ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



СИЛА КОЗАЦЬКОГО НАПОЮ

Уявити легко, що було б, якби козаки, славні й могутні лицарі землі української, встали та помірялися силами зі своїми теперішніми нащадками... Розчарувалися б вони, бо з-поміж мільйонів мужів сьогодні знайдеться хіба кілька, хто б міг дорівнятися до них своєю силою та витривалістю. Чому ж тане з віками, десятиліттями сила козацька? Чому люд наш втрачає здоров’я? Вочевидь тому, що сучасна людина відривається від своїх духовних першовитоків, забуває про те, що в дусі своєму є частинкою Творця.

Окремі з-поміж українців нині демонструють диво національного відродження. Кожен у своїй галузі: хтось складає вірші, хтось зводить храми, а хтось повертає нації здоров’я, яке втрачалося віками.
Мій співрозмовник Валерій Дяченко, голова Всеукраїнської спілки бджолярів переконаний, що Україна без пасік – збіднений, безперспективний край.
Багато років поспіль цей чоловік (у недавньому минулому військовий) займається бджолярством, тією діяльністю, про яку Тарас Шевченко свого часу зауважив: «Немає на світі, либонь, благодатнішого заняття, ніж пасічникування».
Останніми роками Валерій Костянтинович відроджує давні рецепти медоваріння. Для цього ходить в архіви, вишукує в літописах й старовинних книгах рецептуру давніх напоїв.
Чи ж треба пояснювати, наскільки сьогодні, коли ринок переповнений синтетичною продукцією, важливо мати здорові напої, такі, що додають сили, продовжують молодість?
Отож уже чотири роки поспіль з ініціативи Валерія Дяченка і його однодумців проходять презентацію так звані медові вина. На першій, свою продукцію представили всього три пасічники, а на останній, що відбулася на початку березня нинішнього року, – аж 170!
Кілька днів поспіль поважна комісія дегустувала козацькі напої. З-поміж інших фахівців там був присутній і доктор медичних наук, завідувач відділу дієтології і клінічних досліджень медико-дослідного інституту екогігієни і токсикології Академії медичних наук України Петро Карпенко.
– На жаль, сьогодні в нашій державі немає наукових праць, в яких досліджувалися б медико-біологічні властивості питних медів, розповів він. –  Але у цьому напрямку уже спостерігаються певні позитивні кроки. Так, днями створено Асоціацію виробників цієї продукції.
Що й казати, виготовлення цих напоїв – непроста справа. От ми, члени комісії, впродовж двох днів продегустували 110 питних медів, виготовлених кустарним методом. Кожен напій не був схожий на інший. Частину, приблизно 20 відсотків, представленої продукції було забраковано, оскільки вона не відповідала смаковим та ароматичним властивостям. Проте з-поміж представленого розмаїття медових вин було чимало таких, які я як лікар-дієтолог радив би використовувати для раціонального харчування як здорових, так і хворих людей.
Гадаю, в Україні ще настануть ті часи, коли в спеціальних лабораторіях буде науково доведено цінність напоїв наших пращурів. До речі, у Росії ветеринарні служби вже дають чіткі висновки, щодо питних медів, оскільки там на державному рівні розроблено й затверджено Міністерством охорони здоров’я санітарно-технічні характеристики цих напоїв.
У нас же на ринок ймовірно можуть потрапляти напої сумнівної якості, які можуть призвести навіть до отруєння. Тому сьогодні, коли збільшився попит на цю продукцію, є нагальною потреба у дослідженні медико-біологічних властивостей питних медів. А вже на основі цієї інформації українські дієтологи зможуть визначитися з конкретними рекомендаціями щодо вживання цього лікувального і профілактичного напою.
– Виникає просте запитання: чи були колись, років 300-400 тому, лабораторії, санітарно-епідеміологічні станції, які б перевіряли якість тієї чи іншої продукції, у тому числі й такого напою?
Звісно, не було. Проте тоді були й інші умови життя, іншою була суспільна мораль, зрештою, інша екологія. Козак знав, що п’є справжнє. Розповідають, що випивши увечері попереднього дня відро вареного меду, він міг без відпочинку і без їжі цілий день скакати на коні.
– За рахунок чого цей давній напій дає таку могутню силу?
– Один мій знайомий якось дав своєму дев’яностолітньому батькові кухоль питного меду, – розповідає один з українських виробників питних медів Валерій Дяченко. – Треба сказати, цей дідусь ще при здоров’ї, проте його замучувало безсоння. Старенькому не спиться ночами, у спогадах приходить голодне дитинство, стоять перед очима жорстокі картини війни... Отож випив він на ніч питного меду, а вранці сказав синові: –За багато років я вперше виспався». Я також на власному прикладі переконався у дивовижній сиіа цього напою: після напруженого дня зазвичай випиваю склянку, на ранок ніякої втоми.
Таємниця питного меду захована у глибині віків. Сьогодні в церковних бібліотеках, у приватних бібліотеках багатих людей, зокрема гетьманів, можна знайти свідчення про те, як саме зброджені меди впливають на здоров’я людини. Ефект цих напоїв пояснюється ще й тим, що до його складу входять добавки певних лікарських трав. У старовину питний мед зброджували, використовуючи, зокрема, такі трави, як дев’ясил, чебрець, шавлію. Класичним напоєм українців, як відомо, була сура – настояне на дванадцяти травах медове вино.
На жаль, нині втрачено рецепти багатьох цілющих напоїв. Проте немало їх і збереглося. Зрозуміло, що створення питного меду, то є творчий процес. Особисто я вважаю найбільш вдалим свій напій, якому дав назву «Аромат степової ночі». Ідея виготовити його з’явилася після того, як я спостерігав за пізньою мандрівкою бджоли. Уявіть собі наш південний український степ. Сідає сонце. Здавалося б, уже час бджолі, що за день натомилася, й відпочити. Але вона кудись летить... Куди ж саме? Я довго не міг відповісти на це запитання, і от якось знайшов той кущик, що так приваблював комаху. Не можу передати своїх відчуттів, наскільки це хвилююча картина. Отож у пізню вечірню годину бджола збирає нектар з того кущика. Я вчинив інтуїтивно: навіть достеменно не знаючи, яка саме то рослина, настояв на ній питний мед. Вийшов дивовижний напій, який вражає смаком, а також цілющими властивостями, які я перевірив на собі й на своїх знайомих.
Треба розуміти, що в процесі зброджування питного меду відбуваються складні біохімічні процеси, основний з яких – ферментація, внаслідок чого цукри, вітаміни й мінерали перетворюються у певні види амінокислот, які сприяють оптимізації процесів обміну, а отже, виведенню з організму шлаків і шкідливих речовин.
Мене іноді запитують, які дріжджі використовують у процесі родження питних медів. Звичайно, не спиртові. Добросовісні медовари користуються чистими культурами дріжджів, зазвичай винними, які є корисними для людського організму.
Це добра новина: в Україні завдяки ентузіастам відновлюється справді шляхетний напій, що додає здоров’я.
Мудрі люди, скуштувавши медовухи, відмовляться від сурогатних вин, пива, що відбирають, а не додають життєвих сил.
З історичних джерел відомо, що питні меди були прерогативою знаті. Їх виготовляли українські сотники, отамани, гетьмани. Виготовляли цей напій і в монастирях за оригінальними рецептами.
Тетяна ОЛІЙНИК


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика