ФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ
Українська газета плюс №45(185)
Персонал Плюс
18-31 грудня 2008 р.
 
 
2008
45 43 42 41
40 39 38 37
36 35 34 33
32 31 30 29
28 27 26 25
24 23 22 21
20 19 18 17
16 15 14 13
12 11 10 9
8 7 6 4
3 1    



ГАЗОВА ВІЙНА ШТОВХАЄ ФІРТАША В ПАРТІЮ РЕГІОНІВ

Нині вирують пристрасті навколо «Росукренерго»: прем'єр-міністр наполягає на усуненні з ринку неприємного їй газового трейдера, Президент захищає його. Чия візьме, і як це відіб'ється на українській політиці?

Щоб зрозуміти, що нині відбувається на газовому фронті країни, потрібно пригадати, з чого все починалося. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» була утворена десять років тому, і всі ці роки навколо НАК тривала війна. Сьогодні компанія стоїть між Ющенком і Тимошенко, а в далекому 1998 року її створив Леонід Кучма для боротьби з імперією Павла Лазаренка.
Саме в часи віце-прем'єрстваі пана Лазаренка у 1995 році на ринку був бум приватних компаній, що здійснювали газові постачання з Туркмениістану.
Але Павло Лазаренко став складати дуже велику загрозу для Кучми. Після відставки прем'єра і була утворена НАК «Нафтогаз України». Ідеологом створення державного монополіста виступив Ігор Бакай, який на той момент сам займався газом і досить успішно.
Довгий час після цього найбільшу квоту на постачання блакитного палива до України мала компанія «Ітера», очолювана Ігорем Макаровим. Її інтереси лобіював серед інших і Павло Лазаренко. Тільки після його затримання представники «Ітери» визнали, що у колишнього прем'єра була в компанії власна частка.
Втім, «Ітера» в певний момент була вигідна не тільки українським чиновниками і бізнесменам – її інтереси активно лобіювало колишнє керівництво «Газпрому». Проте з приходом Володимира Путіна схема кардинально помінялася. Спочатку українського газотрейдера замінила EuralTransGas. Але після двох років роботи і тривалого скандалу з приводу можливих зв'язків компанії з кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем EuralTransGas довелося покинути ринок.
А 26 липня 2004 року на зустрічі президентів Кучми і Путіна була досягнута угода про постачання газу компанією «Росукренерго». Як з'ясувалося пізніше, і за EuralTransGas, і за «Росукренерго» з українського боку стояла одна людина – українець Дмитро Фірташ.
Слід зазначити, що посередник між НАК «Нафтогаз України» і постачальниками газу з Центральної Азії і Росії з'явився мінімум з двох причин. По-перше, після розпаду СРСР Україна просто не мала можливості розплачуватися за отримане паливо твердою валютою. 
Компанії-посередники найчастіше або відшкодовували отриманий газ бартером, або добивалися прямих платежів від споживача. По-друге, посередники дають можливість всім учасникам складних газових переговорів заявляти про свою перемогу. Саме як перемога українських парламентерів і булоподано прихід на ринок «Росукренерго».
Справжня функція таких компаній полягає в тому, щоб досягати домовленостей з місцевою владою всіх держав, через які транспортується газ для України. І найчастіше схема цих переговорів залишається непрозорою і підозрілою.
ПОВТОРЕННЯ ПРОЙДЕНОГО
Війна проти «Росукренерго» була оголошена ще у 2005 році під час першого прем'єрства Юлії Тимошенко. Тоді й відбулося перше зіткнення лідера БЮТ з Віктором Ющенком на газовому грунті. Усунувши прем'єра від газових питань, Президент делегував повноваження в цьому питанні своєму ставленикові в НАК «Нафтогаз України» Олексію Івченку.
Пізніше з'ясувалося, що Юлія Тимошенко готувала окремий договір між Туркменистаном і Україною про прямі постачання газу компанією «Ітера».
Втім, газова війна закінчилася нічим: восени 2005 року Юлія Тимошенко була відправлена у відставку, а Олексію Івченку вдалося лише розірвати договори з Росією, унаслідок чого ціни на газ зросли майже удвічі.
Минуло майже три роки, і ситуація знову повторюється. Тільки тепер Тимошенко контролює ось державний апарат, відповідальний за паливно-енергетичний комплекс. З перших же днів свого прем'єрства лідер БЮТ назвала свого головного ворога – «Росукренерго».
«Ми перейдемо на прямі постачання, без мегакорумпированных посередників. «Росукренерго» і продажні українські чиновники практично знищили державну компанію «Нафтогаз України», підготували її до тіньової приватизації шляхом штучного банкрутства, але наша команда всі ці «будиночки» поламає. Я новим дахом для цієї ганьби і абсурду не буду», – заявляє Тимошенко.
І одне це вже поставило її стосунки з Президентом на грань першого за останній час очевидного конфлікту.
Войовничих настроїв прем'єра Віктор Ющенко не розділив: він несподівано зайняв спочатку нейтральну позицію, а потім став відкрито захищати компанію-посередника. Якщо ще рік тому глава держави обурювався непрозорістю роботи РУЕ, то нині він, як з'ясувалося, не бачить їй альтернативи. Водночас Президент нагадав, що Україна отримує імпортний газ за найнижчими цінами в Європі. «Якщо сьогодні хтось готовий сказати, що може зробити краще, давайте розглянемо його пропозиції. Але хотів би всіх закликати до одного. Пам'ятаєте: Україна сьогодні отримує найдешевший газ», – відзначив він.
Тим часом олії у вогонь підливають російські чиновники. Спочатку про можливість усунення «Росукренерго» заявив наступник Путіна Дмитро Медведев, а вже після нового року його слова підтвердив віце-спікер Держдуми РФ Валерій Язєв.
Найбільш інтригуючим моментом в історії газового протистояння президента і прем'єра став арешт  Семена Могилевича в Росії. Вже на другий день після затримання Сергія Шнайдера (нинішнє прізвище пана Могилевича) російські і українські політики заговорили про те, що це останній етап усунення «Росукренерго».
Юлія Тимошенко охоче підтверджує ці чутки, правда, жодного разу і не згадавши ні співвласника «Росукренерго» Дмитра Фірташа, ні Семена Могилевича. Зате вона не упускає нагоди заявити про те, що у неї є підтвердження тому, що від послуг пана Фірташа готові відмовитися і в Москві.
Президент тим часом діє по-своєму. У розпал кампанії прем'єр-міністра проти «Росукренерго» Віктор Ющенко своїм указом ввів Дмитра Фірташа до складу Національної ради благодійників «Зігрій любов’ю дитину» (цю структуру з грудня минулого року очолює його дочка Віталіна).
Позиційна боротьба прем'єра і Президента за газотрейдера дійшла до абсурду. Юлія Тимошенко провела спеціальну прес-конференцію за підсумками засідання РНБО, де заявила, що і Радбез прийняв рішення усунути «Росукренерго» з ринку. Пізніше виявилось, що голова уряду видала бажане за дійсне. Але заява стала настільки несподіваною, що опоненти прем'єра по кілька разів зв'язувалися з журналістами і учасниками Радбезу, щоб переконатися у правильності її слів.
Стурбовані, піарники «Росукренерго» зробили безпрецедентний крок. Вже наступного дня після резонансної заяви прем'єра Дмитро Фірташ дав перше в своєму житті інтерв'ю (у якому довго відмовляв всім журналістам) в ефірі телеканалу «Інтер». Але незважаючи на те, що надзвичайно коректний діалог, який відбувся на очах всієї країни, більше нагадував розмову з акціонером каналу, він став ще одним залпом в публічній війні між прем'єром і газовим монополістом.
«Треба розуміти, що газ ми як поставляли, так і поставлятимемо. Ми не можемо не поставляти, тому що у нас є контрактні зобов'язання, і ми несемо за це відповідальність, – переконував співбесідника пан Фірташ. – Європейські країни нас знають. Вони, здається, абсолютно не звертають на це (заяви Юлії Тимошенко) уваги з тієї причини, що ми виконуємо свої зобов'язання і жодного разу їх не порушили».
ДО ПЕРЕМОЖНОГО КІНЦЯ
Найближчим часом ми станемо свідками продовження газових воєн. Вже хоч би тому, що це питання надзвичайно важливе для Юлії Тимошенко. У ситуації, що створилася, битва з «Росукренерго» дає відразу декілька переваг. По-перше, в результаті непрозорої роботи компанія традиційно вважається оплотом корупції, боротьба з якою може дати непогані політичні дивіденди.
По-друге, це робить привабливішим міжнародний імідж прем'єра і може стати хорошою підтримкою її власній ініціативі – судові «Білого потоку», газопроводу із Туркменистану в Європу (про нього Тимошенко розповіла світові під час недавнього візиту до Брюсселя).
Але навіть невдача в цій війні, так само, як і відкрита сварка з Президентом, може такожобернутися для Юлії Тимошенко успіхом – ще одним козирем в боротьбі з опонентами на майбутніх президентських виборах. І в першу чергу з Віктором Ющенком.
Єдине, що може зашкодити планам Тимошенко по усуненню трейдера, це багаторічні контракти «Росукренерго» на постачання газу. Щоб розірвати їх, одного лише бажання прем'єра, мало.
Ну і найголовніше: газовий конфлікт обіцяє за деяких обставин змінити обличчя української політики. За деякими даними, Дмитро Фірташ останнім часом став брати активнішу участь в житті Партії регіонів. Після призначення секретаря РНБО і охолодження стосунків між Віктором Януковичем і Ринатом Ахметовим Дмитро Фірташ може стати однією з головних фігур нового формату Партії регіонів. А отже, поповнити ряди не тільки економічних, але й політичних суперників Тимошенко. 

Мустафа НАЙЄМ, («Фокус»)


 Версія для друку


Інші статті номеру
© "УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА ПЛЮС". Усі права застережено.
Свідоцтво про реєстрацію № ІІ585-457ПР від 1 серпня 2006 р., серія КВ,
видане Міністерством юстиції України.

Передрук матеріалів дозволяэться тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

Яндекс.Метрика