ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



МИКОЛА РУДЕНКО ЗНАВ, ЯК ВРЯТУВАТИ ЛЮДСТВО

Чи знаємо ми, сучасні українці, що саме на нашій землі ще 120 років тому була започаткована новітня світова наукова школа фізичної економії, яка не має собі аналогів? Основоположником її був український вчений Сергій Подолинський, який жив у другій половині XIX століття. За свої наукові погляди він неодноразово потрапляв до божевільні (Подолинський розвінчав теорію Маркса про додаткову вартість ще задовго до того, як нам насильно нав’язали марксизм). Приблизно через сто років справу цього вченого продовжив наш сучасник Микола Руденко.

Якби постулати його фізичної економії нині вивчалися у вузах, то іншою була б нинішня політична економія, а за нею – й наша політика. Ідея Руденка полягає в тому, що основною фігурою в суспільстві має бути селянин – той, хто найближче до енергії Сонця, потім – вчитель, а вже далі інші верстви населення. Аналізуючи теорію Руденка доктор економічних наук Володимир Шевчук, зазначає: «Серйозним чинником тривалого існування кризи економічної думки є апологетичне схиляння українських (та й не лише українських) економістів перед надуманими чи фальшивими «авторитетами» політичної економії у той час, коли наукові здобутки власної нації не лише не розвиваються, а продовжують залишатися «непоміченими».
Винайдена Руденком формула енергії прогресу може змінити людство, врешті врятувати його від екологічної, економічної та всіляких соціальних катастроф.
…А те, що вдалося зробити Руденкові у фізиці сучасні вчені порівнюють з відкриттям, яке в середньовіччі зробив Коперник…. З-поміж інших це доводять доктор фізико-математичних наук Михайло Курик та доктор фізики Стенфордського університету, українець за походженням Роман Татчин. У своєму зверненні до колишнього міністра освіти В. Кременя професор Курик написав: « Якщо ми це Знання втратимо через свою зашореність та недбалість, воно все одно колись прийде на Землю. Але ж коли? Чи не станеться з ним те, що сталося з відкриттям Аристарха Самоського? Його геліоцентричну систему не зрозуміли, відкинули й забули, і лише через дві тисячі років це повторив М. Коперник. Не доведи Господи!»
Чотири роки тому Микола Руденко відійшов у світ предків. Його пам’ятають найперше як правозахисника, політичного в’язня, письменника й поета. Проте мало хто знає ціну Миколі Руденкові як всепланетарному вченому.
Доктор фізико-математичних наук, завідувач відділу Інституту фізики Михайло Курик свого часу тісно спілкувався з видатним українцем.
– У передмові до книжки Миколи Руденка «Гносис і сучасність» Ви відважилися її автора назвати Пророком. Чи буває щось відповідальніше, ніж назвати так свого сучасника?!
– Це зовсім не вияв мого особливого ставлення до цієї людини, на це маю наукові підстави. Споконвіків людство знало, що цивілізація розвивається циклічно. Коли ж відбувається зміна століть, тисячоліть, тоді зазвичай трапляється стрибок у розвитку суспільства. Отож кожна епоха, починаючи з часів, коли з’явилася людина, породжувала тих, хто був обдарований знаннями, яких на той момент ця людська спільнота не мала. Людина ця, зрозуміло, є вибраною Творцем або Пророком. Її завдання полягає в тому, щоб просувати розвиток суспільства. Таких прикладів була тьма в історії людства. Всі великі вчені, починаючи від давніх філософів і медиків, були люди, той же Архімед, Ньютон, Паскаль. Переважно це були природничники, які вносили свою лепту в розвиток цивілізації. В чому суть Пророка? У тому, що в даний період таких знань, якими наділений він, немає більш ні в кого. За приклад візьмімо епоху, коли з’явилося таке нове знання, як нумерологія. Здавалося б, яка це дивна закономірність: маніпулюючи цифрами дати народження, можна визначити дев’ять показників людини, у тому числі і  наявність вродженої біоенергетики, її долю. До цього часу ніхто  не може пояснити цього феномена. Можливо, саме тому нумерологія сьогодні продовжує розвиватися як езотеричний напрямок науки.
- Чи не натякаєте на те, що наукову спадщину Миколи Руденка не всякий може сприйняти і зрозуміти?
- Мене інше цікавить – звідки те все  було взято... Так склалася доля, що я познайомився з Миколою Руденком. Чесно кажучи, я не є фанат літератури, хоча мене це й цікавить. Мене більше бажання читати фізичну наукову літературу, ніж на художню, хоча розумію, як важиво поезії приділяти час. До особистого знайомства я  знав Миколу Руденка як письменника, поета, людину, яка  дуже багато страждала за свої погляди, в тому числі і політичні. Чесно кажучи, я не є фанат літератури. Мене більше цікавить наукова література з фізики – на художню не вистачає часу… Сталося так, що завідуючий відділу  редакції «Урядовий кур»єр» Іван Власенко одного разу подзвонив мені  і запитав, чи не хотів би я прочитати один художній твір. Я перепитав: «Чому саме цей твір треба читати?» Він каже: «Я б вас не турбував, якби не одна обставина – це твір, в якому є дві фізичні формули». «А хто книжку написав? «Микола Руденко», - відповідає. Ця книжка називалася «Сила Моносу» . Сюжет розвивається навколо інституту філософії, де один вчений вивчає походження життя, користуючись такою величиною, як одиниця Моносу.  Я  подивився: там справді формула, за якою – фундаментальні константи Всесвіту. Коли показав свою роботу в інституті фізики, колеги одразу запитали: «А звідки це взято?» Далі стали заперечувати: « Не може такого бути». Мені чітко було відомо, що Микола Руденко не те що фізичної, він не мав ніякої вищої освіти. Знаючи це, я розумів, що створити  таке може лише незвичайна людина.
- Мало що можна придумати… 
 - Так . Але справжнє наукове відкриття  мусить мати переконливе підтвердження. Тоді я дуже обережно попросив Івана Микитивича, щоб він познайомив мене з Миколою Даниловичем. Я боявся, що він не розкриється. Зрозуміло,  для того, щоб це сталося, він повинен мені повірити. Я розумів, що якщо людині щось дається, то вона мусить нести відповідальність за ті  знання, які отримала. Якщо не дотримуватися цього принципу,  можна втратити все… Отож я просив Івана Микитивича, щоб він підготував нашу розмову. Зустрівшись уперше, ми розмовляли про твір узагалі. Я намагався зрозуміти через його  складну біографію, як  сталося, що йому ці знання були дані. З іншого боку, я знаю: якщо у житті є якісь серйозні проблеми, це завжди для чогось дається, просто так не буває. Якщо стає зовсім погано, то людина зазвичай запитує себе: «Чому? Невже я такий проклятий?» … Тієї першої зустрічі ми обговорювали й питання майбутньої презентації книжки. Так, вона згодом відбулася, і я  мав  за це деякі неприємності від своїх колег-фізиків. «На що ти попляризуєш письменника?» - запитували вони. Я знав, що зрозуміти Руденка не так просто.
- Який то був рік?
-Здається,  1989 –й.  Ми продовжували спілкуватися. Одного разу, коли  залишилися самі, , я ризикнув  запитати в нього: «Я вас розумію, що мусіла бути якась незвичайна ситуція, після чого з’явилася ця книжка... Або Ви пережили клінічну смерть і набули якісь знання… А, може, воно прийшло звідкись... Є  таке  вульгарне поняття – контактерство: інформація йде, ти її береш... Він тоді мені відверто сказав, що уже може про це говорити. Трапилося те  на Колимі. В отворі вікна камери, де він перебував, одного  разу з’явилася істота в образі Ісуса Христа,  і людською мовою заставила його взяти папір, олівець (зараз про те не йдеться, де він це взяв) і записати  дві формули, в яких виражена суть нашого буття. Далі було сказано, що він повинен донести ці знання до людей.
- До всієї планети?
- Так. При цьому також ішла мова про енергію Сонця, що згодом лягло в основу його економічних  монологів. Фактично Микола Руденко володів знаннями про те, як мала б розвиватися Україна після відділення від Радянського Союзу. Зокрема там написано , що не треба було руйнувати систему сільського господарства. «Енергія прогресу» не була так сприйнята. Мене дивувало, що у нього в гостях був Ющенко, коли перший раз займав посаду прем’єр-міністра. Він сприйняв теорію вченого, обіцяв, що буде використовувати, але цього не сталося. Чому? Я цього не розумію. Очевидно, тут варто говорити про протистояння темних і світлих сил...
- Якби Ющенкові вдалося проводити політику на основі теорії Миколи Руденка, чи була б нині Україна принципово іншою?
- Без сумніву. Найперше,  у нас не було б зруйноване корінне – сільське населення. Треба визнати, що сьогодні ми маємо не що інше, як екологічний геноцид нації. З 1993 року корінне населення України вимирає, щороку не стає однієї Білої Церкви. То що це є?.. При цьому нам говорять про те, що, мовляв,  коли нас буде  п’ятнадцть мільйонів, тоді інші держави нам будуть допомагати. Та навіщо ця допомога? Невже ми нездатні самостійно утримувати себе на своїй землі? Багато ми роздумували про це, коли зустрічалися з Миколою Руденком. Я все більше переконувався, що він – є тією особливою  людиною, якій сам  Творець дав що сказати.
- У сімдесяті роки він заперечив теорію Маркса-Енгельса. Чи не за те потрапив на Колиму?
- Ні. То було пізніше, коли Микола Руденко організовував Гельсінгську Спілку. Але мене не це цікавило.Я розумів, що він хотів, аби я був його опонентом з точки зору філософії буття  як фізичної матерії.  Він мені весь час дякував за те, що я є тією людиною, перед якою він може виговоритися. Не все я розумів, але так йшло, ніби я його не просто розумів, але ще й сприяв. Зокрема , я був ведучим на презентації його книжки у Будинку вчителя. Він так щиро радів… Що казати,  академічна наука сторониться й досі його висновків. Тоді, пам’ятаю, недоброзичливці закидали Руденкові: що це таке – єдиний інформаційний простір?
- Повертаючись до тієї втаємниченої істоти у тюремному вікні. Скажіть, що далі було із записами, які вона продиктувала?
- Через дружину він передав їх на свободу. А вже коли Руденка вислали з Радянського Союзу і він потрапив до Канади, то ці формули показав одному фізикові-теоретикові й запитав, чи може таке бути. Вчений  підтвердив. Так Микола Руденко зрозумів, що стоїть на вірному шляху.
- Ці формули перевертають уявлення про світ? Вони ставлять під сумнів теорію Ейнштейна?
- Так, там є нові фундаметальні константи.  Я не можу сказати, що Руденко суперечить Ейнштейну. Скоріше – він розширює його уявлення. Микола Данилович притримувався тієї точки зору, що швидкість світла може бути будь-якою. Це було певне обмеження, яке стверджувало, що швидкість світла становить 300 тисяч кілометрів на секунду. Більш важливою він вважав величину сили моносу, одиниці кванто-світла, яка лежить в основі всього життя. Я весь час його запитував про це. Він не говорив більше, ніж написав у книжках. На його думку, існує єдиний шлях наповнення людини енергією – через посередництво енергії Сонця. Треба сказати, що завдяки Руденкові стало відоме відкриття нашого земляка Сергія Подолинського щодо основ фізики в економіці. Це була дуже  цікава людина. Дякуючи Руденкові, ми сьогодні маємо товариство імені Сергія Подолинського, яке досить успішно працює у Києві.  Особливість теорії цього вченого полягає у тому, що все починається з натурального господарства землі. Подолинський  закликав людей  не псувати землю, казав, що космосові  не потрібна така  огульна цивілізація. У сучасну епоху ті думки, але більш глобально,  розвинув Микола Руденко. Я переконаний у тому, що після  Володимира Вернадського це був дійсно Пророк. Беру до уваги не художні його твори, не поетичні, а саме економічні. Я пишаюся тим, щообидва вони -  українці, хоча на Вернадського весь час претендує Росія, і основний його архів знаходиться у Москві, проте Вернадський перший сказав про те, що людина є квантовою системою. Той - природничник,  цей – глобаліст. Багато творів Миколи Руденка досі не видано.  Роль пророка у розвитку цивілізації зараз менша, ніж раніше. Якоюсь мірою з тієї причини, що нині робиться потужний акцент на електронні засоби масової інформації, мережу Інтернету. Сьогодні існують різні припущення про те, куди піде та інформація - у ноосферу чи в техносферу.  Це все дурниці, адже ніхто й ніколи не замінить здатностей і властивостей польової структури людини. Отже, є великий сумнів у тому, що наша цивілізація справді йде вперед. Американський журнал «Секс майбутнього» повідомляє про створення штучної жінки, з якою можна розмовляти, закликаючи до сексуальної гри. Вигідний бізнес рубає під корінь природні людські стосунки, зокрема – сім’ю, яка є фундаментом суспільства. На щастя, поки що  є ще шанси уникнути катастрофи. Для цього потрібні мудрі, прості і зрозумілі всім ідеї. Екологічна криза, що насувається – одна з найбільших в історії Землі, вона носить  комплексний характер, на відміну від усіх попередніх, торкається всіх сторін життя. Гибель світу в результаті дій людини передбачался з давніх часів, але не наступала. Але цей спокій обманний. Наведу такий приклад. Якщо витягти жабу із ставка і кинути її  в каструлю з гарячою водою, вона моментально звідти вистрибне. Коли ж  посадити її в каструлю з холодною водою, жаба сидітиме  спокійно, поки не звариться. Сьогодні людство має багато чого спільного із жабою, яка потрапила в холодну воду…
- Якою була ваша остання зустріч з Миколою Даниловичем?
- Ми обговорювали проблеми екологічного виживання. Він зауважував, що ця проблема для України пов’язана з тим, що  довгий час наша держава  не мала самостійності, не могла елементарно розвиватися.  Він казав, що українець -  це не той, хто продає, а той, хто володіє справжнім знанням про основи людського буття.
- Якщо нація має пророка, то можна говорити про її унікальність?
- Однозначно. Якби ж  це розуміли інші народи…  Справді, все починається із свідомості. Якщо сьогодні страждає екологія довкілля, то тільки через те, що порушена екологія свідомості.
Тетяна ОЛІЙНИК


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика