ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ХОЧ І ПЕРШИЙ, АЛЕ ЧИ НАЦІОНАЛЬНИЙ?

Нині тільки найлінькуватіший українець ще не помічав, що інформаційний простір України окуповано чужинцями, які не переймаються ідеєю української державності.

Неупереджений аналіз змісту програм всіх трьох основних телеканалів телебачення в Україні (бо не бачу ніяких підстав називати його українським телебаченням), систематичні антиукраїнські висловлювання на них, засилля російськомовних галасливих та пустопорожніх шоу – все це і багато подібного однозначно засвідчують цей факт.
І це в той час, коли справді золоті голоси України співають на найпрестижніших сценах світу, але тільки в Україні їх чомусь не чути. Або, чи часто можна побачити на телебаченні в Україні, скажімо, прекрасного і неповторного українського гумориста Євгена Дударя? Зате, мов іржаві цвяхи, щодня вбивається в голови телеглядачів примітивний «гумор» чужинських шоу «тіпа» – «Аншлаг», «Крівоє зєркало» тощо. А чого варті «геніальні перлини» гумору «прибалтійського росіянина» Задорнова на тему «нашої» російської недолугості.
Такі криві дзеркала телебачення в Україні можна перелічувати без кінця-краю, але і сказаного достатньо.
Мені особисто це навіть допомагає дещо позбавлятися залежності від телевізора. Я вже дивлюся лише спортивні трансляції і сміюся з рекламодавців: вони гроблять шалені гроші на телерекламу, а я її не споживаю. А кожні чергові вибори – для мене ніби відпочинок на морі в оксамитовий сезон – цілий місяць, доки тривають горезвісні перегони, не підходжу до телевізора… Вмикаю лише, аби дізнатися про результати чергового виборчого «лохотрону» і переконатися, що мої знедолені співвітчизники вчергове наступили на ті ж граблі. Рекомендую всім свідомим співвітчизникам робити те ж саме – довше житимуть…
Підсумовуючи сказане, можна зробити логічний висновок – чужинські власники телеканалів в Україні ведуть систематичну антиукраїнську діяльність. Не дивно, що на це зовсім не реагують ні Рада Національної Безпеки, ні Президент, ні Уряд, ні колоніальна Верховна Рада в Україні – адже у всіх цих структурах лише купка етнічних українців…
Щодня телеканал УТ-1 ідентифікує себе національним. Однак, цей камуфляж під національний часто викликає у мене сумніви, коли я надибую в його програмах чергову антиукраїнську «фігуру в кишені». Але з чого це я взяв, що перший канал саме український та національний? До сумнівів мене спонукав один з нещодавніх випадків, коли на УТ-1 автори програми «Експертиза дозвілля» з’ясовували «думку народу» з приводу «урядової постанови про обов’язкове дублювання (чи титрування) всіх іноземних фільмів українською мовою – тобто виконання Конституційної норми.
Як професійний кінорежисер я відповідально заявляю, що ніяких технічних чи значних фінансових проблем для дублювання на будь-яку мову не існує. З кіностудії вихідні матеріали для тиражування виходять на трьох комплектах плівки: окремо зображення, окремо музика та шуми, окремо репліки. Тобто, при дубляжі за дуже короткий час і з незначними фінансовими витратами переозвучуються лише репліки і всі три плівки зводяться на одну. Проблема може виникати лише при дублюванні контрабандних (а тому неоподатковуваних до бюджету) фільмів, оскільки у таких нечистих на руку «бізнесменів» відсутні окремі музично-шумова та реплічна плівки…
Тому всі ці протестні, штучно організовані акції проти дублювання фільмів в Україні державною мовою таять в собі лише шкурні інтереси «бізнесменів», які наживаються на прокаті контрабандної продукції, а байки про якийсь там захист інтересів глядачів – це чиста брехня. До речі, слід додати, що, на мій погляд, не має бути ніякого титрування – тільки повноцінне дублювання. Це якщо справді дбати про інтереси глядачів. І особливо це стосується російськомовних фільмів. І суть тут зовсім не в міфічному «розпалюванні ворожнечі до братнього російського народу». Адже всі українці знають або розуміють російську мову (про це добре подбала російська імперія, вивозячи мільйони «самих запеклих українських націоналістів» в російськомовне середовище Крайньої Півночі, тундри, Далекого Сходу та Сибіру).
А тому суміш російської мови, яка прослуховується з екрану і українських титрів, які треба читати водночас, створюють таку нісенітницю в голові глядача, що він просто нездатний повноцінно сприймати дійство, яке відбувається на екрані (бо зір не роздвоюється на одночасне бачення акторів та читання титрів у нижній частині кадру). Через це титрування російськомовних фільмів українською мовою – цинічна наруга над глядачами та примітивна політична провокація, яка підсвідомо підживлює протест глядача проти елементу (в даному випадку – субтитрів), що заважає повноцінно сприймати фільм.
Коли ж ідеться про титрування фільмів, озвучених іншими іноземними мовами, якими не володіє глядач, втрати від цього також будуть, але меншою мірою, оскільки незнайома іноземна мова не відволікає на себе значної уваги, бо сприймається як звичайний шумовий фон, а це дає глядачеві можливість більше зосередити увагу на тому, що відбувається на екрані. Тобто, глядач більш повноцінно чуттєво-естетично сприймає фільм.
Так от, повертаючись до згаданої вище програми «Експертиза дозвілля», можна відзначити, що авторів мало цікавила об’єктивна думка тих, кого вони опитували. Вони старанно виконували замовлення на антиукраїнську політичну провокацію проти державної мови в Україні. І це неважко довести. Як автор, я, виконуючи таке завдання, можу назнімати просто на вулиці два-три десятки інтерв’ю, а потім на монтажному столі відібрати та склеїти в один ряд лише ті відповіді, які відповідають моїй задумці, а всі інші викину «в корзину», що продемонстрував «Експерт дозвілля» з УТ-1.
У такий примітивний спосіб проводиться зомбування телеглядачів на тему «насільственной» українізації. Адже чомусь всі опитані «випадкові» перехожі прямо «з гущі народної» однозначно висловилися (за допомогою ножиць авторів передачі та монтажного столу) проти дублювання українською мовою. У такому ж випадку як професійний кінорежисер, я зміг би обійтися і без ножиць, і без монтажного столу. Маючи великий досвід спілкування з людьми, я майже безпомилково оберу з потоку перехожих саме тих, які з великою вірогідністю дадуть бажану мені відповідь. Тобто необхідний монтаж можна зробити в самому процесі відбору тих, в кого беруть інтерв’ю.
Отже, автор зазначеної програми «Експертиза дозвілля» свідомо маніпулює масовою свідомістю. Чому всі, охоплені його увагою представники «українського народу», висловлюють свій протест проти «насільственной українізації» лише російською мовою? Адже йдеться про таку важливу справу, як запровадження державної української мови, що є конституційною нормою.
З якою метою автори програми виносять вирішення такого життєво важливого питання для української нації на розсуд вуличних невігласів? Я нікого не хочу образити, але коли людина є громадянином України і, без удаваної скромності, демонструє власну нездатність вивчити державну мову, то чи не є це саме таким невіглаством?
То на якій підставі автори видають таких обмежених людей за «голос українського народу»?
От таку маємо загрозливу для української державності тенденцію чи не на всіх телеканалах телебачення в Україні. А оскільки таку «політику» підтримує практчно і Перший національний канал УТ-1, то постає логічне запитання – якої національності цей телеканал? Куди ведуть українців різні ненаціональні (за естетичним та духовним змістом своєї продукції) телеканали в Україні?
Як наступний логічний крок на шляху ліквідації українського етносу нині культивується позбавлення українців власної державної мови – мови корінного етносу цієї держави. І ми спостерігаємо байдуже (?), як в Україні системно ведеться ця підступна робота. З самого початку «незалежності» українців етнічних відсічено від влади, від основних фінансових потоків. Україна як національна держава українського народу не відбудеться доти, поки на її території буде відсутнім український національний капітал. Хто сьогодні може назвати ім’я хоч одного олігарха – етнічного українця? Україна все ще окупована, як фізично, так і духовно, всілякими чужинцями. Будь-яка спроба захистити хоча б свою духовність, мову викликає їхній шалений спротив: «Ето брєд! Ето насільствєнная українізація! Ето – фашізм!»
То чи такий вже далекий той час, коли, задушивши українську мову в Україні та нав’язавши чужинську «офіційну» мову, певними силами перед «світовою спільнотою» (скажімо в особі ООН) буде поставлене питання про ліквідацію української держави «де-юре»? І вже за десяток років в Україні виросте покоління безнаціональних «українців»…
А братія мовчить та ремигає… Допоки?
З повагою
Юрко ЧОРНИЙ,
ваш постійний читач-передплатник,
м. Одеса


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика