ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



КНИЖКА, ЩО СТАЛА ПОДІЄЮ

Нещодавно у Києві в урочистій обстановці пройшла дев’ята щорічна церемонія нагородження українських видавців – «Книжка року-2007». Кращих за сімома номінаціями рейтингу визначало майже сто незалежних експертів. Уточнимо: ця досить не проста процедура відбувалася абсолютно прозоро (чого варто побажати й іншим українським рейтинговим заходам), бо задовго до фінальної стадії списки номінантів, як і прізвища експертів, оприлюднювалися на сторінках вітчизняних ЗМІ.

Серед переможців – вперше за роки свого існування – і видавництво Міжрегіональної Академії управління персоналом. Чемпіонську сходинку в номінації «Обрії» посів енциклопедичний довідник Миколи Сухомозського та Надії Аврамчук «Україна у світі». Наш кореспондент зустрівся з лауреатами і, привітавши їх з перемогою, запитав, наскільки вона була несподіваною для авторів.
Надія Аврамчук:
– Це була повна несподіванка. Ми дізналися про це... лише на третій день. Коли ви нам зателефонували з редакції. Потім на одному із сайтів прочитали, що церемонія, на яку ми навіть не потрапили, таки відбулася. А ось повного списку переможців там не було. І ми все ще не вірили. Хоча дуже хотілося...
Микола Сухомозський:
– Певно, все-таки більшим скептиком був я. З того самісінького моменту, коли в газеті «Україна молода» побачив список семи претендентів (інших відсіяли, як я розумію, на попередньому етапі) саме в номінації «Обрії». До нього, зокрема, ввійшли такі «важковаговики», як київські видавництва «Тека» з доробком «УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія» майже на 1500 аркушів і «Юридична думка» з «Великим енциклопедичним юридичним словником» майже на 1000 сторінок.
Кор: – Даруйте, але у вашій «Україні у світі» теж майже 900 сторінок...
М. С.: – Так. Але я – не про обсяги. Коротше кажучи, з того моменту на книзі нашій я поставив хрест. Нічого, звичайно, не сказавши співавтору і дружині. Навіщо завчасно сіяти зневіру?..
Кор.: – І що ж?
– Ми подзвонили моєму однокурсникові кандидату філологічних наук Віталію Довгичу, який, працюючи свого часу в МАУП під керівництвом знаного науковця професора Василя Яременка, власне, умовив нас видрукувати енциклопедичний довідник саме у видавництві академії. Проте, як з’ясувалося, він нічого не знав. Але почав телефонувати ще комусь, той – наступному і, врешті-решт, вийшли на домашній номер одного з чільників Всеукраїнської рейтинг-акції Костянтина Родика. І лише, коли той підтвердив факт перемоги, ми повірили. А через декілька годин пролунав дзвінок з вашої редакції.
Н. А.: – Хочу окремо наголосити на величезній ролі ректора МАУП Миколи Головатого в тому, що книга взагалі побачила світ. Дяка йому за це. А також – Георгію Щокіну – за ту увагу, яку цей, на мою думку, визначний вчений, надає книгам, що в різних жанрах, а головне – по-науковому переконливо й правдиво розповідають про місце України в світі, про її минуле та сьогодення.
Кор. : – А яке, власне, ваше ставлення до подібних рейтингових акцій, яких в Україні проводиться нині немало?
Н. А.: – Нам не важко бути об’єктивними. Якщо «Україна у світі» стала переможницею, значить, принаймні щорічна церемонія нагородження українських видавців, – захід чесний. Адже ніде правди діти: сумніви виникали внаслідок думок про те, що «все у нас куплене».
М. С.: – Цілком поділяю цю точку зору. І в ній, якщо говорити про ситуацію «взагалі», – значна частина правди. Згадаймо грубезні томи на кшалт «Хто є хто в Україні»: «платиш – і потрапляєш в історію». А нескінченні «персони рокЧомусь «перемагають» нині найчастіше ледь не персони нон-грата, але за ними – або висока посада, або серйозний бізнес. Не кажучи вже про маразматичне засилля «золотих» – баянів, дудок, патефонів, зубних протезів тощо! Мимоволі думаєш: якби все те, що так рекламно блищить, виявилося справжнім інтелектуальним золотом, ми б уже давно наздогнали Японію.
Стосовно ж конкретної акції, то ми жодного разу в житті не бачили жодного з її організаторів, а список експертів прочитали на одному з інтернет-сайтів.
Кор.: – Бодай стисло, будь ласка, про той нібито інцидент, суть якого багатьом, переконаний, була просто незрозуміла.
М. С.:– Так, не обійшлося, на жаль,  без ложки дьогтю і на самих урочистостях, про що ми дізналися з публікацій ЗМІ. Представник одного зі столичних видавництв (не будемо його рекламувати!) відмовився від нагороди. Як було заявлено, на ... знак протесту, що переможцем у своїй номінації стала книга, видрукувана видавництвом Міжрегіональній Академії управління персоналом. Але: до чого тут наш енциклопедичний довідник? Варіантів відповіді може бути два: або разом з нашою номінувалася й книга вищезгаданого видавництва і програла змагання, або цей демарш – відверто провокаційна акція.
Н. А.: – Між іншим, за два роки тому один із видавців (не будемо і його рекламувати) публічно заявив буквально таке: «Той автор, який видасть бодай один свій твір у видавництві МАУП, до мене нехай і не потикається». Хіба це – демократія і об’єктивність? Виходить, і Тараса Шевченка вже зарахували в «чорний список», бо його, напевно знаю, видавали в МАУП. І ще: ми ніколи не воювали ні проти кого, ні на чиєму боці. Ми робимо книги і їх видаємо. Там, де умови для цього прийприйнятніші. А нас намагаються втягнути в якусь не зрозумілу «боротьбу».
Кор.: – І тут ми торкаємося такої тонкої субстанції, як соціологічний феномен літератури...
 М. С.: – На мій погляд, проблема ця має щойнайменше два головні аспекти.
Перший аспект – красне письменство певною мірою перетворилося на пропагандистський інструмент. Ось приклади. Вбивство Г. Політковської в Росії, на переконання відомого фінського ученого-соціолога Й. Бекмана, «було всього лише інструментом для антиросійських політичних провокацій на Заході». Повна відповідність цій оцінці – відмова вищезгаданого видавництва одержувати диплом. У ньому – відомі вітчизняні науковці, письменники, журналісти, видавці…
Другий аспект – значну кількість книг видають не для того, щоб їх прочитали, а для того, щоб їх купили. Саме тому феномен цей – соціологічний, а не літературний. Розлого проаналізувати ситуацію нам не дозволить газетна площа, однак не треба бути Григорієм Сковородою, аби зрозуміти, що переважає – користь чи шкода. Зважаючи на «позначки», які книги залишають у свідомості наших сучасників.
Н. А.: – Проте, на мою думку, не все так вкрай погано з соціологічним феноменом у літературі. Адже маємо наразі й обнадійливі футуристичні сигнали. Мені, наприклад, імпонує точка зору західних учених Д. Гелбрейта і Р. Хейльбронера, котрі обстоюють ідею поширення в різних соціальних станах неекономічних цінностей. Тобто майбутнє постіндустріальне суспільство буде гуманітарним. Роль книги за такого розвитку подій – годі переоцінити...
Кор.:
– І, нарешті, традиційне запитання – що в найближчих творчих планах?
Н. А.:
– Приємні речі. Організатори акції «Книжка року-2007» обіцяють усім переможцям заохочувальну участь у книжкових ярмарках «Буквиця» (Дніпропетровськ), «Книжковий світ» (Київ), «Зелена хвиля» (Одеса), «Форум видавців» (Львів), «Nonfiction» (Москва)...
М. С.: – І це ще не все. Як свідчить офіційний документ, «згідно рекомендації Міністерства культури і мистецтв України (№12-5319/18 від 17.10.2002 р.) під час формування репертуару «Української бібліотечної серії» (державна програма централізованої закупівлі книжок для бібліотек), перевага надаватиметься книжкам-переможцям «Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року». Що ж стосується нових видань, то вони у нас вже готові. Найсерйозніше – біографічний довідник-хрестоматія «Вихідці з України. Інтелектуальна еліта з іноземним статусом (друга половина XVII – перша половина XX ст.)». Перспективне воно не лише за обсягом – а це понад 200 авторських аркушів – а й новими, в чому ми переконані, підходами до висвітлення старої теми.
Кор.: – Що ж, нових успіхів! Сподіваюся, сенсаційна перемога додасть вам натхнення, що Ви не зрадите видавництву МАУП, з яким піднялися на лідерський щабель.


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика