ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ЧОГО ВАРТІ ДЕПУТАТСЬКІ ОБІЦЯНКИ

Автор: Ілона БІЛАН

Депутатський імунітет гарантується статтею 80 Конституції, відповідно до якої народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Без згоди Верховної Ради вони не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Зараз недоторканними є не лише народні обранці, а й президент та судді, що закріплено статтями 105 та 126 Основного Закону.

Кожен виборчий процес в Україні характеризується наявністю гасла про скасування депутатської недоторканності. Цей лозунг був «фішкою» чи не кожної політичної сили, яка балотувалася на останніх парламентських виборах.

Наприклад, у першому розділі програми блоку НУНС «Очистимо владу і наведемо порядок» містилася обіцянка: «Відмінимо депутатську недоторканність!». Представники блоку, нагадаємо, обіцяли скасувати низку пільг для депутатів.

БЮТ у Програмі стратегічного розвитку України «Український прорив» основою «конституційного прориву» було визначено ліквідацію пільг та недоторканності, позбавлення депутатів-корупціонерів депутатських мандатів тощо.

20 березня 2008 року на пленарному засіданні Верховної Ради розглядалися два законопроекти про внесення змін до Конституції, що стосувалися проблеми зняття недоторканності – опозиційний та коаліційний.

226 голосами «за» депутати від БЮТ та НУНС прийняли рішення направити коаліційний законопроект щодо обмеження депутатської недоторканності на висновок до Конституційного суду стосовно дотримання норм статей 157 та 158 Основного Закону.

Залишається дочекатися вердикту КС, а потім поставити законопроект на голосування, під час якого він має набрати не менше 300 голосів. Отже, без опозиції в цьому питанні не обійтися.

Під час прийняття рішення член НУНС Анатолій Гриценко усунувся від голосування. Він заявив, що особисто підтримав би опозиційну версію документу, оскільки вважає, що «потрібно бути чесними щодо своїх виборців і не робити вигляд, а робити». За його словами, «вступити в силу цей документ може, якщо у другому читанні за нього проголосують регіонали».

Регіонал Чечетов зазначив, що «НУНС обіцяв, що закон буде один для всіх, але коли настав час втілювати у життя цей програмний лозунг, то, виявилося, що НУНС пропонує інший сценарій його реалізації: не єдиний закон для всіх, а один – для депутатів, з яких необхідно зняти депутатську недоторканність, інший – для президента, який залишається під парасолькою недоторканності».

Ставлення в суспільстві до зняття депутатського імунітету – неоднозначне.

Зазначимо, що «положення про депутатський імунітет є в Конституціях практично всіх європейських держав, у Франції та Німеччині воно майже дослівно повторює те, що написано в нашій Конституції.

Деякі політологи вважають, що ставити питання про скасування депутатської недоторканності можна, але тільки не з демагогічних міркувань, необхідні конкретні пропозиції, які сприятимуть обмеженню корупції в парламенті, а з іншого боку, все-таки захищатимуть депутатів від рішення людей, які контролюють органи правопорядку.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Фесенко вважає, що треба враховувати, що в Європі інститут депутатського імунітету сприймається як один з демократичних механізмів. Інша річ, що у нас він використовується як привабливий інструмент захисту для депутатів-бізнесменів, як певний депутатський привілей.

Політолог переконаний, що «коректніше говорити не про відміну, а про трансформацію депутатської недоторканності до європейських стандартів.

Необхідно, зокрема, щоб цей інститут не торкався кримінальних злочинів, цивільних правопорушень (наприклад, порушень дорожнього руху). Ми ж, на жаль, кидаємося з однієї крайнощі в іншу, хоча треба знайти золоту середину.

Я себе не обділив?

20 березня зі стін українського парламенту вийшов ще один цікавий документ, розроблений апаратом ВР, – постанова про кошторис Верховної Ради на 2008 рік, за яку дружно проголосували 395 депутатів.

Незважаючи на гучні заяви відмовитися від пільг, документ передбачає фінансування всіх існуючих привілеїв. Прикметно, що на офіційному парламентському сайті розміщено лише текст постанови про затвердження кошторису.

Сам же кошторис на п’яти аркушах, виявився таємницею.

Утім, все таємне коли-небудь стає явним. Згідно з документом, утримання одного депутата подорожчало на 12 тисяч гривень порівняно з минулим роком.

На здійснення своїх повноважень та утримання штату помічників-консультантів передбачено 35 тисяч, тоді як минулого року ця сума становила 22 тисячі.

УКРАЇНСЬКИЙ ЧЕМПІОН, ЩОБ ВИЖИТИ, МИВ АВТОМОБІЛІ ТА ПРОДАВАВ МОРОЗИВО

 Новим кошторисом витрат на створення умов роботи для кожного депутата передбачено близько 3 тисяч гривень на місяць. Сума на телефонні розмови всередині країни зросла з 465 до 483 гривень, закупівля канцелярського приладдя – з 680 до 708.

Ще 2000 гривень на рік передбачено на утримання депутатських приймалень в округах, що на 20 гривень більше, ніж у 2007 році. Компенсація перевізникам за безкоштовний проїзд народного обранця в межах України становить 10 тисяч на рік, що дає змогу депутатові здійснити чотири поїздки на місяць.

При цьому передбачено, що під час авіаперельотів народний обранець має віддавати перевагу економ-класу. У той же час депутати мають право користуватися VIP-залами в аеропортах та на залізничних вокзалах, що обійдеться державній казні ще у 110 гривень на місяць на кожного нардепа.

Утримання парламентських їдалень коштуватиме казні 1,6 мільйона гривень. Крім того, 28 мільйонів заплановано витратити на капремонт адміністративних будинків парламенту. Порівняно незначні кошти закладені на висвітлення діяльності депутата у ЗМІ, що становить всього 500 гривень на рік для кожного.

Не забули парламентарі виділити велику частку коштів і на свій відпочинок. Підтримка санаторно-курортного комплексу, до якого входять такі улюблені парламентарями санаторії, як «Дюльбер», «Таврійські зорі», «Нижня Ореанда», коштуватиме державі 60 мільйонів гривень.

Але найбільші статті витрат передбачають виділення близько 50 мільйонів на «створення належних житлових умов».

Десять мільйонів, із зазначених п'ятдесяти, будуть витрачені на грошову компенсацію для придбання житла, двадцять – на проживання в столичних готелях. Понад шість мільйонів передбачено на капітальний ремонт та обслуговування депутатських будинків.

Ще близько 15 мільйонів державних коштів витрачатимуться на проектування нових депутатських квартир.

Принагідно зазначимо, що більшість народних обранців не належать до бідного прошарку населення. Маючи нерухомість не лише в Києві, вони, тим не менш, не гребують отримати квартири чи грошові компенсації.

Дійсно, навіщо ж відмовлятися від того, що передбачено законом про статус народного депутата, в якому житловій проблемі відведено окрему статтю.

Адже квартири, що виділяються парламентарям, не мають статусу службового житла і залишаються у власності депутатів та їх родин і після закінчення строку повноважень.

Отже, депутатська рідня може спати спокійно, їхнє майбутнє забезпечено. Адже не секрет, що у парламентських квартирах часто мешкають численні родичі та родичі родичів народних обранців.

У підсумку можна констатувати, що гучні виборчі гасла щодо скасування пільг так і залишаються гаслами. Незважаючи на обіцянки, дані народу під час виборчих перегонів, депутати не поспішають позбавляти себе привілеїв.

За словами першого заступника регламентного комітету ВР Саса, члени комітету були «змушені» зберегти депутатські пільги, оскільки «для їх ліквідації необхідно було міняти чинне законодавство, зокрема, закон про статус народного депутата».

Через те, що представники комітету «засумнівалися» в тому, що зможуть найближчим часом переконати колег відмовитися від пільг, було прийнято рішення проголосувати за новий кошторис.

«Через незатверджений кошторис заблокована ціла низка програм фінансування Верховної Ради, – аргументує дії парламентського комітету пан Сас. - Крім того, було доручення глави ВР, щоб прискорити роботу над кошторисом».

Складнощі з переконанням депутатів відмовитися від пільг виглядають цілком імовірними.

У стінах парламенту багато таких, хто підтримують Кармазіна: «Якщо хтось може сказати, що поїздка в офіс, придбання квитка – це є пільга, то це просто нерозумний чоловік...»

За словами Кармазіна, шлях і пропозиції щодо скасування депутатських привілеїв «популістські, бо дехто із депутатів-регіоналів, мільярдерів говорять: та давайте взагалі зробимо заробітну плату в депутата як у двірника. Можна, звісно, тільки вони будуть лобіювати якісь законопроекти. Окрім мільярдерів, всі інші будуть тоді шукати, як прогодувати сім’ю».

Звичайно, за 13-17 тисяч гривень на місяць родину прогодувати можна, інакше не шукали б потенційні «народні захисники» всіх можливих і неможливих шляхів, щоб долучитися до парламентської годівниці.

Отож, перед пересічними громадянами-платниками податків відкривається дуже невтішна перспектива. З невпинним подорожчанням столичного життя так само невпинно зростатимуть і витрати на «створення належних умов для життя та роботи» українських депутатів, які під час чергової виборчої кампанії вішатимуть на вуха виборців чергову порцію локшини.


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика