ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



Реабілітація УПА: бій триває

Автор: Антін БОРКОВСЬКИЙ

Нарешті, з”явилася щира надія, що боротьба за символічне очищення Української повстанської армії переходить в завершальну фазу і уперше з’явився реальний шанс визнати УПА воюючою стороною. Деякі представники сил патріотичного спрямування у Верховній Раді виступають не лише за надання «соціальної підтримки» воякам Української повстанської армії, а й за символічне вшанування – визнання УПА воюючою стороною у війні. До ВР потрапило відразу два «проупівські» законопроекти, а в есбеушних архівів помалу «розв’язалися язики».

Битва законодавців
Першим з’явився так званий «президентський» проект закону про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у 1920-1990 роках. Із вельми обтічної назви цього документа випливає, що головним завданням «умільців» із Секретаріату Ющенка було «сховати» слова ОУН-УПА серед інших назв, дат й абревіатур. Як натякнули «Газеті...» поінформовані «секретаріатники». Мабуть, наше вище керівництво побоюється, що лобове ідеологічне зіткнення лишень зашкодить закону, адже як результат може вибухнути чималий галас, а «ядро» однаково складатиметься з членів ОУН-УПА. А так восторжествує справедливість: де-юре вшановують усіх патріотів, а де-факто подбають про «учасників політичної, партизанської, підпільної чи збройної боротьби у складі Української військової організації, Карпатської Січі, ОУН, УПА, УГВР».
Тим часом депутати-«нашоукраїнці» водночас вирішили і законодавчо підстрахувати президента, і власне реноме вберегти перед виборцями. Днями вони запропонували проект закону, але вже з традиційно гострою назвою – про визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні.
Співавтор цього документу народний депутат Ярослав Кендзьор пояснив, що якихось суттєвих відмінностей у законопроекті немає і він не суперечить президентському, а конкретизує його. Головна ж мета – забезпечити моральну та матеріальну підтримку людей, котрі боролися за Українську державу. До речі, пан Кендзьор є рекордистом у поданні таких проектів до ВР, але із шести лише один «проскочив» у порядок денний, та й то до його розгляду не дійшло. На думку Ярослава Кендзьора, саме це питання стане лакмусовим папірцем для перевірки чистоти намірів коаліції, адже деяких начебто проукраїнських парламентських партіях є чимало депутатів, котрі досі не розуміють проблеми, навіть просять не порушувати цю дражливу для опозиції та комуністів тему. Відповідальність за визнання ОУН-УПА ляже передусім на провідників фракцій. Якщо парламентська більшість не проголосує за закон, вважає пан Кендзьор, необхідно буде визнати, що вона просто брехала на виборах. Щоправда, його «оптимізм» розвіяв народний депутат-бютівець Андрій Шкіль, який зауважив, що узгодження між фракціями йшло б у форматі президентського закону і наразі немає жодних домовленостей щодо так званого проекту Кендзьора-Стойка. Цю позицію уточнив народний депутат Степан Курпіль, пояснивши, що преференції матиме ширший президентський законопроект, хоча для фракції ні один, ані другий не є суперечливим.

Битва істориків
Законодавчі ініціативи мають базуватися на документальному підтвердженні, а всі кінці – у «підвальних бібліотеках» СБУ. Щоб «оптимізувати» співпрацю зі спецархівами, вже створено навіть робочу групу істориків. Як пояснив молодий львівський історик Володимир В’ятрович, котрий нещодавно став радником голови СБУ, зараз необхідно сформувати єдиний реєстр матеріалів про учасників національно-визвольного руху та терміново публікувати збережені документи. Дослідницьку роботу слід вести не лише в Київському центральному архіві, але й в обласних, котрих досі ніхто як слід не переглядав. За інформацією Головного управління СБУ, лишень у Львівській області зберігають понад 20 тис. кримінальних справ на членів ОУН-УПА, а в Тернопільській – понад 16 тисяч. Загалом протягом 1944-1952 років заарештували 134 тис. осіб, розстріляли 153 тис., депортували з України 203 тис.
За словами пана В’ятровича, найважливіше уможливити роботу в архівах усіх зацікавлених у проблематиці істориків, а в перспективі взагалі створити величезний архів Національної пам’яті України. Можна сподіватися і на нові сенсації, попри те, що на початку 1990-х архіви сумлінно «підчищали», наприклад, тоді знищили частину важливих архівів щодо Романа Шухевича. Тож украй необхідно, щоб робоча група розслідувала так звану історію з «тілом генерала Чупринки». Проте в українських архівах досі не віднайдено відповідної інформації. Готують й окреме дослідження кривавих провокацій, котрі влаштовували так звані «агентурно-бойові групи» НКВС. Саме оприлюднення цих матеріалів, на думку радника голови СБУ, і розвіє більшість закидів і звинувачень на адресу УПА.

Унікальний архів репресованих
Нещодавно російська ліберальна партія «Яблоко» передала Львівському історичному музею унікальний електронний архів репресованих комуністичною владою. Остання, оновлена версія архіву з’явилася внаслідок самовідданої праці російського «Меморіалу», котрий згромадив імена та прізвища близько 2,6 млн громадян СРСР, які постраждали від політичного терору. Архів містить близько п’ятої частини від загального числа репресованих. Щоправда, наразі він налічує не більш ніж п’ятдесят тисяч прізвищ українців. На думку науковця львівського Історичного музею Світлани Кочергіни, завдяки передачі вдасться порівняти дані про репресованих, і колосальна відповідальність ляже саме на українську сторону, бо дедалі важче отримувати важливі матеріали від путінських урядових структур.

НАДІЇ НА ЛЮСТРАЦІЮ НЕМАЄ 
Люстрації та розслідування злочинів радянських спецслужб проти мирного населення неможливе, якщо не оприлюднити архіви СБУ до 1991 року, проти ці документи внаслідок «війни» за реабілітацію ОУН –УПА й досі знаходяться у «довгій шухляді».Щоправда, під тиском президента Ющенка «дебешні» архіви привідкрили, але рівно настільки, щоб із них і миша не вислизнула. Досі військові злочинці з НКВС і їхня агентура залишаються інкогніто, адже чинна заборона на оприлюднення «особових даних» розтягнута на 75 років. Як пояснив директор київського Музею совєтської окупації Роман Круцик, люстрація чи бодай будь-яка історична справедливість без розкриття архівів неможлива, наразі ж триває компроміс з історичною пам’яттю та правдою, а подібний компроміс, вважає він, – завжди брехня. На думку правозахисника, Інститут національної пам’яті не виправдав сподівань українських дослідників і не спричинився до розблокування «спецскладів». Попри це, пан Круцик запевнив, що незабаром оприлюднить матеріали, котрі остаточно знімуть з українських повстанців звинувачення в антисемітизмі.

Архівні «смаколики» притримують для генералів
Водночас, ситуація з київськими архівами СБУ не вельми прозора. Непоодинокими є випадки, коли «архіваріуси у погонах» знизують плечима, кажучи, що, мовляв, «необхідного матеріалу не знайдено». І річ не в «держтаємниці». Науковці нарікають, що з відповідними архівами було легше працювати в 1990-х, допоки не виникли відпрацьовані «схеми» продукування есбеушних «крип’якевичів та грушевських».
Деякі матеріали, особливо на «гарячі» теми, «свідомо притримують» для підготовки дисертацій генералам, полковникам та іншим урядовцям. Архівні документи для «золотопогонія» шукають штатні архівні «негри», котрі чемно допрацьовують до державної пенсії. Вони й творять із пожовклого архівного «листя» дисертації та нові книжечки у глянцевих палітурках. Їх упродовж півроку спеціалізована рада зі своїми, «підгодованими» вченими конвертує в «наукові зірки на погонах». Злі язики твердять, що так генерали рухають науку – плодять науковців, випорпують архівну інформацію та видають книжки. Задоволені всі. Крім науковців, котрим «важче працювати, ніж у 1990-х, бо вони нерідко отримують відмови на кшталт «матеріал не знайдено.

 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика