ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ГРА В СУСПІЛЬСТВО ГРОМАДЯНСЬКЕ

Після проголошення незалежності ми сперечались про національну ідею, приватизацію і ринок, а про громадянське суспільство якось не думав ніхто. Вважалося, що якщо є суспільство і є громадяни, то суспільство не може бути не громадянським.

Поняття «громадянське суспільство» придумали не українці. Це схоже на якусь технологію, щоб за ознаками «громадянського суспільства» вимірювати ступінь нашої демократичності, демонструвати нашу відсталість і таким чином нами маніпулювати. Пропаганда підносить цей термін вище будівництва держави в ранг ознаки новітнього інтернаціоналізму. Виглядає смішно, адже на цьому порожньому місці побудовано чимало грантоїдних структур. Люди, які на штучній темі громадянського суспільства роблять кар’єру і політику, з усіх сил доводять –  громадянське суспільство в Україні є, і воно нормально розвивається. Наводять приклади волонтерської діяльності у сфері боротьби зі СНІДом, наркоманією, пропагують численні фонди і грантоїдні організації. Громадська діяльність кипить, звіти справно пишуться, самореклама грантоїдів творить ілюзію потужної громадської активності українців.
Однак таке суспільство однобоко зорієнтоване, перекошене в напрямі стандартного «міжнародного набору цінностей на експорт». Це дуже нагадує підступне месіанство старого світу з його дзеркальцями, намистом і «вогняною водою» для аборигенів. Непоганий гумор, якби все не мало такої потужної фінансової і медійної підтримки. Дехто з українців, щоб не виглядати відсталим неєвропейцем, починає активно підігрувати цій технології втручання в нормальний розвиток нашої держави. Число прихильників «громадянського суспільства» зростає, хоч достеменно ніхто не знає, що це таке і навіщо. Внаслідок цього відбувається зміщення уваги на порожню формулу і відволікається увага еліти від розбудови в нашій країні суспільства українських громадян як міцної і традиційно збудованої твердині народу, держави. На відміну від мантр на тему «громадянського суспільства» інформація про гармонійний розвиток нації для більшості українських ЗМІ є нецікавою, майже «неформатом».
Мало хто переймається тим, що для громадянського суспільства передовсім необхідні свідомі громадяни. Що робиться для формування громадян з молодого дезорієнтованого сучасного покоління? На рівні держави і суспільства системної просвітницької дії в цьому напрямі явно недостатньо. Освіта переважно не виховує в українських громадян пошану до держави, державної мови, не озброює знанням обов’язків і прав, баченням своєї ролі в суспільстві і головне – не вчить готовності боротися за власне місце під сонцем в Україні і світі. Останнє найголовніше, але цим переймаються тільки деякі школи для багатої еліти. Загальна школа зорієнтована випускати у світ інертного, байдужого і нікому не потрібного в Україні українського молодого громадянина. А щоб в перспективі українські громадяни нікому не заважали порядкувати на нашій землі, соціаліс – екс-міністр Ніколаєнко планував запровадити уроки «толерантності». Такому суспільству хоч по головах ходи, воно житиме ілюзіями і головне – справно працюватиме за невелику платню.
Молодь інтуїтивно не бажає такої долі, тому намагається пристосуватись. Зріла частина суспільства мусить починати із засвоєння прав та обов’язків громадянина. Що робиться з правової освіти? Видаються коментарі кодексів, на першому телеканалі демонструють нудний показовий суд – і все. Пересічний громадянин перед сном не читає коментарів, не має терпіння дивитись показовий суд на забутому державою державному телеканалі. Він дивиться на інших телеканалах політичні шоу, де політики дуже часто відверто перекручують сенс статей законів і навіть Конституції. Біда в тому, що Міністерство юстиції досі не практикує офіційних реагувань на всі публічні перекручення законів на тих же телеканалах.
Адвокати не кожному по кишені. Чи є в Україні нормальні правозахисні організації, які могли б безкоштовно надати правову допомогу громадянам, якщо цього не робить держава? Формально вони є і з великим успіхом переймаються правами біженців і стандартним імпортованим набором проблем в обмін на міжнародну похвалу та гроші зарубіжних фондів. Їм вигідно не бачити порушень прав звичайних українських громадян, українців. От якби вони були біженцями, наркоманами, сексменшинами… Про підтримку справжнього національного правозахисного руху ніхто не дбає і не дбатиме – навіщо зайвий клопіт владоможцям і олігархам?
Так, громадською діяльністю, в тому числі і правозахисною, повинні опікуватись самі громадяни, адже порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Проте громадян, що бажають цим займатись, дуже мало – отже, й немає громадянсько-активного суспільства. Нечисленні і формально підтримувані державою українські громадські організації практично відлучені від українського інформаційного простору, тому по-сучасному працювати не можуть, бо ми ще не дуже уявляємо собі, як працювати в сучасній громадській організації
Українці здебільшого заспокоїлись і геть збайдужіли до українських організацій, читають і дивляться те, що їм подають. Громадянство втрачає організованість, стає зібранням домашніх філософів і критиків, ладних сперечатися всує, на будь-яку тему з будь-якого приводу. Суспільство беззахисних, лінивих, безвольних демагогів – так виглядає примара нашого «перекошеного громадянського суспільства». За це нас вихвалятиме весь світ, як малих дітей, – дали іграшку – демократичну цінність, ще й похвалили, за мирний характер та дивовижну працелюбність – мовляв, молодці, – бо живете в універсальному громадянському суспільстві!
Володимир ФЕРЕНЦ,
м. Івано-Франківськ


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика