ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



І АГКЕРИ НОВІТНІ СЕРЕД НАС?

В рамках підготовки до відзначення 75 роковин Голодомору 1932-33 років група членів ради асоціації дослідників голодоморів-геноцидів ХХ століття в Україні, до складу якої увійшли історик Василь Марочко, виконавчий директор Наталя Суходольська, кіносценарист і режисер документального фільму «Час темряви» Богдан Гнатюк, журналіст Руслан Морозовський, активний пропагандист знань про українські голодомори Богдан Скробут, нещодавно зустрілася зі студентами, викладачами Донецького національного університету, Луганського Східноукраїнського університету імені Володимира Даля, учителями, журналістами представниками місцевої влади та громадськості.

Схвально реагували учасники зустрічей на привезені гостями привітання від директора Інституту Національної пам’яті Ігоря Юхновського та голови Ради асоціації Левка Лук’яненка.
Побоювання деяких гостей щодо можливого несприйняття теми зустрічей мешканцями Східної України не справдились. Хоча ставлення до вшанування жертв геноциду українців на Донеччині роботу, пов’язану з увічненням пам’яті жертв геноциду провела і продовжує проводити науковець, голова Луганської обласної філії Асоціації дослідників голодоморів в Україні Ірина Магрицька. Разом з невеликою групою ентузіастів вона зібрала, впорядкувала і видала окремою книгою під символічною назвою «Врятована пм’ять» спогади 296 очевидців наймасштабнішої трагедії ХХ століття з 122 населених пунктів області. Записи зроблені у 2004-2007 роках задокументовані на відео-, або аудіоплівку, оповідачі сфотографовані. Світлини з їх зображеннями розміщені на сторінках книги як ілюстративний матеріал.
Величезне враження на присутніх справив документальний фільм Української студії телевізійних фільмів «Час Темряви» та виступи учасників зустрічі, особливо доктора історичних наук, заслуженого діяча науки Василя Марочка, який науково достовірно, грунтовно та емоційно доповідав учасникам зустрічей про злочинну роль керівників компартійної верхівки Лазаря Кагановича, В’ячеслава Молотова, Постишева, Косіора, Менделя Хатаєвича, торгсінів і всього більшовизму в організації українського геноциду. Озвірілі загони НКВД та ГПУ, виконуючи укази Сталіна про знищення куркульства, організацію колгоспів, немилосердну, смертоносну хлібозаготілю, нанесли непоправний удар по українському селянству. А в 1993 році Кучма указом про ліквідацію без належної конверсії колгоспів продовжив справу більшовизму і завершив руйнацію села. Від голоду вмирали. Особливо коні, яких закопували за селами у величезних ямах. Голодні селяни відкопували кінські тіла, варили та їли те м'ясо. Влада почала посипати кінські трупи вапном, щоб людям і такої їжі не дісталося. Це лише один з величезної кількості прикладів незбагненних здоровому розуму діянь більшовицької влади. 
В студентської молоді серед інших виникало запитання – що примушувало тодішніх комуністів виморювати власний народ? Не слід забувати, прозвучало на зустрічі, що голод віддавна був одним з засобів приборкання непокірних і навіть одним з видів зброї. В усі давні й порівняно недавні часи, наприклад, фортеці часто здавались на милість переможця під впливом тривалої голодоморної осади. Згадаймо хоча б випадок з польською фортецею, описаною Миколою Гоголем в повісті «Тарас Бульба». Українські селяни не хотіли колгоспів. Ніщо, крім голоду, їх би не примусило змиритися з колгоспним рабством. Тобто більшовики не були занадто оригінальними у виборі голодоморної зброї для придушення спротиву. Питання лише в небачених доти масштабах явища. В біблії описано хрестоматійний приклад відбирання з допомогою голоду батьківського благословення ветхозаповітним Іаковом у рідного єдиноутробного брата Ісава за чечевичну юшку. Такий же голодоморний спосіб для запровадження рабства єгиптянам використав нащадок Іакова Йосип Огидний. І там також питання лише в масштабах біблійного явища.
Минуло 75 років з часу голодоморної катастрофи. Інколи задаєшся питанням, а що говоритимуть українці ще через 75 років про наш час? Про генетично модифіковані продукти, коли великої рогатої худоби та коней в Україні все менше і менше, а ковбасних виробів сумнівної якості все більше і більше. Коли, згідно з останніми повідомленнями ЗМІ, за півтора десятка років незалежності українські жінки зробили 30 мільйонів(!) абортів. Під час голодомору 1946-1947 рр. людей, що їхали на Західну Україну обмінювати сяку-таку дитячу та дорослу одежу на хліб, гакери залізними гаками стягували з покрівель вагонів додолу, щоб пограбувати чи зарізати. Нинішні гакери, пограбувавши всіх українців, розваливши промислове та аграрне виробництво, приміряються до нашої землі, щоб наче залізними гаками витягти її з-під українських ніг. Як це оцінять нащадки наші?
Східноукраїнські дослідники в приватних розмовах з киянами ділилися деякими секретами особливостей дослідницької діяльності. Зокрема, в одому населеному пункті ентузіаст запропонував поставити пам’ятник на місці братської могили замучених голодом 1932-33 рр. односельчан навіть за власний рахунок. Йому сказали – тільки спробуй, спалимо хату! В іншому селі директор школи виніс догану учительці за те, що провела урок памяті, присвячений загиблим в роки Голодомору землякам. Подібних прикладів чимало не тільки в Східній Україні. А в цей же час міністр Луценко займається виловлюванням невловимих скінхедів. Радянська влада перед остаточним розвалом Союзу також займалася ловлею учасників та співаків українських пісень 22 травня коло пам’ятника Великому Тарасу. Чи тих, кого треба було виловлювати, виловлювала радянська влада?
Руслан МОРОЗОВСЬКИЙ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика