських сцен, може дозволити собі крикнути: "Прівєт, хахли і хахлушкі!". І що ви думаєте, хтось кинув у нього гнилий помідор? Якби ж то! Уся публіка, вся українська молодіжна тусовка раптом закричала, заверещала, загигикала і мало не об........ від шаленої радості.
Нас таки добряче встигли зазомбувати!
«Я ЕЕ И ТАК ЗНАЮ!»
Стоїмо на пероні з Максимом - моїм племінником з Полтави.
- Слухай , - питаю я. - А ти, взагалі, українець чи ні?
- Да, - відповідає той.
- А чому ж тоді ти не розмовляєш по-українському?
- А я ее і так знаю, - гордовито кидає він мені.
- Ну, гаразд! - вривається мій терпець. - Скажи, будь ласка, що означають такі українські звичайні, здавалося б, слова (і я з павзою називаю кілька найскладніших): розвій, упосліджений, несамовитий, осоружний, гарувати, залюбки, мимохіть, вікопомний… Бачу, як обличчя хлопця відбиває процес розумового напруження й концентрації думок. Він перебирає всі свої знання мови… За деяку мить підліток здивовано відповідає:
- Не знаю, а що вони означають?
Від тієї розмови минув рік, але й тепер я отримую листи від Максима, написані добірною, як для восьмикласника, українською, в якій дібрано кожне слово. Максим почав цю мову поважати!
НЕВОСПИТАННОСТЬ
Невимушено спілкуємось із симпатичною луганчанкою:
- Хто Ви за національністю? - питаю.
- Я русская.
- Чиста росіянка, чи, як то кажуть, є домішки?
- Чистокровная, - впевнено каже жінка. Але через декілька секунд додає:
- Ну, вообще-то мама у меня - молдаванка. Мне все это говорят, что я на молдаванку похожа.
- Причому на дуже вродливу молдаванку, - не стримуюсь я.
- Приятно это слышать, - відповідає вона задоволено.
- А какой национальности Ваш папа? (чомусь запитую вже російською).
- Ну, с отцом у меня все в порядке. Он чисто русский, из кубанских козаков.
- А яке у нього прізвище?
- Винник! - відповідає вона.
А через кілька секунд, поглянувши на мене, кидає:
- А что тут, собственно, смешного?
Василь ТРУБАЙ
СЕКС ПО ТЕЛЕФОНУ
Телефонують літньому чоловікові.
- Вас хвилює Зоя Пилипівна.
- Ви зовсім не хвилюєте мене.
Неправильно підібраний відповідник до російського "беспокоить" (доречно - "турбувати") перетворює банальний діалог на анекдот.
ПРОПОЗИЦІЯ
Розговорився зі студенткою-заочницею Національного університету культури та мистецтв.
- У нас викладають переважно російською, - каже вона.
- ?!
- Викладач заходить до аудиторії і запитує: "На каком язикє будєм общаться - на українском ілі на нормальном?" - Більшість, звісно, за "нормальний"…
БУЛОЧНИЙ СИНДРОМ
Де б я не був, купую хліб "Український". Він мені дуже смакує.
І в якій булочній не бував, як тільки доходжу до каси:
- Что у вас?
- Український.
- Ага, укрАинский, - неодмінно перекапустить касирка.
Ось вам один з нерозгаданих малоросійських комплексів.
ЯКОЮ БУВАЄ ТИША?
Коли в другій половині 70-х років минулого століття запроваджувалася так звана "брежнєвська" Конституція СРСР, то в конституціях союзних республік несподівано зникла одна стаття. До цього в Конституції УРСР було записано: "Державною мовою на території Української РСР є українська". В новій конституції такої статті вже не було, адже устами самого генсека було проголошено "новую історіческую общость - совєтский народ", і цей "народ" мав говорити єдиною мовою - російською. Відтак мовам українській, білоруській, узбецькій і так далі місця в Союзі РСР уже не знаходилося.
Що вчинили у відповідь на це грузини? Вони зібралися кількасоттисячною громадою біля будівлі ЦК компартії Грузії у Тбілісі. Прийшли без сокир, вил, кіс та бучків, навіть не галасуючи "Геть!" і "Ганьба!". Зійшлись у цілковитій тиші, але в кожного на грудях висіла табличка з двома простими словами: "Рідна мова". Розгублений тодішній перший секретар Шеварднадзе телефонує в Москву і повідомляє про народний протест. Москва, зваживши на обставини, здається. Шеварднадзе виходить до людей і каже: "Розходьтеся. Буде вам рідна мова".
Те саме відбувалося і в прибалтійських республіках, і там рідна мова перемогла московський натиск.
А в Україні? А в Україні в ті дні панували спокій і тиша, які переривало хіба що обговорення переваг нової конституції. А ще трохи згодом сотні тисяч українців добровільно відхрестяться від своєї мови й національності під час загального перепису населення.
Петро ФЕДОТЮК
Запитання-відповідь
- От якби тобі дали найповнішу владу в Україні на один день, що б ти зробив у першу чергу?
- Я поміняв би народ.
ФРАҐМЕНТ З ІСТОРІЇ?
Ворог відібрав у нас майже всю землю, а ми за своє. І знаєш, Ігоре, що прикметно? Що українці так залюблені у свою некрофілію, що найбільше встановлюють пам'ятники не просто трупам, а - трупам розчленованим: погруддя, бюсти, півтулуба, а ще краще - відрізану голову!
- По-моєму, Григорію, ти перебільшуєш, - я намагався бути об'єктивним.
- А наш коханий славень?! "Ще не вмерла…" Ще не вмерла, але вже доживає…
Важко мені було щось заперечити цьому в'їдливому Григорію, який, побувавши у стані клінічної смерти, уже нічого в цьому світі не боявся.
 - Все почалося не два роки тому, коли вибухнула ця війна, ні, початок вмирання нації я вгледів ще у минулому столітті, якраз 24 серпня 1991 року… коли незалежність звалилася на наші українські голови, як манна небесна Мойсеєвим пастухам, і відтоді українство почало здавати позицію за позицією. Навіть національно свідомі українці занадто швидко переходили на мову співрозмовника, мовляв, культурні. Пам'ятаєш, як довго точилась мовна війна?
Я це пам'ятав.
- Вони називали нас "позаяками" і "потягами", а ми їх - "міроприємствами" і "замісниками". І чим усе це закінчилось?
Я мусив відповідати:
- Тим, що російську мову було визнано офіційною в Україні…
- Зазнач, другою після українською за Конституцією. А насправді? - запитав Григорій.
- Насправді все дуже швидко русифікувалось, - відповів я, - газети, телевізія, державне канцелярство, ну, Internet ніколи й не був українським, що там ще?..
- Ось тому й воюємо! - патетикою, якої сам від себе не чекав, вигукнув я.
- Кепсько воюємо, - буркнув Єрофантенко, - вже два роки лише те й робимо, що здаємо їм місто за містом.
Це була правда.
Віктор БАРАНОВ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика